7.3 C
Kyiv
Неділя, 25 Лютого, 2024

Кам’янка-Бузька 2023 – історія і пам’ятки: театр, література, політика
(zaxid.net)

Найпопулярніше

Кам’янка-Бузька змагається з Кропивницьким за право називатися батьківщиною українського театру. Якщо в обласному центрі центральної України перший український театр постав у XIX ст. повноцінно, то у містечку на Львівщині першими постановками українською були лише інтермедії до вистави польською мовою, щоправда, на кілька століть раніше. А ще Кам’янка дала Україні багато культурних та громадських діячів. Зараз це затишне місто в Надбужжі з частково збереженою спадщиною, в яке можна навідатися в один із вихідних.

Історія

Кам’янка відома з 1441 року. Згодом назва міста отримала приставку Струмилова. Назву місту дав його тодішній власник львівський підкоморій Юрій Струмило і місцева річка Кам’янка. Зараз воно називається Кам’янка-Бузька, через що її часто плутають із Буськом.

Замку Струмила в місті не збереглося, але місцеві топоніми – Підзамче – свідчать про його існування в минулому. Також залишилися лише руїни і від сучаснішого палацу Мієрів XIX ст. Колись це був маєток власника міста, який згодом передали військовій частині. Пам’ятка пережила пожежу, яка її практично повністю зруйнувала. Доживає свого віку також старий костел Святого Духа, який збудували на місці першого кам’янецького костелу, заснованого Юрієм Струмилом. Радянська влада перетворила його у ковбасний цех. Інтер’єр храму не зберігся, лише сама будівля, яка руйнується і зараз у приватній власності.


Закинутий костел Святого Духа (фото ZAXID.NET)

Кам’янка була торговим і ремісничим містом, тут було 13 цехів, у місті виробляли вино і був склад дрогобицької солі. Від 1606 року Кам’янка-Струмилова належала засновнику Жовкви Станіславу Жолкевському. Саме Жолкевські запросили випускника Ягеллонської академії Ґаватовича викладати у Кам’янку.

Театр

У 1619 році місцевий учитель вірменського походження Якуб Ґаватович поставив на ярмарку у Кам’янці трагедію про смерть Івана Хрестителя, в якій були дві інтермедії українською мовою – «Продав кота у мішку» та «Найкращий сон». Їхній текст збережений, ці п’єси були написані розмовною українською мовою і це найдавніші драматичні твори українською (руською).

«З усією свідомістю старається Ґаватович показати, що руська мова зовсім не те, що польська літературна. Взагалі руська мова Ґаватовича винятково на той час чиста, простонародна, та й на диво багата. Уже на те одно, аби погодити штучність поетичної форми з натуральністю нашої простонародної мови, Ґаватович мусів порядно попрацювати коло своїх інтермедій», – пише про них Михайло Павлик.

Ґаватович ставив виставу на ринку. Зараз це скверик біля піцерії «Казка».


Дитяча аматорська театральна студія «Котики Гаватовича» (фото ЦДЮТ)

Вже у XX столітті у Кам’янці-Струмиловій вперше поставили драму Івана Франка «Украдене щастя». У 1914 році актори театру товариства «Бесіда» поставили п’єсу у Народному домі за оригінальним, не цензурованим текстом. Учасником трупи був Лесь Курбас.

Місто називають колискою українського театру і ці моменти вплели в міську айдентику. Кам’янецька історія дала назву театральному фестивалю «Кіт Ґаватовича», який у минулі роки відбувався у Львові. У самій Кам’янці-Бузькій займається дитяча театральна студія «Котики Ґаватовича»

Відомі імена

Кам’янка є батьківщиною письменника Стефана Грабінського, який писав жахи, за що його люблять порівнювати з Едгаром По чи Лавкрафтом.

Григорій Тютюнник, який проживав у місті у 1948-1961 роках, написав тут свій роман «Вир».

Деякий час проживав у Кам’янці Роман Шухевич з родиною. Тут у 1914 році він пішов до школу, згодом у ній же і вчителював.


Пам’ятна дошка Роману Шухевичу на будинку, де він проживав (фото ZAXID.NET)

З політичних діячів тут народилися брати Цегельські. Лонгин Цегельський — член уряду ЗУНР, автор тексту про об’єднання ЗУНР і УНР в єдину Українську державу.

Пам’ятки

Більшість красивих споруд Кам’янки розташовані на центральній вулиці Незалежності. Там же на розвилці вулиць міститься міська ратуша.

Ратуша у Кам’янці- Бузькій – невеличка, з вежею, годинником і міським гербом. Має оригінальний стрімкий дах з вікнами, сигнатуркою і флюгером. У ратуші свого часу працювала українська школа, театральний гурток, хор, товариство «Українська Бесіда».


Кам’янецька ратуша (фото ZAXID.NET)

Неоготичний костел Внебовзяття Діви Марії збудований у 1911-1929 архітектором Теодором Тальовським, автором львівського костелу Ольги і Єлизавети. Вівтар Яна Непомуцена зі старого костелу (1890). Будівництво перервала Перша світова, під час якої російські війська пограбували і понищили пам’ятку.


Неоготичний костел Внебовзяття Діви Марії (фото ZAXID.NET)

Дерев’яна церква святого Миколая 1667 року колись зберігала реліквію – копію XVI ст. рукописного Євангелія 1411 року. Зараз воно зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені Вернадського. Біля церкви є старе кладовище з цікавими пам’ятниками.


Дерев’яна церква і старе кладовище (фото ZAXID.NET)

Народний дім – зразок українського модерну. Його автор – архітектор Олександр Лушпинський. Священик Михайло Цегельський зорганізував місцевий осередок «Просвіти», його зусиллями у 1912 році був збудований Народний дім з актовою залою, додатковим приміщенням для бурси, крамниці і з приватними помешканнями. Саме у цьому Народному домі вперше поставили драму Франка «Украдене щастя», в постановці брав участь Лесь Курбас. Зараз тут працює Центр дитячої та юнацької творчості.


Народний дім у стилі українського модерну (фото ZAXID.NET)

В одній із вілл з дерев’яним ґанком на центральній вулиці Незалежності у Кам’янці-Бузькій розташований його краєзнавчий музей.


Краєзнавчий музей (фото ZAXID.NET)

Церкву Різдва Богородиці (1882) збудували завдяки старанням священика Михайла Цегельського. Місцева легенда переповідає про образ Богоматері, який з’явився на липі, згодом там поставили капличку, потім дерев’яну, а згодом і кам’яну.


Церква Різдва Богородиці (фото ZAXID.NET)

Відпочинок на воді і гастротуризм

Кам’янка-Бузька належить до регіону Надбужжя, яке туроператори люблять називати галицькою Венецією, тут є річки Кам’янка і Західний Буг. Також є Молодіжне озеро, біля якого мешканці відпочивають і тренуються на байдарках вихованці дитячо-юнацької спортивної школи. Фірма, яка займається водним туризмом, планує організовувати сплави Бугом з Кам’янки до Добротвора.

Ще одна відпочинкова зона на озері є у селі Тадані, там можна поплавати на човні.

А скуштувати місцеву кухню можна у ресторані «Буг» за попереднім замовленням (0509886803). Сім’я рестораторів Кекош з Львівщини відроджує давні регіональні рецепти української кухні, зокрема Надбужжя.


Торбинка рибалки – страва, яку готують в долині Бугу (фото Галини Кекош)

Також підприємці варять пиво «Струмилівське» у власній броварні. Його можна скуштувати у кафе біля костелу на вул. Івана Павла II.

На вул. Франка, 18 працює кав’ярня «Старе місто», оформлена у ретро-стилі.

Довкола Кам’янки-Бузької

Біля Кам’янки є села з цікавою сакральною архітектурою.

Тадані – колишнє місто з укріпленим замком XVII ст. З його руїн у XIX ст. збудували палац. Радянську епоху пережила лише вежа, а також господарський будинок і конюшня. Також у селі є рідкісний дерев’яний костел Благовіщення (1734), вівтар з нього перенесли в костел Бібрки.


Дерев’яний костел у селі Тадані (фото ЛОДА)

У селі Дернів є дерев’яна церква св. Микити 1666 року, пам’ятка архітектури національного значення, та костел (1930) у стилі конструктивізму.

У сусідніх з Кам’янкою Батятичах є дерев’яна церква св. Юра (1759), церква Собору Пресвятої Богородиці (1788), та костел св. Ядвіги (1903).


Костел Ядвіги у Батятичах

Переглянути фото пам’яток Кам’янки можна на TripAdvisor. А охочим замовити екскурсію варто звернутися до місцевого історика Юрія Самсіна (0979987203).

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та
натисніть
Ctrl+Enter

Zaxid.net)

Останні новини