Старший лейтенант Андрій Яворський після чотирьох поранень, отриманих на фронті, продовжив службу в Івано-Франківському військкоматі.
Про це пише Галка з посиланням на Івано-Франківський центр комплектування та соціальної підтримки.
“Це одна з сотень історій військовослужбовців ТЦК. Не «хабарники», не «ухилянти» і не «родичі генералів». Справжні герої, які отримали поранення, мають бойовий досвід і з об’єктивних причин не можуть продовжити подальшу службу на передовій. Проте продовжують служити Україні”, – пишуть в ТЦК.
Вперше чоловіка мобілізували в 2014 році, попав в третю хвилю мобілізації, відслужив рік при Нацгвардії. Потім був демобілізований, пішов в цивільне життя до 2019 року. У 2019 сімейно прийняв рішення іти вчитись на офіцера, закінчив національну Академію сухопутних військ Черняховського в Києві. Отримав молодшого лейтенанта, був направлений в 109 окремий батальйон, заступив на посаду командира взводу роти вогневої підтримки.
“Практично до самої війни я був у 109 батальйоні й бувши на посаді командира взводу в 109 батальйоні. Зустріли війну на Волинщині, потім Київщина і Схід, безпосередньо Донецький напрямок. В мене було три поранення за три дні, тобто на одній позиції. Спочатку мені влучив осколок в поперек, бронежилет врятував. На другий день мені влучив в осколок в лице, в праву скроню, врятував шолом, а навушник просто припаявся мені до шкіри. А на третій день прийшов АГС, кілька вихлопів і один впав мені прямо під ногу. Мені розірвало берц і штанку, а залетів такий осколок, розміром з пів нігтя. То найменша “штучка” зробила мені найбільше шкоди – перебила нерв”, – згадує військовий.
Андрій не мав змоги ходити, попав в госпіталь, пролежав там шість місяців. ВЛК визнало чоловіка обмежено придатним. Окрім поранень у чоловіка чотири тяжких контузії.
“Я повернувся у свій підрозділ, мені довелося ще кілька разів вийти на позиції. Ну хоч не на самий нуль. Потім прийшов наказ, я був на позиції на той час і прямо з позиції мене перевели в Івано-Франківській ТЦК. В закладах мобілізації, при потребі, конкретно мене залучають до вручення іменних повісток, тобто тих, які ти відвозиш додому. Можливо тут грає роль те, що я бойовий офіцер”, – ділиться Андрій.
Читайте також: Рак молочних залоз та COVID–19: на Прикарпатті втричі зменшилася кількість хворих, бо люди не ходять до лікарів