Після повномасштабного вторгнення мільйони українців вимушено покинули свої домівки в пошуках безпечного притулку.
Які основні причини виїзду людей та що планують – відповіді на ці та інші питання зібрані в результатах Опитування прибулих мігрантів з України (SAM-UKR), проведеного Агентством Європейського Союзу з питань надання притулку (EUAA) у співпраці з Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та поглибленого аналізу дослідницькою компанією Gradus Research.
Скільки людей виїхали з України
Станом на кінець серпня 2023 року, майже 4,3 млн переміщених українців і громадян третіх країн, які проживали в Україні до повномасштабного вторгнення, скористалися тимчасовим захистом у 29 країнах Європейського Союзу, а також у Норвегії та Швейцарії.
Зараз дивляться
Понад 10 тис. шукачів притулку, деякі з яких, можливо, мігрували до лютого 2022 року, очікували рішення про надання міжнародного захисту. Невизначена кількість українців, які виїхали після лютого 2022 року, отримали посвідку на проживання на інших підставах.
За даними Міжнародної організації з міграції, у вересні 2023 року в Україні було 3,6 млн внутрішньо переміщених осіб. Проте тепер кількість нових ВПО стала меншою.
Чи виїхали всією родиною
Переважна більшість українців, які виїхали, становлять жінки (81%). Понад половина з них подорожувала з дітьми. Лише третину з них супроводжував чоловік, що частково пояснюють воєнним станом, який накладає обмеження на виїзд з України.
Близько третина респондентів подорожувала без членів родини. Дві третини українських біженців, які виїхали до інших країн, мають вищу освіту. Серед основних мов, які знають респонденти, – українська, російська та англійська, далі з відривом йдуть польська і німецька.
Основні причини виїзду
Більшість людей виїхали з України в першому кварталі 2022 року. Близько 38% – у березні 2022 року. Чверть громадян перед тим, як виїхати до країн ЄС, здійснили переміщення на території України.
Третина респондентів поділилися, які травми та наслідки війни відчули на собі. Вони розповіли про причини, які змусили їх покинути Україну. Серед них – постійні бомбардування, обстріли, знищення майна та бойові дії.
Більшість людей заявили, що не мали доступу до найнеобхідніших речей, таких як їжа, пальне та електроенергія. Найчастіше вони відчували безнадійність і смуток через втрату домівок. Люди досі не можуть забути, як їм довелося бути свідками жахливих актів насильства.
Поїздка на територію ЄС
Україна межує з чотирма країнами-членами Європейського Союзу: Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Половина людей виїхали до Польщі – це стало основним пунктом прибуття, згідно з результатами опитування.
Дві третини людей досягли бажаного місця призначення і не мали намірів продовжувати подорож, тоді як кожен п’ятий висловив невизначеність про своє перебування. Кожен восьмий був упевнений, що з часом покине країну, де зараз перебуває.
Найважливішими факторами, що вплинули на вибір країни перебування, були безпека та можливості для працевлаштування. Меншою мірою – наявність друзів і родини, а також освіта для дітей.
Який мають статус захисту
Більшість респондентів отримали певний статус правового захисту в країні поточного проживання. Переважно йдеться про тимчасовий захист, хоча кожен п’ятий на момент проведення опитування ще не отримав такого статусу.
Ті, хто прибув у 2022 році, частіше реєструвалися для отримання тимчасового захисту. Незареєстровані люди частіше проживали в країнах Центральної та Східної Європи. Вони мали більшу надію незабаром повернутися в Україну.
Потреби українських біженців
Спочатку більшість біженців проживали в центрах тимчасового розміщення або місцевих родинах на тимчасовій основі. Згодом вони переїжджали до житла, наданого державою, або орендували власне.
Основними джерелами доходу стали державна підтримка й заробітна плата, а також особисті заощадження.
Хоча половина людей зазначили, що вони працюють, проте більшість – на низькокваліфікованих посадах, що свідчить про поширену невідповідність між кваліфікацією та вимогами праці. Основними причинами відсутності роботи стали незнання мови та догляд за дітьми.
Більшість дітей навчаються в місцевих навчальних закладах, а меншість – продовжила дистанційне навчання в Україні. Найнагальнішими потребами біженці зараз визначають вивчення мови, фінансову підтримку, працевлаштування та освіту для дітей.
Які плани на майбутнє
Більшість людей не поверталися в Україну після виїзду внаслідок повномасштабного вторгнення. Хоча деякі з них здійснили один або кілька візитів для того, щоб відвідати родину та друзів, які залишилися в Україні, або перевірити стан свого майна та речей.
Люди, які виїхали з коханою людиною та членами родини, менш схильні повертатися в Україну після закінчення війни. Майже половина біженців хочуть, щоб члени родини приїхали до них за кордон.
Водночас люди, які перебувають у сусідніх з Україною державах, висловлювали більшу готовність повернутися, ніж ті, що перебувають в інших країнах, наприклад, у Скандинавії.
Основні причини для повернення в Україну – возз’єднання родини, повернення до попереднього способу життя та внесок у відбудову батьківщини. Ті, хто не планують повертатися, більше турбуються про безпеку та погіршення економічної ситуації, а також мають можливості кращих умов праці за кордоном.
Найчастіше люди згадували про страх, що домівки та життя в Україні зруйновані, тривогу через війну та небажання повторного переїзду. Бажання залишитися в ЄС було підкріплене кращими можливостями працевлаштування, освіти для дітей і надією на краще майбутнє.
Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.