У ніч із 10 на 11 березня у Лос-Анджелесі відбудеться церемонія вручення премії “Оскар-2024”. Вперше цього року серед номінантів опинився український фільм “20 днів у Маріуполі”. Він змагається у категорії “Найкращий документальний фільм” і, судячи з прогнозів букмекерів, отримає престижну нагороду.
Читайте також: Хто отримає “Оскар-2024”: букмекери назвали ймовірних переможців кінопремії.
“20 днів у Маріуполі” – фільм режисера Мстислава Чернова, знятий командою журналістів під час облоги українського міста на початку повномасштабного вторгнення РФ. На відео зафіксовані військові злочини росіян у Маріуполі, включаючи вбивства цивільних, обстріл пологового будинку та інші звірства російської армії.
Важливо, що “20 днів у Маріуполі” – перша в українська стрічка, яка пройшла кваліфікацію та потрапила до списку номінантів на “Оскар”. Також режисер Мстислав Чернов уже отримав премію Гільдії режисерів США, а його робота перемогла на головній британській кінопремії BAFTA у категорії “Найкращий документальний фільм”.
До речі, Україна почала брати участь в “оскарівських перегонах” ще 1997 року. З того часу наша країна надіслала на розгляд членів Американської кіноакадемії 16 фільмів. На жаль, жоден із них не отримав номінації до 2024 року.
Читайте також: Найкращі фільми року: що потрібно знати про головних претендентів на “Оскар-2024”.
Які фільми Україна посилала на “Оскар”
“Приятель небіжчика” (1997) – українсько-французький детектив, знятий режисером В’ячеславом Криштофовичем на основі кримінальної повісті Андрія Куркова.
“Мамай” (2003) – історична драма Олеся Саніна, створена на основі українських легенд та кримськотатарського фольклору.
“Водій для Віри” (2004) – фільм російського режисера Павла Чухрая, який дискваліфікували на премії “Оскар”. Причина в тому, що від України у фільмі були лише зйомки на її території. Решта, включаючи сюжет, знімальну команду, акторів і мову, було російською.
“Аврора” (2006) – мелодрама Оксани Байрак про дівчинку, яка постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС. Як і у випадку з “Водієм для Віри”, фільм потрапив у скандал, адже в ньому було надто мало українського. Байрак знімала “Аврору” російською, з російськими акторами.
“Ілюзія страху” (2008) – ще один російськомовний фільм із російськими акторами, який, втім, все ж дублювали українською мовою. Цікаво, що трилер режисера Олександра Кирієнка було написано за мотивами однойменного роману Олександра Турчинова, в.о. президента України у 2014 році, а пізніше – секретаря РНБО.
Читайте також: Світ, який ми намагаємося повернути – сценаристка Олена Моренцова-Шулик про фільм “Смак свободи”.
“Той, хто пройшов крізь вогонь” (2012) – пригодницька мелодрама Михайла Іллєнка – перший частково україномовний фільм, який наша країна посилала на “Оскар”. Хоча стрічка і не потрапила до списку номінантів, її відзначили позитивно як важливий етап “подолання комплексу національної неповноцінності в культурі та кіно”.
“Параджанов” (2013) – біографічна драма Олени Фетісової, присвячена знаменитому вірменсько-українському режисерові. Оригінальна мова картини – російська, а головні ролі в ній виконали Серж Аведікян та росіянка Юлія Пересільд.
“Поводир” (2014) – історична драма Олеся Саніна розповідає про сліпого українського бандуриста (Станіслав Боклан), який напередодні Голодомору подорожує Україною разом з американським хлопчиком. У фільмі згадується історія про розстріл з’їзду кобзарів у Харкові, але достовірність цих подій історики ставлять під сумнів.
“Українські шерифи” (2016) – документальний фільм Романа Бондарчука розповідає про двох жителів села Херсонської області, які зайнялися охороною громадського порядку на фоні початку російсько-української війни у 2014 році. Нині село перебуває під окупацією Росії.
“Рівень чорного” (2017) – український документально-ігровий фільм Валентина Васяновича розповідає про весільного фотографа, який стикається із життєвою кризою. На Одеському міжнародному кінофестивалі стрічка перемогла у номінації “Приз ФІПРЕССІ”, але на “Оскарі” її проігнорували.
“Донбас” (2018) – драматичний фільм Сергія Лозниці, який нині зіпсував собі репутацію в Україні через скандальні політичні заяви. Проте фільм про війну на Донбасі мав великий успіх та резонанс, і навіть потрапив у лонг-лист номінантів на “Оскар”.
Читайте також: Абсолютно неприйнятно: за що режисера Сергія Лозницю виключили із Української кіноакадемії.
“Додому” (2019) – стрічка українського режисера кримськотатарського походження Нарімана Алієва, яка була серед номінантів Канського кінофестивалю та отримала “Золотого Дюка” – головний приз Одеського МКФ, а також три нагороди української премії кінокритиків “Кіноколо”. Фільм із Ахтемом Сеітаблаєвим у головній ролі розповідає про батька, який за допомогою молодшого сина хоче перевезти до окупованого Криму тіло загиблого на війні старшого сина.
“Атлантида” (2020) – фільм Валентина Васяновича, події якого розгортаються через рік після закінчення російсько-української війни. Драма про зруйновані війною території та людські душі мала великий успіх на світових кінофестивалях, здобула 11 нагород. На жаль, відбір на “Оскар” вона так і не пройшла.
“Погані дороги” (2021) – драма режисерки Наталки Ворожбіт про те, як війна впливає на долі людей, мала успіх у кінокритиків та глядачів. Вона здобула три нагороди української премії “Кіноколо”, але не отримала номінації на “Оскар”.
“Клондайк” (2022) – драматичний фільм Марини Ер Горбач, сюжет якого обертається довкола авіакатастрофи боїнгу МН17, який росіяни збили у небі над Донецькою областю. Стрічка перемогла на кінофестивалі “Санденс” у категорії “Найкраща режисура світового кіно”.
Читайте також: Минуло півстоліття: Сергія Параджанова реабілітували після вироку за український націоналізм.
Цікаво, що фільми, зняті іноземними режисерами у копродукції з Україною, мали більший успіх на “Оскарі”. Наприклад, у 2023 році фільм “Будинок зі скалок” про дитячий будинок у Лисичанську був знятий у співпраці Данії, Швеції, Фінляндії та України. Його номінували на “Оскар” у категорії “Найкращий документальний фільм”, але перемогу отримав “Навальний”.