22-річна Анастасія Шевченко нещодавно відкрила квіткову кав’ярню “Flove” в Черкасах. Дівчина – переселенка з Бахмуту, якій довелося заново будувати власне життя.
Про вимушений переїзд в Черкаси, втілення мрії та ностальгію за рідним Бахмутом – дівчина розповіла журналісту Про все.
“Якби не грант, то я б ще довго збирала гроші”
До Черкас Анастасія переїхала близько півтора року тому. До цього жила в Ірклієві.
– Ми з хлопцем виїхали з Бахмута 24 лютого 2022 року під Ізюм, там потрапили під обстріл. Прожили в Ізюмі десь два тижні й поїхали назад у Бахмут по моїх батьків. Потім мої батьки поїхали на захід України, а ми з хлопцем і його батьками переїздили ще багато разів, більше ніж сім, точно не скажу. Спочатку ми потрапили в Іркліїв, так вийшло, що там були знайомі. Там ми двома сім’ями – 15 людей – прожили дуже довго. І ось я вже влаштувалася в Черкасах. Місто дуже схоже на Бахмут. Менталітетом, будівлями. Люди дуже схожі. Якщо їм щось не подобається, вони про це скажуть, не намагаються підлаштовуватися під когось, а такі які є. Черкаси наче й велике, але затишне місто. Мені це дуже подобається, бо вже за деякий час я вже могла спокійно орієнтуватися в просторі. Це логічне й структуроване місто, – розповідає Анастасія.
Ідею закладу, в якому поєднані квітковий магазин та кав’ярня, дівчина привезла з собою з Бахмута. А відкрити його в Черкасах вдалося завдяки гранту на власну справу “єРобота”.
– Я працювала в такому закладі в Бахмуті. Мені він дуже подобався, адже він незвичайний та поєднує в собі відразу декілька ідей, які направлені на одну цільову аудиторію. Мені хотілося зробити такий ніжний простір. Класно, коли ти заходиш і прямо відчуваєш цей запах квітів та кави. Хочеться себе втілити в цьому. Цей заклад показує й мене, як різносторонню жінку, яка поєднує в собі різне, – говорить Анастасія.
У закладі можна придбати квіти, випити кави та поласувати десертами власного виробництва. Крім власниці Анастасії, тут працюватиме ще дві людини – бариста та флорист. Та поки персонал стажується, дівчина – за всіх.
– У нас є власний кондитер. Ми з нею пропрацьовували рецепти десертів, які були в Бахмуті. Довелося відновлювати їх по пам’яті, бо в інтернеті їх немає. І ми просто по смаку намагалися згадати приблизно те, що в нас було тоді. Так склалася доля, що наша кондитерка – власниця приміщення, яке ми орендуємо. Ми з нею познайомилися, вона почула мою ідею. Їй сподобалося, що можна поекспериментувати та впровадити щось нове в Черкасах. Перед тим як відкрити заклад, я обходила, мабуть, всі кав’ярні в місті. Тому хотілося зробити щось унікальне, – розповідає власниця “Flove”. – Заклад у Бахмуті теж був оригінальним, але мені здається, що цю ідею привезли з-за кордону, бо власниця багато подорожувала. За кордоном це популярна практика, але в Україні поки до цього ставляться прискіпливо. Але насправді це дуже зручно. Наприклад, людина прийшла по букет. Він збирається 15-20 хвилин. У цей час можна випити кави зі шматочком десерту. Це буде й приємне очікування для гостя, й флористу буде спокійніше. Тому, я думаю, що це класна ідея, яка може полегшити життя багатьом.
Кошти, які дівчина отримала від гранту, вона витратила на облаштування простору.
– Я виграла грант від держави “єРобота” на 250 тисяч гривень. Чотири місяці я чекала на погодження, адже були великі черги. Кошти від гранту пішли на придбання обладнання: холодильного агрегату для квітів, кавомашини, меблів та оренди приміщення на перші три місяці. Це була значна допомога. Мабуть, якби мені не дали грант, то я б ще дуже довго вагалася та збирала гроші на це все, – каже Анастасія.
Однією з найбільших проблем під час відкриття закладу для дівчини виявився ремонт.
– До цього я ніколи не мала справи з ремонтами, тому для мене це був просто жах. Ми хотіли відкритися до 14-го лютого, на квітковий сезон. Але ремонт, на жаль, затягнувся. Відтак, відкрилися ми 1 березня, але ще вночі 29-го лютого ми з хлопцем завершували облаштування. Крім кав’ярні, я працюю ще на двох роботах, хлопець теж працює і навчається. Дуже важко все поєднувати, але я знаю – поки молода і в мене є бажання щось робити, я буду це робити. Я все одно вирішила відкрити цей заклад, бо це моя мрія. Це те, чого я хотіла від життя, – говорить Анастасія.
“Війна розширює кордони того, що ти можеш”
Дівчина каже, що війна дала їй поштовх для втілення мрії.
– Можливо, погано так говорити, але війна та руйнування мого рідного міста дали мені поштовх щось змінити, бо “якщо не зараз, то коли?”. Мої батьки все життя прожили в одному місті, на одній роботі, майже нічого не змінюючи. Зараз моя мама в 55 років вперше побувала за кордоном, а я починаю відкривати свою власну справу. Тобто війна розширює кордони того, що ти можеш. У мене вийшло, коли вже нічого не було. Я просто зрозуміла, що мені немає чого більше втрачати, – ділиться Анастасія Шевченко.
Найбільше Анастасія зараз сумує за домом – рідним Бахмутом.
– Коли ми поверталися у Бахмут забирати речі, там вже були сильні обстріли. У нас був вуличний котик, тому вдома його ми не застали. Я ходила під обстрілами й шукала його. Але він не відкликався. У мене був вибір: або рятувати моє життя, або продовжити шукати його. Я знаю, що за декілька днів після того, як ми поїхали, в наш будинок прилетіло. Я досі себе звинувачую в тому, що він там залишився. Але в мене не було вибору. Я досі сумую за домом, і за котом. У мене не залишилося навіть жодних фотографій з мого дитинства чи дорослішання. Я вважаю, що я людина без минулого, до якої прийшли і забрали молодість. Так, я жива, але в мене забрали те, чим я жила 19-20 років. І я на це не можу вплинути. Я можу лише допомагати ЗСУ і просто чекати перемоги, щоб повернутися додому і все відбудовувати. Так, я звикла вже до Черкас, але не можу вирвати великий шмат мого життя і просто забути, ніби його не було, – розповідає дівчина.
У Бахмуті Анастасія жила в двоповерховому будинку, який власноруч побудував її батько.
– У мене там були зовсім інші умови. У нас був свій двоповерховий будинок, а зараз я живу в однокімнатній квартирі. Там було дуже спокійно і затишно. Мій батько – архітектор і він власноруч, цеглина за цеглиною, побудував наш будинок. Все, що там було – зроблено його руками. Він вкладав туди багато грошей і сил. І я теж все своє життя там, як батько будинок, складала по цеглинках.
Зараз у “Flove” готуються до 8 березня. Для цього спеціально виготовляють квіткові бокси з солодощами. А в планах у власниці – відкрити ще один схожий заклад у Черкасах.
– Хочу зробити схожу концепцію в іншому місці в Черкасах. А ще я хочу, щоб ми з хлопцем відкрили стоматологію і допомагали людям, щоб це був не просто бізнес. Тому що його батько – хірург, який зараз в ЗСУ й допомагає людям, – додає Анастасія Шевченко.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram