10 березня в Україні відзначають День Державного Гімну
Глибинне значення кожного слова гімну українці усвідомили з початком повномасштабного вторгнення російських військ. Слова «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» стали пророчими, а українці вкотре довели, що готові до кінця боротися з ворогом за свою незалежність.
Читайте також: Скільки пам’ятників Тарасу Шевченку встановлено у Запорізькій області (фото)
Історія українського гімну бере початок у 1862 році, коли Павло Чубинський написав слова, а вже потім священник Михайло Вербицький – музику. Вперше твір Чубинського та Вербицького публічно пролунав 10 березня 1865 року в польському місті Перемишль. А офіційно Верховна Рада затвердила музичну редакцію гімну 15 січня 1992 року. Проте тільки 6 березня 2003 року у парламенті ухвалили Закон «Про Державний Гімн України». І ось декілька цікавих фактів про український гімн.
У 1863 році в 4-му номері львівського літературно-політичного часопису «Мета» серед інших поезій Тараса Шевченка («Лічу в неволі…», «Мені однаково…», «Весело сонечко ховалось», «Заповіт») був надрукований вірш «Ще не вмерла Україна», і саме тому в Галичині він певний час вважався твором Кобзаря.
Насправді ж, як ми вже зазначили вище, автором вірша був український етнограф, громадський діяч, поет Павло Чубинський. Цей вірш припав композиторові Михайлу Вербицькому до вподоби як патріотичним змістом, так і легкістю форми.
Перший запис гімну «Ще не вмерла Україна» відбувся за участі визначного українського оперного співака Модеста Менцинського в жовтні 1910 році в Кельні (Німеччина) на фірмі «Gramophon».
Під час перших у ХХ столітті національно-визвольних змагань, у період Української революції 1917−1921 рр. — при Українській Центральній Раді, Гетьманаті, Західноукраїнській Народній Республіці, Директорії УНР — український славень утверджується як національний і державницький. Тож творіння Чубинського і Вербицького у виконанні хору під орудою Кирила Стеценка лунало під час проголошення Акту Злуки між УНР і ЗУНР.
Читайте також: До та після Другої світової – історії архітекторок, які розбудовували Запоріжжя
Хоча, протягом національно-визвольних змагань «Ще не вмерла Україна» звучала як гімн, однак офіційне затвердження вона одержала лише 15 березня 1939 р. – як гімн Карпатської України. Та коли постало питання гімну в роки Радянського Союзу, «Ще не вмерла Україна» одразу відкинули. Керівництво вимагало, аби в новому гімні стверджувалося що Україна – держава, що входить до складу СРСР, що вона там «між рівними – рівна, між вільними – вільна» та обов’язково повинна згадуватися комуністична партія, яка веде Україну до «світлого майбутнього».
Тоді автором радянського гімну для УРСР став Павло Тичина з віршем «Живи, Україно, прекрасна і сильна», що існував у 1949-1991 рр. Та попри радянську «цензуру» справжній гімн все ж прозвучав на офіційному заході в Українській РСР у виконанні Василя Жданкіна, Віктора Морозова та Едуарда Драча. Це сталося 24 вересня 1989 року на головній сцені фестивалю «Червона рута» в Чернівцях.
Офіційно «музична редакція» Державного Гімну була прийнята парламентом 15 січня 1992 року. Але тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про Державний Гімн України», запропонований президентом Леонідом Кучмою. Законопроєкт підтримали 334 народних депутати — конституційна більшість (проти висловилися 46; не брали участі в голосуванні комуністи і соціалісти). Важливо, що в законодавстві Державний Гімн отримав редакцію «Ще не вмерла України…» — замість занепадницького, як вважається, варіанту «не вмерла Україна».
Також ми розповідали цікаві факти про людей, зображених на стінописі відомого художника Сашка Корбана.