Західні партнери поставили до України понад 400 одиниць самохідних артилерійських установок, підрахували журналісти проєкту Радіо Свобода «Крим.Реалії». Чи достатньо цього озброєння для встановлення артилерійського паритету?
Південний напрямок, журналісти проєкту «Крим.Реалії» потрапили на позиції 118-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Цей підрозділ був учасником боїв за П’ятихатки та утворення Роботинського виступу.
Напрямок наших завдань один – знищити ворогів. І чим більше ми їх знищимо, тим скоріше ми й переможемо
«Напрямок наших завдань один – знищити ворогів. І чим більше ми їх знищимо, тим скоріше ми й переможемо. Вони криють нас квадратами, бо боєприпасів у них «до*ігіщє». Вони обирають лісосмугу і прошивають її вздовж і впоперек. Для мене найскладніше – це коли обстрілюють сусідні позиції, адже приходить усвідомлення, що когось із твоїх побратимів може не стати. Будь-яка фізична праця, будь-які несправності зброї, якісь «робочі» моменти – це таке, це все не суттєво, а усвідомлення того, що когось може не стати, це дуже страшно», – поділився з журналістами проєкту «Крим.Реалії» артилерист 118-ї ОМБр «Хам».
В арсеналі цього тактичного військового з’єднання є самохідні артилерійські установки M109 Paladin. На одній із таких САУ працює боєць із позивними «Поляна». Двомісячну підготовку він проходив у інструкторів НАТО, контакт з якими підтримує і після навчання.
«Це американська техніка. Були ми на навчанні в Німеччині. Точніше: особисто я був, а члени екіпажу не були. Це ненова техніка, тому іноді виходить з ладу. І якщо щось ламається, таке, що ми не вчили чи не знаємо, то у нас залишились контакти головного сержанта з Німеччини. Він нас консультує і ми з ним листуємось навіть вночі. Він нам розповідає, як ліквідувати несправність тощо», – зазначив у інтерв’ю журналістам проєкту «Крим.Реалії» артилерист 118-ї ОМБр «Поляна».
У відповідь на їхній вогонь ми намагаємося їх «переглушувати» і розбивати
Координати для «Поляни» передає боєць «Зозуля». Каже, що гаубиця працює безвідмовно та без вихідних. Щодня випускають десятки снарядів. Бійці зазначають, що апарат хоч і старенький, але в рази кращий, ніж, наприклад, радянський конкурент САУ 2С3 «Акація». Paladin зручніший в керуванні та б’є майже на 10 кілометрів далі.
«Ми стримуємо і відбиваємось, як можемо. Цілі у нас різні – здебільшого склади з БК, БМП і піхота. Коли йде штурм – ми його зупиняємо. Стріляють вони, стріляємо й ми. У відповідь на їхній вогонь ми намагаємося їх «переглушувати» і розбивати. Потім вони знов підтягують свої свіжі сили», – розповів журналістам проєкту «Крим.Реалії» боєць «Зозуля», артилерист 118-ї ОМБр.
M109 Paladin – це одна з найпопулярніших САУ у світі, розроблена у США ще на початку 1960-х. До наших днів отримала величезну кількість покращень та модифікацій. Сучасні установки оснащені системами цифрового та аналогового наведення, а також підтримують досить широкий спектр боєприпасів, б’ють на дальність до 30 км.
За підрахунками осинтерів Orix, М109-х було передано Україні понад півтори сотні одиниць. Міноборони Росії регулярно заявляють, що знищують українські установки Paladin, журналісти проєкту Радіо свобода «Крим.Реалії» знайшли близько сорока таких унікальних повідомлень. Наскільки ця цифра відповідає дійсності, перевірити за умов бойових дій неможливо. У мережі ж опубліковані лише близько десятка відео з ураженням таких САУ.
Окрім західної техніки, на озброєнні ЗСУ стоять ще щонайменше п’ять самохідних артустановок радянського виробництва («Піон», «Гіацинт-С», «Мста-С», «Акація», «Гвоздика») і одна українська – це САУ 2С22 «Богдана». Експерти кажуть, що кожна гаубиця має використовуватися за своїм тактичним призначенням, тому і дальності у них різні.
«Треба розуміти рівень ешелонування артилерії, адже він різний. Є рівень батальйону – це міномети або гаубиці калібру 105 мм, є бригадний рівень – це 152-155 мм, далі йде армійський, або дивізійний рівень – тут уже мова йде про калібр 155-203 мм і дальність стрільби на 30 і більше кілометрів. Також сюди входять реактивні системи: БМ-27 «Ураган», M142 / M270 HIMARS, БМ-30 «Смерч», ця зброя використовуються саме на армійському рівні», – розповів у коментарі проєкту «Крим.Реалії» військовий експерт та волонтер Павло Нарожний.
Цей снарядний зоопарк логістично складний
Абсолютна більшість переданих Україні САУ оснащена стволами під так званий натовський стандарт – калібр 155 міліметрів, крім чеських установок DANA та DANA M2, вони йдуть під 152-й снаряд. Радянські ж зразки САУ були розроблені під 122-й, 152-й і 203-й калібри.
«Цей снарядний зоопарк, він логістично складний. Як цю проблему обходять? Обходять таким чином, що в одному артилерійському підрозділі чи батареї, чи дивізіоні, чи навіть бригаді вони формуються з одних видів озброєння. Але є і винятки, коли в рамках одного дивізіону є декілька різних типів озброєння. Так, це логістичний кошмар, він непростий, але наші логістичні сили навчилися обходити цю проблематику і якось її вирішують», – зазначив Павло Нарожний.
На російському озброєнні такого розмаїття боєприпасів та зброї немає. Здебільшого це старі радянські чи російські зразки, кажуть фахівці. Гордість російського ВПК – модернізована радянська самохідна гаубиця 2С19 «Мста-С». Вона вже вміє працювати за вказівками безпілотника «Орлан» і стала досить точною, але б’є лише на 29 кілометрів. Це, до речі, можна порівняти з дальністю М109 Paladin, про який ми згадували раніше.
У них лишилося чи то 6, чи то 8 верстатів, котрі висверлюють стволи. Про якісно нову артилерію у росіян можна помаленьку забувати
Конкуренцію щодо далекобійності Archer (дальність до 60 км) чи PzH 2000 (дальність до 47 км) могла б скласти російська САУ 2С35 «Коалиция-СВ» (дальність до 70 км), але за два роки повномасштабної війни її зразки на фронті не з’являлися. Експерти підозрюють, що їх виготовлена дуже обмежена кількість – і перспектив нарощування виробництва росіяни поки що не мають.
«Де в росіян буде проблема? Перше – це якість самого заліза. Вона з кожним роком гірша, гірша й гірша. І найголовніше, що у артилерії найважче і найскладніше у виготовленні – це висверлити ствол. Це дуже складне завдання. У них лишилося чи то 6, чи то 8 верстатів, підкреслюю, не заводів, а верстатів, котрі висверлюють стволи. Тому про якісно нову артилерію у росіян можна помаленьку забувати. Їх запасу міцності, враховуючи запаси на складах, вистачить ще мінімум на три роки. Це враховуючи гармати Д-1 та Д-44, розробки 1940-х років, які вже знімають з консервації, доправляють до поля бою», – пояснив у інтерв’ю проєкту «Крим.Реалії» військовий аналітик Петро Черник.
Весь цикл: заїзд на позицію, 5-6 пострілів та відхід у сучасних САУ займає 5-6 хвилин
Також радянські та російські самохідні гаубиці здебільшого на гусеничному ходу. Вони не дуже маневрені, але з непоганою прохідністю, вказують фахівці. І додають, що західні ж зразки здебільшого колісні – менш прохідні, але більш спритні – на виконання завдання йде всього 5-6 хвилин.
«Якщо взяти «Мста С», то, по-перше, вона йде на танковому шасі. В перекладі на людську мову це означає, що на 100 км вона їсть приблизно 500-600 літрів дизеля. Також в ній додатково встановлено вертолітний двигун. Його окремо запускають під час бойової роботи, щоб було живлення для гармати. Це зроблено тому, що під час роботи дизельного двигуна на корпус йде сильна вібрація і гармата не може точно навестись та виконати постріл. Сучасні ж колісні САУ по трасі можуть їхати зі швидкістю 90-95 км на годину. Вони вже оснащені автоматизованими системами управління – САУ сама позиціонує, робить всі розрахунки, екіпаж робить постріл і гармата оперативно полишає позицію. Весь цикл: заїзд на позицію, 5-6 пострілів та по відхід у сучасних САУ займає 5-6 хвилин», – зазначив Павло Нарожний.
Паритет, на жаль, поки що не вирівнюється
Якщо порівнювати співвідношення артилерії на українському та російському озброєнні, то тут думки експертів трохи різняться. Проблемою для України, кажуть, залишається снарядний голод і недостатня кількість стволів.
«Паритет, на жаль, поки що не вирівнюється, тому що хоч західна артилерія якісно краща за дальністю і точністю, але кількість цих західних артилерійських систем, плюс кількість боєприпасів поки не дозволяють змінити на користь України співвідношення щодо цього виду озброєння. Ми знаємо, що проблема з боєприпасами вкрай гостра, та й проблема із установками теж. Просто не вистачає для того, щоб вибити артилерію супротивника», – прокоментував проєкту «Крим.Реалії» військовий експерт Юрій Федоров.
«У нас у кілька разів менше артилерії, вони насипали вогневі вали від 45 тисяч до 80 тисяч на добу. Це на голову не налазить, як це багато. Це фантастична цифра. І, навпаки, найвищі показники, які ми мали на добу взагалі за всю війну – це від 5 до 7 тисяч. І ми тримаємося. Точність завдання ударів – це ключовий стримуючий фактор. Таких високоточних боєприпасів, як M982 Excalibur, як Vulcano, SMArt 155, 155 BONUS, у них нема і бути не може. «Краснополь» не може конкурувати із Excalibur», – зазначив Петро Черник.
На цю хвилину ми знищили більше ніж 9,5 тисяч стволів, наближаємося до 10 тисяч
Тактика застосування САУ полягає в тому, щоб установка не затримувалася на місці завдання удару, за принципом: приїхав, вистрілив, поїхав. Але з масштабуванням застосування безпілотних систем, навіть перебуваючи в зоні стоянки, громіздкі САУ стають ласою здобиччю для камікадзе, що літають. Вони стали чи не основою контрбатарейної боротьби. Проте повністю замінити артсистеми у безпілотників не вийде, гармати та гаубиці лишаються всесезонними та всепогодними засобами, чиї боєприпаси фактично не збиваються, на відміну від сучасних БПЛА, зауважують експерти.
Масове ж застосування дронів-камікадзе змушує переглянути свої доктрини всі армії світу, переконані вони. Адже навіть атакуючи Україну в 2022 році, зазначають фахівці, Росія покладалася на ударний кулак із танків та авіації.
«У росіян на другому році війни з’явилась зміна акцентів від самохідних артилерійських установок, яких стає все менше й менше, до буксирувальних. Цих установок на їхніх складах ще неймовірно багато. На цю хвилину ми знищили більше ніж 9,5 тисяч стволів, наближаємося до 10 тисяч, тобто добру третину всього, що в них було, ми винищили, але ще дві третини зберігається. Ми будемо свідками того, як на полі бою буде все більше й більше з’являтися буксирувальної артилерії. А на додаток масштабуються такі унікальні явища, як реактивний бомбомет універсальний РБУ-6000 на базі Уралу-4320. От в той бік вони будуть рухатися, не кажучи вже про корабельні артилерійські установки, які також ставлять на різноманітну техніку», – підкреслив Петро Черник.
Наявні в українській армії артилерійські зразки цілком можуть ґрунтовно вирівняти і навіть перевершити артилерійське протистояння з Росією. Але для цього потрібно у кілька разів збільшити кількість стволів та боєприпасів, кажуть бійці ЗСУ. Також, додають, потрібно більше підготовлених фахівців, готових працювати на таких гарматах.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.