Проти чого протестують європейські фермери насправді
Профільний комітет Європарламенту 7 березня схвалив продовження на рік режиму безмитної торгівлі з Україною у редакції Єврокомісії. Щоб якось заспокоїти розлючених фермерів, Єврокомісія залишила право накласти обмеження на українські птицю, яйця та цукор. “Бізнес-Телеграф” пояснює, що відбувається.
Фермери не хочуть “Зеленого курсу”
Головна причина невдоволення європейських трудівників села — у європейському “Зеленому курсі”. Фермери вважають, що для досягнення цілей “нульового рівня викидів парникових газів до 2050 року” єврочиновники зазіхнули на систему держпідтримки сільського господарства під назвою Загальна аграрна політика (CAP).
Політика CAP, прийнята у 1962 році, передбачає субсидування фермерських господарств та захист їх від конкуренції з боку третіх країн. Так, на 2023—2027 роки в Євробюджеті заплановані 189,2 млрд євро на прямі субсидії фермерам у рамках CAP.
Переважна більшість із десяти мільйонів існуючих у країнах ЄС ферм регулярно отримують фінансові дотації. Наприклад, у 2022 році тільки польські виробники цукрових буряків отримали з фондів CAP 5,9 млрд євро субсидій.
Звісно що за більш ніж 60-річну історію існування CAP фермери навчились користуватись привілеями. І їх фінансові результати прямо залежать від фінансування.
І ось це джерело фермерських доходів Єврокомісія вирішила зв’язати із законодавством у галузі навколишнього середовища, клімату та безпеки харчових продуктів. Тобто посилити екологічні норми в аграрному секторі та перенаправити частину держпідтримки з сільського господарства на досягнення цілей європейської “зеленої” угоди.
Не дивно, що “понеслось” скрізь. Протести у Франції розпочалися через плани уряду щодо скорочення субсидій на сільськогосподарське паливо. Схожа причина протестів у фермерів Німеччини, Греції та Румунії. В Італії аграрії вимагали поновити податкові пільги для сільгоспвиробників. Поляки визнали винними у своїх проблемах українців.
Польські молочники проти блокади кордону
Що цікаво. Наплив українського зерна не є основною проблемою для аграріїв у країнах Західної Європи. Багато з них, наприклад тваринники Іспанії та Італії, були раді збільшенню поставок з України. Дешеве зерно – це турбота фермерів із країн Східної Європи. Та й то – не всіх.
Справді, першого року широкомасштабного вторгнення, наприклад, у Польщу було продано українській агропродукції на 8,3 млрд злотих більше, ніж у довоєнному 2021 році. Однак, щойно ЗСУ деблокували одеські порти, продаж української сільгосппродукції до Польщі скоротився майже вдвічі (7,7 млрд злотих у 2023 році). А щодо деяких видів харчових продуктів, наприклад, молока, сирів та йогуртів, польські поставки в Україну набагато перевищили українські поставки до Польщі. Саме тому асоціація молочників Польщі не підтримує блокаду польсько-українського кордону. “Дорогі фермери, пам’ятайте, що в цій країні є не лише виробники зерна”, – резонно зауважила директор Польської молочної палати Агнешка Малишевська.
Останні дані Центрального статистичного управління Польщі свідчать, що експорт польських товарів в Україну після початку широкомасштабного вторгнення значно збільшився і досяг у 2023 році рекордних 51,7 млрд злотих. Водночас український експорт до Польщі у 2023 році становив 20,3 млрд злотих. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі Польщі з Україною складає 31,4 млрд злотих. Статистика зовнішньої торгівлі переконливо показує, що блокада польськими фермерами кордону з Україною більше шкодить польській стороні. Чому пікети продовжуються всупереч економічному сенсу?
Ультраправа підтримка фермерів, що протестують
Протестам не дають згаснути ультраправі політики, які ведуть виборчу кампанію до Європарламенту. Вони вдало використовують виступи трудівників села, агітуючи проти “Зеленого курсу” ЄС, скасування торгових квот та відкриття кордонів.
Наприклад, у Франції невдоволення аграріїв активно експлуатує “Національне об’єднання” (RN) Марін Ле Пен. У Німеччині протести фермерів підтримує “Альтернатива для Німеччини” (AfD). Вони мають перед собою непоганий приклад, адже використання фермерів допомогло правому популісту Герту Вілдерсу перемогти на виборах до парламенту Нідерландів у листопаді минулого року.
Схожа ситуація й у Польщі, де фермерів накручують права партія “Право та справедливість” (PiS) і маргінальні політики. У PiS вважають, що виступи аграріїв обов’язково допоможуть правим супротивникам “Зеленого курсу” збільшити кількість мандатів у Європарламенті. “Є багато ознак того, що протести фермерів відкриють вітер змін”, — натякнула представниця PiS, депутатка Європарламенту Ядвіга Вишневська в інтерв’ю польському тижневику “Солідарність”.
Путінський наратив та його наслідки
Звісно, головним бенефіціаром аграрної кризи у Європі є Росія.
Наратив про наплив дешевих українських продуктів на ринки європейських країн вперше озвучив особисто Путін, щойно судна вийшли з Одеси в рамках зернової угоди під егідою ООН. “Майже все зерно, що експортується з України, вирушає не до найбідніших країн, що розвиваються, а до країн ЄС”, — переконував він іноземних гостей економічного форуму у Владивостоці 7 вересня 2022 року.
Пізніше, відмовившись від “зернової угоди” і блокуючи порти Одеси, Росія не безпідставно розраховувала, що українське зерно сухопутним маршрутом хлине до Європи і буде продано в прикордонних з Україною країнах, насамперед у Польщі.
Коли це сталося, європейським “друзям Путіна” та популістам було дуже легко підхопити підкинутий наратив і направити розгніваних фермерів до українських кордонів.
Від блокади прикордонних переходів Кремль отримав потрійну вигоду. По-перше, економіки України та Польщі зазнали величезних збитків. По-друге, виникла напруга та взаємна недовіра між двома найближчими союзниками. І, по-третє, “друзі Путіна” із вкрай правих європейських партій підняли свої передвиборчі рейтинги на підтримці фермерських протестів.