Немає на світі нічого ніжніше і сильніше материнської любові. Це найпрекрасніша і творча сила на землі. Дитина приходить на світ повністю залежна від своєї матері, яка дарує своїй дитині відчуття безмежної любові і безумовного поняття.
Ця материнська любов надовго стає найбільш надійною опорою і підтримкою в усьому у дитини, надаючи її сили і натхнення, дозволяючи йти по життю впевнено і легко.
Руйнівне материнська любов
Це, звичайно, ідеальна ситуація, де материнська любов стає стимулом для розвитку повноцінної особистості. Ми часто судимо матерів, які погано виконують свої функції, а дітей, позбавлених любові матері шкодуємо. Кажуть, що неможливо стати «дуже хорошою матір’ю» — любові забагато не буває. Однак психологи можуть розповісти чимало історій пацієнтів, які з дитинства були «покалічені» материнською любов’ю — поглинаючою і руйнівною. Звучить дивно, але надмірна любов матері може виявитися нав’язливою і задушливою, яка бажає утримати дитину біля себе будь-яким способом, не даючи її стати повноцінною особистістю.
Невже любляча мати може бажати своєму чаду чогось поганого? Звичайно, ні. Її вчинки викликані тільки турботою про благополуччя дитини. Як розпізнати, де закінчується та межа, за якою зайва турбота вже приносить шкоду, замість блага.
Як кажуть, материнський інстинкт найсильніший з усіх, і здатний проявитися в героїчних вчинках. Визначено природою, що у жінки на першому місці стоїть турбота про потомство.
Наслідки надмірної опіки
Але чому ж іноді материнська опіка ламає долі, калічить особистість дитини, гальмує її просування? Причини можна шукати і в історії розвитку самої мами, її дитинства, стосунками з батьками, постійними прагненнями запобігти помилки свого життя, здійснити нереалізовані потенції і мрії.
Звичайно, діти — найвища цінність, але що змушує матерів поставити дитину вище всього, і навіть самих себе. Деякі жінки самовіддано руйнують своє життя, знищуючи себе як особистість, будуючи майбутнє своїх дітей. Вони сподіваються, що до старості це повернеться сторицею. Але дитина, яка звикла бути центром уваги, навряд чи зміниться в зрілості. Ця грань материнської любові, яка провокує розвиток егоїзму і самолюбства.
Діти і улюблена справа
Мама, яка прагне гармонійно виховати дитину, заслуговує усіляких похвал. Але іноді мама змушує дитину займатися справою, яка їй не подобається, відвідуючи школи мистецтв або гуртки. Вони вважають, що це небажання виправдається потім. Це та межа материнської любові, в якій криється прагнення втілити у своїй дитині свої нереалізовані потреби і мрії. Такий підхід до виховання може скалічити долю людини.
Мати, яка надмірно займається опікою дитини, вирішує за неї все, в кращому випадку, формує залежну людину, яка не здатна буде приймати самостійні рішення.
Тенета материнської любові
Іноді всепоглинаюча материнська любов не дозволяє відпустити від себе дорослого сина чи дочку, які згодом не можуть зав’язати адекватних відносин, продовжуючи перебувати в тенетах материнської любові.
Ми навели лише кілька прикладів зворотного боку материнської любові. Ця сила здатна на багато що, проте, насамперед, материнська любов повинна бути здатна визнати, що дитина виросла і потрібно вміти не тільки не утримувати, а, благословивши, відпускати.
