19-річна підлітка з Одеси – Єва Юхнова – у соціальних мережах називає себе “лисою блондинкою”.
Білявкою з довгим волоссям вона була до 15 років, допоки не почала втрачати волосся по всьому тілу.
Влітку 2017-го, у таборі, де відпочивала Єва, серед ночі спалахнув один з будинків – троє дівчат загинули.
Ту ніч Єва згадує уривками, однак пережитий стрес, ймовірно, назавжди змінив її життя. Через кілька місяців у дівчини діагностували алопецію, через яку на тілі Єви не залишилося жодної волосини.
Про те, як доводилося експериментувати із зачісками в школі, щоб приховати лисину, про перші перуки та прийняття себе нової Єва розповіла “УП. Життя”.
“Подорож по світу”
Останнім місцем зупинки родини Єви стала Румунія
За два останні роки 19-річна Єва Юхнова з родиною – мамою та сестрою – замість рідної Одеси встигла пожити в США, Польщі, та Румунії.
Нині у румунському місті Клуж-Напока Єва здобуває вищу освіту.
Одеситка навчається на факультеті журналістики. Каже, звикати до нового середовища було важко, адже вкотре спіткала думка, що згодом доведеться прощатися. Так було спершу в Одесі, потім – в Польщі та США.
Випуск із середньої школи у США в середині 2023-го
“На початку семестру, мені здавалося, що рівень моєї соціалізації впав до 0, адже я була максимально закритою і недовірливою“, – каже дівчина.
Схоже відчуття Єва відчувала кілька років тому під час навчання в школі – коли у 10 класі вона почала лисіти.
“Нас розбудили криками: “ми горимо!”
Проблеми з випадінням волосся у Єви почалися майже через рік після пожежі в одеському таборі “Вікторія”, де вона відпочивала у 2017 році.
Тоді внаслідок трагедії загинуло троє дітей.
На той момент ще 12-річна Єва у “Вікторії” відпочивала вдруге. Згадує, як формувала власну думку про літні табори й спершу не хотіла приїздити туди, де “кожен день – свято, й від дітей щоразу вимагають якоїсь активності“.
Втім саме одне з таких свят й змусило Єву полюбити табори. Після нього до дівчини прилипло прізвисько “тітка-блондинка“, адже Єва мала довге біляве волосся.
“Був конкурс “Міс Вікторія”, на якому я перемогла. Мене нагородили грамотою, й далі вже все подобалося”, – каже дівчина.
До захворювання Єва завжди мала довге біле волосся
Трагедія трапилася наприкінці літнього сезону у вересні, коли більшість дітей повернулися додому.
“Я хотіла залишатися до кінця, щоб побачити ватру й танцювальний ансамбль, який виступав на закритті”, – каже Єва.
То був останній день зміни у таборі.
“Вночі я прокинулась від крику – хтось ломився у наші двері, закликаючи прокидатися, бо “ми горимо”. Я спершу подумала, що це жарт або сон. У кімнаті нас було троє.
Я взяла свій телефон з полиці й в піжамі вибігла на вулицю. Нас просили заспокоїтися. Казали, що в таборі трапилася нібито невелика пожежа. Будинок, який був через один від нашого, повністю охопив вогонь”, – розповідає Єва.
Вона бачила, як діти вибігали з будинків та вистрибували з вікон.
Коли їх відвели від палаючого приміщення, Єва зателефонувала батькам.
“Нас відвели до головного входу табору – хтось із дітей плакав, хтось кричав. Я зателефонувала татові й все йому розповіла. Коли він приїхав, вогонь охопив ще одну будівлю. Коли я прийшла збирати свої речі, ми (будиночок, в якому мешкала Єва і ще двоє дівчат – ред.) були максимально близькі до полум’я”, – каже дівчина.
“З’явилася фобія багаття”
Вранці дівчина прокинулася вдома й замислилася, чи їй наснилася пожежа в таборі. Стан був тривожний, втім його затьмарювало нерозуміння, каже Єва.
“Здавалося, що може спалахнути щось вдома і я почну горіти – думки про це тривалий час не давали спокою, важко було заснути. У мене з вікна видніється поле, де час від часу палили сухостій – у мене розвинулася фобія багаття”, – каже дівчина.
Впоратися з надокучливими думками Єві намагався допомогти лікар-психотерапевт. До нього доньку записала мати, коли дізналася, що в школі дівчині дали прізвисько “вуглик”.
“Це було геть не смішно, але мені було важко говорити про те, що трапилося тієї ночі. Психотерапевт, на мою думку, не допоміг. З часом я почала більше медитувати, мовчати – от це вплинуло позитивно”, – розповідає Єва.
З втратою волосся в кімнаті Єви зробили ремонт й, зокрема, прибрали дзеркала
Після трагедії в таборі дівчина з мамою не раз ходили на цвинтар до загиблих тієї ночі дівчат.
“Ніщо не допомагало зупинити випадіння волосся”
У новому навчальному році Єва повернулася до школи, – заняття, друзі, хобі у вигляді танців – словом, звичне життя набирало обертів, й буденність перекрила згадки про останній день у таборі.
Одного грудневого ранку дівчину до школи збирала бабуся.
“Вона робила мені гулю й звернула увагу на те, що в мене ніби поменшало волосся. За кілька днів це ж саме помітив дідусь, його вразила залисина. Мама, на моє диво, спершу сказала, що так було завжди”, – сміється дівчина.
Сімейний лікар знайшов на голові Єви вогнище облисіння. Дерматолог – припустив, що до цього міг призвести лишай або алопеція.
“Коли дізналися про пожежу в таборі й мій стрес, то порадили здати аналіз – з ними все було добре, зрештою.
Мені виписали вітаміни, масажі, які б мали зняти утиски в спині та шиї, дієту, оскільки думали, що причиною може неправильне харчування. Всі ці обстеження здавалися божевіллям, оскільки їх було дуже багато”, – розповідає Єва.
Спершу волосся рідшало, далі – почало випадати на голові й по всьому тілу. Тієї зими на рівень імунітету Єви також вплинула простуда й “ніщо не допомагало зупинити випадіння волосся”.
“Перевтілювалася в Єву, яку не знаю”
“Єдина думка, яка постійно виникала – чому це сталося зі мною?” – каже Єва
У 9 класі Єва ще мала довгу, втім тонку косу, або як сама каже: “могла прикривати лисини залишками волосся“.
“Коли після табору волосся почало випадати, на голові з одного боку утворилася лиса пляма, завширшки десь в 15 см.
Щоранку перед школою я робила зачіски, щоб її приховати. Для цього використовувала волосся з чола та маківки й лакувала, щоб не приведи Боже, його ніхто не зачепив”, – розповідає Єва.
На голові осередків випадіння волосся було декілька. Спершу – з лівого боку, далі – правого, потім з’явився на маківці. З часом кожен із них збільшувався.
Найбільше волосся випадало під час миття голови, продовжує дівчина.
“Воно випадало, і цьому не було кінця краю. Коли я проводила рукою по волоссю, на пальцях завжди були волосини. Думаю, що якби я 10 хвилин так поробити, на голові не залишилося б нічого”, – каже Єва.
До алопеції волосся Єви мало русяво-білий колір. Сонце надавало йому додаткового блиску.
Переважно зачіска завжди була довга, оскільки короткі стрижки Єві ніколи не припадали до серця.
“Коли волосся випадало, було відчуття, ніби я змінювалася, перевтілювалася в Єву, яку не знаю. Щодня були сльози, щоночі – істерики, і так протягом майже року. Мені нічого не хотілося, єдина думка, яка була – чому це сталося зі мною?” – говорить Єва.
На початку 11 класу дівчину підстригли, з другого семестру вона носила перуку, оскільки волосся на голові майже не залишилося, а по тілу де-не-де волосини були на руках та віях.
Для того, щоб прийняти нову себе дівчині знадобилося кілька років й підтримка оточення
У кімнаті Єви зробили ремонт, – зокрема, прибрали дзеркала. Наприкінці 10 класу дівчину поголили.
“У школі в мій “камінг-аут” спершу не повірили”
Жодного разу в школу Єва не наважилася прийти лисою – дівчинці знайшли перуку, в якій Єва проходила аж до випускного вечора.
Після гоління на голові відростало волосся, однак коли довжина досягала 1 см, воно випадало, каже дівчина.
“Більшість моїх однокласників та друзів пішли зі школи після 9 класу. У новому оточенні дехто з однокласників розумів, що щось не те, коли я прийшла в перуці, дехто – ні. Тоді я почала викладати у соцмережах фото “себе нової”, без перук”, – розповідає Єва.
Глузувань та насмішок від однокласників вдалося уникнути й завдяки тому, що дівчина любила іронізувати над собою самостійно, зокрема, у соцмережах.
“Прикрашена” голова Єви серед великодніх пасок
Глазурі для пасок багато не буває
Спершу лисі фото Єва публікувала в приватному акаунті у соцмережі, пізніше – виклала їх на загал.
“Руки тремтіли, коли я викладала перше фото себе лисої. Потім я зробила відео, де видно, як моя тінь знімає перуку. Коли виклала – ніхто нічого не зрозумів, бо жодних коментарів не було, хоч я очікувала, що люди будуть шоковані. Усі думали, що це якийсь грим або маска в інстаграмі.
Як “важку артилерію” я виклала фото вже на відкритій сторінці. Тоді мені почали писати купу приємних коментарів й підтримувати, ділитися, що в них є така сама проблема тощо. Я була шокована, бо дізналася, що є ще лисі люди”, – каже дівчина.
У спілкуванні з найкращими подругами після зізнання у хворобі нічого не змінилося. Відсіялися хіба кілька друзів-хлопців, каже дівчина.
“Не можу сказати, що ставлення до мене в школі кардинально змінилося – як і раніше, були якісь жарти, іноді щось стосувалося перуки. Більше дратувало, коли до мене підходили й питали: “Єво, в тебе рак?” чи писали це в соцмережах із невідомих акаунтів”, – розповідає Єва.
“Перуку одягаєш як шапку”
У Єви близько десятка різних перук, втім ними дівчина користується вкрай рідко
Першу перуку Єві придбали в Дніпрі – натуральне волосся світлого відтінку середньої довжини максимально нагадувало природну шевелюру дівчини.
Зазвичай синтетичне волосся чіпляють на природне, але оскільки свого Єва не має, для неї носіння перуки – як носіння шапки. Каже, навіть так само тепло.
Зсередини перука має гумову основу, на потиличній частині є маленькі ремінці, які допомагають регулювати розмір. Для того, щоб перука трималася на голові, Єва обробляє шкіру голови лаком або спеціальним клеєм.
Натуральну перуку Єва пере – в шкільні часи майже щотижня – а от синтетичні прати не можна, тому термін їхньої експлуатації значно менший.
Нині волосся на тілі Єви відростає де-не-де. На голові незабаром випадає
Вдома в Одесі у дівчині залишилися 5 перук, ще одну Єва возить із собою останні два роки, втім майже нею не користується.
“Останній рік я всюди ходила лисою. Одна перука зі мною про всяк випадок. Але зараз, коли я її одягаю, це дуже некомфортно, спекотно, починається свербіж.
І волосся повсюди, це так дратує іноді. Як я з ним раніше жила? На щастя, зараз я лиса”, – сміється дівчина.
“Я досі звикаю до себе”
Прийняти себе нову Єві допомагають соціальні мережі, де дівчина ділиться буденними справами та зрідка випускає блоги на різні теми, наприклад: “Лисий макіяж на День закоханих” або “Лиса я дивлюся волосату “Барбі”.
“Я вже трохи до себе звикла й іноді забуваю, чому люди на мене дивляться. Потім, коли второпаю, що, певно, вони ніколи не бачили лисих жінок, думаю – ну гаразд, дивіться. На сприйняття себе знадобилося 2 роки, і я досі на цьому шляху”, – каже Єва.
Згадуючи найдивніший спогад про реакцію людей навколо, Єва повертається на кілька років назад у середмістя Одеси. Тоді перехожий попросив дозволу погладити її за голову.
“Люди реагують по-різному, емоції можуть бути від здивування до скорботи, ніби в мене рак. Діти іноді тицяють пальцями, люди похилого віку, можуть прокоментувати мою зовнішність.
На деяких заходах, чи то рок або панк концертах, де чимало неформалів, мені можуть респектувати бородаті лисі чоловіки. Переважно все це викликає в мене розуміння, а подекуди – сміх”, – говорить дівчина.
“На хвилі природної гармонії”, – підписала фото дівчина
Наприкінці 2023 року Єва почала медикаментозний курс, який стимулює ріст волосся. Однак, невдовзі його закінчила. Каже, що де-не-де воно справді з’являється, однак для цього потрібно дотримуватися дієти та мінімізувати стрес.
“Це не завжди виходить, враховуючи те, що в мене навчання. Зараз я наповну живу своїм студентським життям“, – додала дівчина.
Анастасія Поя, “Українська правда. Життя”