13 березня 1961 року стало трагічною датою в історії Києва через страшну техногенну катастрофу. Саме цього дня сталася руйнація дамби, що утримувала відходи виробництва у Бабиному Яру, в результаті чого величезна маса пульпи потекла в район Куренівки.
Тому далі “Апостроф”, посилаючись на матеріал “КиївІнформ”, розкаже історію тих подій.
Читайте також: Давня історія і сучасні скандали: як зараз виглядає Голосіївська пустинь у Києві, фото
Як все сталось
Уранці 13 березня, близько 6:45, почалося руйнування дамби в Бабиному Яру, куди протягом десятиліття скидались відходи з Петровських цегельних заводів.
О 8:30 дамбу прорвало, і величезний потік спочатку води, а потім і 14-метрова хвиля пульпи зі швидкістю 5 метрів за секунду накрила Куренівку. Потік, що розділився на дві частини: один рухався по вулиці Теліги, де він зупинився біля трамвайного депо, а другий спустився зі схилу, пройшовши повз Кирилівський монастир. Тоді якраз була ранкова година пік, біля стадіону “Спартак” спостерігалися звичні затори, трамваї та тролейбуси також були переповнені пасажирами. Тоді всі вони опинились беззахисними перед могутньою силою пульпового потоку.
Все тривало близько півтори години, хвиля знищувала на своєму шляху будівлі, вириваючи з корінням дерева та руйнуючи транспорт.
Причини
Основною причиною трагедії стала недбалість урядовців та державних службовців.
Історик Тетяна Євстаф’єва розкриває передумови трагедії. Вона вказує, що 28 березня 1950 року виконком київської міськради ухвалив рішення про організацію гідровідвалів у Бабиному Яру без будь-яких попередніх досліджень. Проєкт пропонував змішувати відходи з водою та перекачувати цю суміш через труби до Бабиного Яру, безпосередньо на місце поховання жертв Другої світової війни.
Замість бетонної дамби було зведено земляну, а діаметр труб для відведення рідини виявився недостатнім. Через це, а також через понаднормову роботу цегельних заводів, які випускали зайву кількість пульпи, сталася катастрофа.
Проте ця катастрофа вже давала попередження та знаки. Зокрема, у березні 1961 року кияни вже подавали численні повідомлення про течії, що просочувалися через дамби, але це не змусило владу вжити заходів.
Також однією з причин численних жертв називають несвоєчасне відключення електроенергії, що призвело до загибелі багатьох людей від електричного удару, які були заблоковані пульпою у переповнених транспортних засобах.
Наслідки
За даними, які були вказані у службовому звіті під грифом “Для службового використання”, руйнувань зазнали 68 житлових будинків і 13 адміністративних споруд. Крім того, було виявлено, що 289 квартир та 163 приватні будинки стали непридатними для проживання.
Офіційна кількість загиблих складає 147-150 осіб, однак неофіційні джерела стверджують про тисячі жертв. Точне число жертв так і залишається невідомим. Тоді пошуки та вилучення тіл тривали кілька тижнів. Зокрема, історик Олександр Анісімов вказує на число в 1,5 тисячі загиблих. Поховання жертв тривало понад місяць на різних кладовищах Києва, часто це відбувалось таємно.
Кількість жертв та обсяги руйнувань приховувала тогочасна влада. Навіть літаки змінювали маршрут, щоб пасажири не могли побачити обсяги руйнувань, 13 березня у місті було припинено міжміський та міжнародний зв’язок, а офіційне повідомлення про катастрофу з’явилося лише 16 березня.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про настінні розписи в знаменитому дитячому магазині у Києві, який знищили.
- Вас також може зацікавити:
Оповитий недоброю славою: у Києві руйнується недобудований Будинок культури, фото
Розкішну будівлю знищила пожежа: як виглядав центр Києва у довоєнні роки, фото