В Україні з метою стимулювання внутрішнього споживчого попиту та пожвавлення економічного розвитку буде запроваджено програму національного кешбеку, в рамках якої громадяни зможуть розраховувати на повернення частини коштів, витрачених ними на придбання вітчизняних товарів. “Апостроф” розбирався, наскільки реалістичним є такий амбітний план влади, і чи може собі дозволити його реалізацію країна, що воює.
Програму кешбеку “Купуй українське” була анонсована Володимиром Зеленським під час презентації платформи “Зроблено в Україні” 26 лютого.
“За купівлю певних типів вироблених в Україні товарів та послуг громадяни України зможуть отримати повернення частини коштів на спеціальну карту. Щоби гроші залишились і працювали в Україні. Це податки, зарплати наших воїнів, можливості нашої держави, зокрема оборонні. І вже готуються параметри кешбеку – фінансові та технічні“, – сказав Зеленський, презентуючи новий державний бренд і економічну політику під назвою “Зроблено в Україні”.
У свою чергу, прем’єр-міністр Денис Шмигаль підкреслив, що Україна, розробляючи цю програму, переймає досвід Європейського Союзу. Мовляв, це збільшує споживчий попит і підживлює економічне зростання. А сумарний прогнозований ефект від кешбеку оцінюється у +0,14% до ВВП, понад 22 тисячі нових робочих місць і понад 4 мільярди гривень додаткових надходжень до бюджету.
Крім того, за словами міністра економіки Юлії Свириденко, уряд вже працює над форматом українського кешбеку.
“На моє розуміння, людина, яка купує товари українського виробництва, на онлайн-картку або фізичку картку отримує певний відсоток від вартості товару, обов’язково українського виробництва. Після цього ви можете витрачати ці кошти на товари українського виробництва”, – сказала Свириденко в етері одного з телеканалів.
Старі ідеї в новій обгортці
Щодо ініціативи вже висловився перший заступник голови Комітету Верховної ради з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослав Железняк. Він зазначив, що ідея “купуй українське” не нова, за винятком кешбеку. Однак це, по суті, державна субсидія та фактично ця програма є імпортозаміщенням.
“Для малої відкритої економіки – така собі історія. А зараз, коли все стиснулося, поготів, – написав Железняк у своєму телеграм-каналі. – Наш пріоритет – не імпортозаміщення, а розвиток експорту”.
Таким чином, зазначив нардеп, насправді презентована ініціатива здебільшого є перепакуванням вже відомих ідей під новим брендом.
Втім, ідея кешбеку також не нова. Його активно використовують банки та торгові мережі.
“Експерти і учасники ТСК (тимчасовою слідчої комісії) з економічної безпеки вже давно пропонували Верховній раді і уряду запровадити кешбек при купівлі підакцизних товарів (тютюну, алкоголю, пального). Це за задумом мало б сприяти “детінізації” цієї сфери, стимулюючи людей купувати легальний товар і розраховуватися карткою“, – розповідає “Апострофу” координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман.
І хоча ця ідея не була схвалена, можливо вона підштовхнула ініціативу щодо впровадження “національного кешбеку”. При цьому Гетман не виключив, що можливість отримати кешбек спонукатиме споживачів при виборі між товарами, подібними за ціною та якістю, купуватиме саме українську продукцію.
“Очевидно, що ще не скоро ми зможемо обирати якусь складну техніку українського виробництва, проте в Україні споживається величезна кількість імпортних товарів, аналогічних тим, які виробляються в Україні. Продуктів харчування, напоїв, одягу, взуття тощо. І можливо, буде не зайвим створити певний матеріальний стимул для того, щоб при близькому співвідношенні ціна-якість люди обирали українське”, – вважає експерт.
Але навіщо для цього винаходити велосипед? Є цілком працюючий механізм, який досить часто застосовується в інших країнах. Наприклад, зниження ПДВ на певні групи товарів. Наприклад, у сусідній Польщі на низку товарів або взагалі відсутній ПДВ, або він символічний.
Складно і дорого
До того ж, запровадження кешбеку на рівні всієї держави є складною та витратною справою.
“Найголовніше, що цей кешбек буде виплачуватися за рахунок платників податків. Це означає, що держава повинна буде витратити додаткові зусилля для того, щоб стягнути з громадян і підприємств додаткові кошти. Потім ці кошти потрібно буде розподілити між всіма покупцями українських товарів, що також вимагатиме значних витрат на адміністрування цього процесу”, – пояснив у коментарі “Апострофу” експерт CASE Україна Володимир Дубровський.
Також, за його словами, якщо умовою отримання кешбеку буде придбання товарів вітчизняного виробництва, то виникає питання, який саме товар можна вважати українським.
“Якщо взяти хлібину, то можна сказати, що вона практично повністю вироблена в Україні. А якщо українське підприємство пошило костюм з імпортної тканини? Чи завезло якийсь виріб і упакувало? Ця продукція є українською, чи ні? Тож провести чітку лінію розділу між вітчизняними і імпортними товарами неможливо”, – переконаний експерт.
Крім того Володимир Дубровський розвінчав міф про те, що кешбек обов’язково збільшить попит на українську продукцію і, як наслідок, вітчизняне виробництво.
“Такий результат зовсім не гарантований. Адже розширення виробництва залежить від багатьох факторів – конкуренції на ринку, інвестицій, податкової політики, конкурентоздатності виробників тощо. Якщо ці фактори несприятливі, то підвищення попиту на вітчизняну продукцію призведе лише до підвищення цін на неї”, – підкреслив експерт.
Ну і, мабуть, найголовніше: а чи може країна що веде виснажливу війну, дозволити собі таку розкіш, як добровільна відмова від певної частини доходів? Очевидною відповіддю на це запитання є те, що держава не має зайвих грошей.
“Це повна маячня,насправді. У нас воєнна економіка в тому сенсі, що у нас грошей в бюджеті немає і точно немає грошей на якийсь кешбек, – заявив в етері Апостроф TV інвестиційний банкір і фінансовий аналітик Сергій Фурса. – Я сподіваюсь, що за кілька місяців всі про це забудуть, в не будуть згадувати про ці ініціативи, які, судячи з усього, були вигадані на колінках”.
Адже коли заговорили про посилення мобілізації, то постало питання фінансування. А на такі речі як кешбек – грошей немає навіть теоретично.
“У нас половина бюджету, вся невоєнна складова – це гроші наших західних партнерів (американських грошей досі немає, – “Апостроф”) . І я хочу уявити, як хтось з Кабміну приїде до американських сенаторів, особливо республіканців, і скаже: “Дайте нам гроші – ми хочемо підвищити пенсії під час війни, а ще ми хочемо кешбек, тому дайте нам кілька мільярдів доларів ще й на кешбек”. І я хочу подивитися, що республіканські сенатори і конгресмени будуть на це відповідати урядовцям, які запропонують таку божевільну ідею”, – резюмував Сергій Фурса.