Перша людина-космонавт — це постать політична. І вона мала бути максимально харизматичною.
Він був мініатюрним — 157 см на зріст. Ідеально для того, щоб поміститись у компактну капсулу “Востока”. А ще мав харизму і посмішку, яку сьогодні б назвали голівудською — у найкращому сенсі. Юрій Гагарін і був зіркою світового масштабу. За свої 34 роки життя він пройшов шлях від хлопчика з маленького селища до підкорення космосу і вояжу по найвпливовіших країнах світу як “обличчя” Радянського Союзу.
Замість нього міг полетіти українець. Однак історія не має умовного способу, тож говоримо про першу людину в космосі — Юрія Гагаріна, якому 9 березня виповнилося б 90 років.
“Першим мав прокласти шлях у космос лише чистокровний росіянин”
О четвертій годину ранку 12 квітня 1961 року на східному узбережжі Сполучених Штатів почали розриватися телефони, — пишуть ВВС. Репортери вимагали відповіді представників NASA на депешу ТАСС. В американському космічному управлінні потім згадували: “Джон Пауерс на прізвисько “Коротун” спросоння відповів на перший дзвінок — “Ми ще спимо”. І у американських ЗМІ з’явився заголовок: “СРСР відправив людину у космос — за словами речника, США сплять”.
На перший політ у космос попри його небезпеку, претендували два десятки підготовлених і мотивованих космонавтів — найкращих з найкращих. Серед них — українець Павло Попович.
Журналіст Леонід Владіміров у книзі “Радянський космічний блеф” (1973) розповів несподівану версію того, як обирався той самий, перший космонавт СРСР: “Головна вимога була абсолютно расистська: космонавт №1 мав бути чисто російською людиною по крові!.. Тому, наприклад, кандидатури українця Поповича, чуваша Ніколаєва, наполовину українця Биковського відпадали одразу. Їх дозволялося використовувати в наступних польотах, навіть рекомендувалося використовувати — для демонстрації “дружби народів” у СРСР. Але першим — першим мав прокласти шлях у космос лише чистокровний росіянин”.
Юрій Гагарін мав скромне походження, що було на руку радянській пропаганді. Його батьки — селяни з невеликого села Клушино поблизу Смоленська. Тато — тесля, мама — доярка. Під час Другої світової війни родина близько двох років жила у землянці, тому що німці викинули їх з будинку. Звісно, ні про які уроки в школі тоді не йшлося, діти втратили два роки. 9 квітня 1943 року село звільнили, і сім’я поступово повернулась до нормального життя.
Гагарін надолужував згаяне,був беручким і спраглим до навчання все життя. Вчився і працював паралельно, постійно розширював коло інтересів, поки не знайшов головну любов свого життя — польоти.
Був дуже обдарованим
1949 року Юрій вступив в Люберецьке ремісниче училище №10 і у вечірню школу робочої молоді. Закінчив їх одночасно, 1951-го. Училище — з відзнакою і спеціальністю формувальник-ливарник.
У серпні 1951-го вступив до Саратовського індустріального технікуму і саме в Саратові вперше прийшов до аероклубу. Через чотири роки Юрій Гагарін закінчив навчання на відмінно і зробив перший самостійний політ на літаку Як-18. В аероклубі Юрій Гагарін виконав 196 польотів і налітав 42 години і 23 хвилини.
Знайомі Юрія розповідали, що він був дуже обдарованим студентом, передусім — у техніці та математиці. Під час навчання він встигав працювати у ливарному цеху і мав значні успіхи в спорті.
Пізніше, закінчивши військово-авіаційне училище, Юрій Гагарін пілотував винищувачі “МіГ” на півночі Радянского Союзу, неподалік фінського кордону.
1959 року написав заяву з проханням зарахувати його у космонавти.
Коли геніальний конструктор Сергій Корольов вперше зустрівся із претендентами на політ у космос, найбільше часу він приділив саме Гагаріну. Космонавт, який мав стати першою людиною у космосі, повинен був мати не лише 100% здоров’я, потужну підготовку, а й правильний образ. Наприклад, щирого, простого, сонячного хлопця. А Гагарін був надзвичайно харизматичним.
Той політ міг здійснити і українець Павло Попович. Він пізніше вийшов у космос, здійснив з колегою перший у світі груповий політ двох пілотованих кораблів — “Восток-3” і “Восток-4”. Навіть на прохання Корольова вперше виконав у космосі пісню — нею була “Дивлюсь я на небо та й думку гадаю”.
Однак перша людина-космонавт — це постать політична. І вона мала бути максимально харизматичною. Посмішка Юрія Гагаріна розтоплювала серця. Тож саме він став інструментом м’якого завоювання ворожого Заходу.
Космонавту дуже пощастило, він міг не вижити
Гагаріну дуже пощастило. Гарантувати, що його ракета злетить і що він повернеться на землю, не міг ніхто. 24 жовтня 1960 р. на майданчику №41 полігону Байконур вибухнула міжконтинентальна ракета Р-16, яка забрала того дня життя 74 ракетників.
Були невдалі запуски тварин в космос, неблагополучні відстиковки тощо.
Тож про політ Гагаріна мовчали — аж до того часу, поки він не приземлився. Пізніше з’ясувалось, що космонавту дуже пощастило, він міг не вижити. Його модуль повернення невдало від’єднався, кабелі не були перерізані правильно, однак коли апарати почали обертатися з дуже високою швидкістю, дроти врешті-решт роз’єднались.
Радянський Союз із гордістю повідомив про свій прорив у космосі. Фото Гагаріна облетіли усі медіа земної кулі. А люди всього світу захотіли побачити Гагаріна — він став суперзіркою.
В Радянському ж Союзі урочистості на честь повернення Гагаріна з космосу стали найбільшими після закінчення Другої світової війни. 14 квітня його вперше показали по телебаченню під час параду на Красній площі.
Внесок України в історичний політ
Треба сказати, що у підготовці польоту Юрія Гагаріна в космос велику роль відігравали українські винахідники, інженери, виробники.
На харківському заводі №897 була виготовлена апаратура системи управління ракети-носія “Схід”, яка вивела на орбіту корабель-супутник із першим у світі космонавтом. Наземне обладнання та ракета “Восход” оснащувалися оптичною системою прицілювання, розробленою та створеною на київському заводі “Арсенал”. Сумське НУО ім. Фрунзе брало участь у виготовленні наземного обладнання тощо.
Радянська людина завоювала космос. Після цього вона мала завоювати світ. І Юрія Гагаріна відправили у політичний вояж світом. Тим більше, що запрошення відвідати країни летіли звідусіль. Хоч би куди приїздив, його зустрічав натовп. Зараз нам, власникам купи гаджетів у еру інтернету складно це зрозуміти, але тоді люди прагнули просто побачити Юрія Гагаріна.
Через три місяці після польоту, Юрій Гагарін поїхав у Велику Британію. Королівство відмовлялось запрошувати його на державному рівні. Однак ажіотаж перед його приїздом був таким великим, що врешті решт прем’єр-міністр і королева прийняли Юрія у Букінгемському палаці.
Гагарін став приємним, усміхненим й абсолютно нестрашним обличчям комунізму. А також — живим свідченням технологічного прогресу країни, яка відродилась після жахливої війни.
“Коли він приїхав сюди, до Англії, його бачили супергероєм, — розповідав журналіст з питань космосу, який написав книгу про візит Гагаріна до Великої Британії Гурбір Сінгх. — Він пережив те, чого ніхто не переживав до нього. Крім рекордів швидкості та висоти, які він встановив… він також зазнав мікрогравітацію, невагомість і відчуття того, як це побувати за межами Землі”.
Юрій Гагарін виконав свою місію — розтопив у серцях мільйонів людей по всьому світу упереджене ставлення до всього радянського.
Трагічна смерть
Юрій вирішив повернутися в космос, почав потужні тренування. Однак перша місія “Союз” у квітні 1967 року закінчилася трагедією, в якій загинув друг Гагаріна Володимир Комаров. Після цього влада заборонила Гагаріну брати участь у космічних польотах — надто цінною постаттю він був. Юрій не здавався і, щоб мати достатню кількість льотних годин, вперто продовжував польоти на реактивних літаках.
В одному з таких польотів у березні 1968 року Гагарін розбився в лісі під Москвою на навчально-тренувальному винищувачі МіГ-15. Йому було лише 34 роки — радянська імперія створила кумира, однак не змогла зберегти.