7.3 C
Kyiv
Неділя, 25 Лютого, 2024

Російські еліти очікують наслідків бунту Пригожина
(www.radiosvoboda.org)

Найпопулярніше

Після невдалого бунту проти військового керівництва Росії власник ПВК «Вагнер» Євген Пригожин нібито виїхав до Білорусі, а ті бійці, які його підтримали, незабаром зможуть теж поїхати за ним. Але мало хто в Росії вірить, що на цьому все закінчиться.

Як повідомляється, лідер найманців ПВК «Вагнер» Євген Пригожин виїхав у вигнання до Білорусі після невдалого бунту, який кинув виклик російському військовому командуванню і вразив Кремль.

Але, незважаючи на намагання російського президента Володимира Путіна і його адміністрації робити враження єдності та стабільності, наслідки цього бунту, швидше за все, тільки починаються, кажуть експерти.

Туманна угода, яка швидко погасила вогонь і відправила Пригожина до Білорусі, була лише кульмінацією «перед антрактом» у драмі, що все ще розгортається, сказав Російській службі Радіо Свобода Рубен Меграбян, єреванський політолог.

Аналітики припускають, що Пригожин не починав би свого «походу», якби не очікував активної підтримки з боку ключових військових і розвідників, багато з яких, як повідомляється, поділяють його зневагу до міністра оборони Сергія Шойгу і генерала Валерія Герасимова, начальника російського Генерального штабу.

Відносна легкість, з якою сили ПВК «Вагнер» захопили Ростов-на-Дону, місто поблизу українського кордону, де розташоване командування Південного військового округу Росії, та їх безперешкодний рух на північ у напрямку до Москви є непрямими ознаками такої можливої підтримки.

«Ватажок групи найманців «Вагнер» розраховував на солідарність вищих офіцерів російської армії, – написав російський політолог Михайло Комін в аналізі для Фонду Карнегі, – і оскільки він наблизився до Москви, не зустрівши особливого опору, можливо, він не зовсім помилився».

За словами Коміна, Пригожин раніше закликав замінити Шойгу, лояльного до Путіна, на генерал-полковника Михайла Мізінцева. Жорсткий командир Мізінцев отримав прізвисько «М’ясник Маріуполя» за проведення руйнівної, але врешті успішної для армії РФ облоги портового міста на березі Азорського моря на початку 2022 року.

«Краш-тест» на лояльність

Крім того, Пригожин запропонував, щоб генерал Сергій Суровікін, який був до січня на посаді головнокомандувача так званої «спеціальної військової операції» Росії в Україні (так в РФ називають війну проти України – ред.), замінив Герасимова.

Суровікін тісно співпрацював із Пригожиним під час втручання Росії в громадянську війну в Сирії, яка почалася в 2015 році.

Суровікін, командувач Повітряно-космічними військами Росії, також міг «заздалегідь володіти інформацією про плани Пригожина», процитувало 28 червня видання The New York Times анонімних американських чиновників.

Російський генерал Сергій Суровікін, командувач Повітряно-космічними військами Росії і заступник командувача російськими військами в Україні

У перші години заколоту у соцмережі Telegram було опубліковане відео, на якому Суровікін закликає сили ПВК «Вагнер» в Україні не приєднуватися до заколоту і зупинитися.

У публікації The New York Times також зазначається, що «американські чиновники зацікавлені в поширенні інформації, що може підірвати авторитет генерала Суровікіна, якого вони вважають більш компетентним і жорстоким, ніж інших російських воєначальників».

Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков назвав цей звіт одним із багатьох прикладів «спекуляцій» щодо заколоту.

Газета The Wall Street Journal, цитуючи анонімні західні розвідувальні джерела, повідомила, що Пригожин спочатку мав намір викрасти Шойгу і Герасимова «під час візиту до південного регіону, який межує з Україною». Ця поїздка була скасована після того, як ФСБ про це дізналася, пише газета.

Заколот став «краш-тестом» на лояльність» у лавах російського Міноборони, а також «став приводом для масових чисток у збройних силах», написав 28 червня телеграм-канал «Рибар», сфокусований на війні.

Євген Пригожин, Ростов-на-Дону, Росія, 24 червня 2023 року

Євген Пригожин, Ростов-на-Дону, Росія, 24 червня 2023 року

Канал, який пов’язують з колишнім чиновником Міністерства оборони і який публікував репортажі зсередини російської армії разом з картами з інформацією про вторгнення в Україну, стверджував, що російських офіцерів вже знімають із посад за провали мобілізації і проблеми із забезпеченням припасів, але «формальний привід – їхня підтримка «Вагнера».

«Рибар» також пише, що командувач Повітряно-десантних військ генерал Михайло Теплінський де-факто перебрав на себе командування операціями в Україні, хоча формально Герасимов і досі залишається на цій посаді.

«Боротьба за виживання»

У дні після невдалого заколоту Путін і його адміністрація намагалися створити враження єдності і стабільності. 27 червня Путін зустрівся з представниками силових структур і військовими, які нібито допомогли припинити заколот.

Андрій Колесников, колишній російський журналіст, а нині аналітик Фонду Карнегі, сказав, що така демонстрація стабільності мала протилежний ефект.

«Для Кремля було помилкою створювати це шоу своєї вдячності, тому що таким чином Путін продемонстрував свою слабкість і свій страх», – сказав Колесников в інтерв’ю Радіо Свобода. Путін «показав, що Пригожин його справді налякав».

Євген Пригожин (ліворуч) і Володимир Путін, 11 листопада 2011 року

Євген Пригожин (ліворуч) і Володимир Путін, 11 листопада 2011 року

На думку деяких аналітиків, за таких обставин лояльність Шойгу, Герасимова та інших може стати вирішальним фактором.

«Думаю, що він (Пригожин) насправді очікував, що щось зроблять із Шойгу і Герасимовим, що Путін ухвалить рішення на його користь, – написав у твітері Майкл Кофман, американський військовий аналітик, експерт з питань російської армії. – Замість цього, його заколот, можливо, забезпечив їхнє перебування на посадах, незважаючи на загальне визнання їхньої некомпетентності і ненависть до них у збройних силах».

Роб Лі, військовий аналітик і старший науковий співробітник Інституту досліджень зовнішньої політики, з Кофманом погоджується.

«Політична лояльність переважає над компетентністю, навіть під час війни, критичної для політичного виживання [Путіна]», – заявив він у твітері.

Керівник Росгвардії Володимир Золотов (праворуч) спілкується з російським президентом Володимиром Путіним, 2020 рік

Керівник Росгвардії Володимир Золотов (праворуч) спілкується з російським президентом Володимиром Путіним, 2020 рік

Цей аналіз був підкріплений заявами, зробленими 27 червня Віктором Золотовим, колишнім охоронцем Путіна, який зараз командує 300-тисячною Росгвардією.

Після зустрічі з Путіним він заявив, що його війська незабаром отримають важке озброєння – в тому числі танки – для забезпечення державної безпеки.

Золотов «вийшов одним з небагатьох очевидних переможців у боротьбі за виживання», написав Саймон Шустер, кореспондент газети Time.

Путін створив свій «політичний твістер», посилаючись на популярну гру, в якій гравці повинні зберігати рівновагу, займаючи незручні позиції, пише в есе журналістка Галина Сидорова.

«Переможе той, хто залишиться, – написала Сидорова. – Путін, який колись запустив власний політичний твістер, загрався, переміщаючи на ігровому полі своїх опричників. І вся країна тепер пожинає плоди його ігор».

«Важкі часи попереду

Російські війська, які воюють в Україні, можуть відчувати себе серед тих, хто програв, кажуть експерти.

Російські військові стикаються з наближенням українського контрнаступу, і їхній хиткий моральний дух може ще більше постраждати, якщо зростуть сумніви щодо лояльності їхніх командирів.

«Я впевнений, що моральний дух і мотивація російської армії похитнулися, – розповів телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», український військовий експерт Михайло Самусь. – Оскільки війна триває, цей процес буде прискорюватися. Я думаю, що заяви Путіна… тільки додали сумнівів у тому, що відбувається в Росії. Важкі часи для російських офіцерів і солдатів тільки починаються».

Радіо Свобода

Останні новини