Облаштування шелтеру для переселенців, його адміністрування, допомога вразливим категоріям населення вивезення поранених з зони бойових дій та допомога парамедикам. Ось неповний список того, що робив за два роки повномасштабного вторгнення Ярослав Крисько. Простий чиновник міськради, який на самому початку широкомасштабної агресії не зміг залишитись осторонь і почав займатись волонтерською діяльністю. За два роки він змінив декілька напрямків допомоги фронту та цивільним. “Дніпро Оперативний” поспілкувався з чоловіком на теми війни, допомоги плюсів та мінусів волонтерства.
Перші дні війни, розповідає Ярослав, були наповненні хаосом та тривогу але разом з цим і розумінням що треба щось робити. З цього моменту розпочався його шлях волонтера, яким він крокує і понині. За його словами, спочатку він побіг на “ракети”, де була основна локація. Там у будь-якому випадку знайшлася би робота. Потім почалась нова сторінка. Міською владою було відкрито волонтерський центр допомоги матерям з дітьми. Відбулось об’єднання департаментів міської ради.
Міський волонтерський центр діяв біля залізничного вокзалу і опікувався переселенцями, людьми з інвалідністю, іншими незахищеними верствами населення які бігли від жахів війни і волею долі опинились у місті Дніпро. Департамент екологічної політики був відповідальний за нічні зміни в цьому центрі. Волонтери допомагали у розміщенні, годували та заспокоювали та підтримували людей з різних регіонів нашої держави.
Ярослав згадує, що спочатку були люди з Харкова, потім з Донецької області. особливо боляче згадувати людей з Маріуполя, які усі вирвалися з пекла. Кожна історія – це трагедія. Чоловік вдячний нашим захисникам. Вони боронять нас та віддають за нас життя, хтось стає інвалідами.
Про важкі поранення, ампутовані кінцівки та складнощі реабілітації військових Ярослав знає не з чуток, а з власного досвіду. Після 14 місяців роботи в міському центрі у Ярослава змінився напрямок його діяльності як волонтера. Чоловік почав їздити в зону бойових дій і допомагати парамедикам і іноземним волонтерам евакуйовувати поранених бійців.
Волонтерська діяльність Ярослава займає майже увесь його вільний час, і забирає дуже багато сил. Але слова вдячності які він отримує від військових та цивільних, кому він зміг допомогти є найкращою нагородою за усі витрачені зусилля, каже чоловік. І саме тому, саме для того щоб в один день почути і відчути це прекрасне слово потрібно працювати далі, працювати більше, кожному з нас.
Як би не було важко, як би не було складно чи сумно – треба пам’ятати про те, що завжди є хтось кому ще важче. І хто потребує допомоги, вважає Ярослав. Тому допомагайте один одному, допомагайте фронту і цивільній сфері, тільки разом, згуртовано ми зможемо прийти до перемоги!
Нагадуємо, раніше ми повідомляли, що через удар окупантів по Нікополю загорівся будинок та постраждала жінка. Також ми писали, що мешканець Дніпропетровської області мобілізувався до ЗСУ та «зливав» інформацію окупантам.