Російська армія наступає. Українська армія копає окопи.
Через кілька тижнів після захоплення Авдіївки у Донецькій області, найбільшої російської перемоги на полі бою за майже рік, російські війська просуваються вперед – місцями повільно, місцями швидко.
Українські командири поспішають будувати оборонні рубежі – окопи, бункери, протитанкові їжаки, «зуби дракона», мінні поля – які, на думку деяких експертів, мали бути прокладені ще кілька місяців тому. В той же час військові рекрути та офіцери логістики намагаються поповнити виснажені підрозділи.
Ситуація на полі бою для України невтішна, кажуть експерти, і перебої з постачанням зброї та матеріалів зі США роблять її ще більш невтішною. На думку військових аналітиків, Росія має перевагу. Чи змінить цю ситуацію щось в найближчому майбутньому?
«Ситуація для української армії залишається дуже складною з багатьох причин, таких, як затримка мобілізації, недостатнє будівництво фортифікаційних споруд, помилки під час кампанії 2023 року і, що особливо важливо, нездатність партнерів доставити обіцяні боєприпаси, незважаючи на попередні зобов’язання». Такі слова сказав український офіцер запасу, який керує організацією розвідки на основі відкритих джерел і має зв’язки з українськими військовими. Він не може говорити публічно через військові обмеження.
«Насправді ситуація дуже погана», – сказав Конрад Музика, польський військовий аналітик, який минулого тижня відвідав кілька українських прифронтових місць.
«Українці абсолютно не в змозі суттєво знизити темпи російського просування, – сказав він в інтерв’ю Радіо Свобода. – Росіяни будуть повільно, але впевнено захоплювати нові села і населені пункти. Це точно не буде бліцкриг. Але я думаю, що треба сказати, що… зараз українці найслабші, мабуть, з середини 2022 року».
Падіння Авдіївки
На одному з напрямків Україна була надзвичайно успішною: у Чорному морі.
На полі бою – це інша історія.
Україна досягла найбільших успіхів на полі бою впродовж останніх місяців 2022 року. У тому ж році українська армія звільнила Харківську та Херсонську області.
Протягом більшої частини минулого року українське командування приділяло найбільшу увагу створенню нової військової структури, яка могла б здійснити контрнаступ. Дев’ять нових бригад були підготовлені і оснащені озброєнням НАТО і п’ять-вісім бригад були оснащені західним озброєнням.
Українські війська розпочали наступ у червні минулого року за наказом генерала Валерія Залужного, тодішнього головнокомандувача ЗСУ, просуваючись вперед у трьох місцях вздовж 1200-кілометрової лінії фронту.
Контрнаступ не був успішним. Російська оборона – названа «лініями Суровікіна» на честь російського генерала – виявилася набагато більш потужною і комплексною, ніж очікували українці. Українські підрозділи, які просунулися на невеликі відстані і захопили кілька сіл, застрягли в таких місцях, як Роботине, на південь від міста Оріхів.
До кінця року, з настанням зими, українські війська опинилися в патовій ситуації, як і припускав Залужний у суперечливій статті, опублікованій в The Economist.
Тим часом у жовтні минулого року в Авдіївці, де колись був найбільший в Україні коксохімічний завод, російські війська розпочали власний наступ на добре укріплене місто, щоб утримати українські війська, які створювали загрозу для Донецька, що розташований менш ніж за 20 кілометрів на південь. Та початкова спроба оточити українські війська провалилася.
Авдіївка: евакуація та що залишилося від міста
До січня російські війська перегрупувалися і протягом наступних тижнів застосували авіацію і потужну зброю, таку, як планерні бомби, використовували підземні тунелі. Російські війська поставили українські підрозділи – 110-ту окрему механізовану бригаду, яка була одним з основних підрозділів, які утримували місто – в безвихідну ситуацію.
Елітні підрозділи, такі, як 3-тя окрема штурмова бригада, були направлені на підтримку українських позицій, але 17 лютого українське командування оголосило про втрату контролю над містом і виведення своїх сил.
Деякі західні ЗМІ повідомили, що вихід з міста був хаотичним і неорганізованим, а десятки українських військовослужбовців, можливо, потрапили в полон.
В ЗСУ цю інформацію не підтверджували. Українське командування наполягало, що вихід з Авдіївки був організованим і спланованим.
Рік не будувалися лінії оборони?
У наступні дні після захоплення Авдіївки російські війська швидко просувалися на захід, але останнім часом їхнє просування сповільнилося.
Експерти вказують на те, що українська оборона стає більш організованою, а російські війська покладаються на атаки піхоти через значні втрати бронетехніки при захопленні Авдіївки. За деякими оцінками, Росія втратила понад 400 одиниць важкої техніки – танків і бронетранспортерів – і тисячі військових.
«Поки що противнику не вдається прорвати оборону на Авдіївському напрямку, – повідомив 6 березня Максим Жорін, заступник командира 3-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ. – Але вони постійно намагаються просунутися вперед. Більшість з них зараз намагаються прорватися до населеного пункту Орлівка. Тут вони несуть просто величезні втрати, але все одно продовжують штурмувати і вдень, і вночі».
Станом на 12 березня, за даними з відкритих джерел, Орлівка, розташована на північний захід від Авдіївки, була захоплена російськими військами.
Російські війська також тиснуть на українські позиції у Роботиному Запорізької області, поблизу Куп’янська Харківської області та на захід від Бахмуту – міста в Донецькій області, яке було перетворене на руїни, коли російські війська захопили його в травні 2023 року, зазнавши величезних втрат.
«Стабілізація лінії фронту»
Приблизно за тиждень до падіння Авдіївки президент України Володимир Зеленський звільнив головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Його замінив керівник Сухопутних військ країни генерал-полковник Олександр Сирський. Саме Сирський віддав наказ про відведення військ.
Минулого тижня генерал-лейтенант Олександр Павлюк, який замінив Сирського на посаді командувача Сухопутними військами, припустив, що українські війська можуть провести ще один наступ цього року.
Наше завдання – стабілізація лінії фронту, максимальне знищення противника і максимальне перегрупування. Щоб створити ударне угруповання і провести контратаки в цьому році
«Наше завдання – стабілізація лінії фронту, максимальне знищення противника, що ми і робимо, і максимальне перегрупування. Нам потрібно вивести підрозділи, які вже потребують поповнення і відновлення, для того, щоб створити ударне угруповання і провести контратаки в цьому році», – сказав Павлюк під час державного телевізійного ефіру.
Чи буде можливий новий контрнаступ – питання відкрите, оскільки влада наразі будує оборонні лінії, які, на думку деяких критиків, мали бути побудовані ще кілька місяців тому.
У листопаді минулого року, коли російські війська тиснули на Авдіївку, Зеленський оголосив, що на захід від міста та в інших місцях буде побудована низка нових укріплень і оборонних споруд.
«По всіх основних фронтах нам потрібно окопатися, нам потрібно прискорити темпи будівництва», – сказав Зеленський 30 листопада.
«Україна не має хорошої другої лінії оборони, у неї немає чогось подібного до «лінії Суровікіна», яку росіяни побудували минулого року, – сказав Майкл Кофман, військовий аналітик з Фонду Карнегі за міжнародний мир. – Насправді Україна дуже відстає в ефективному укріпленні по всьому фронту».
Російські війська, говорить він, можуть знаходити невеликі ділянки, де вони зможуть поступово прориватися крізь український захист.
«Це може бути слизька доріжка, смерть від тисячі порізів або, по суті, смерть від тисячі локальних наступів», – сказав Кофман у подкасті War On The Rocks 24 лютого.
«Чому у 2023 році не будувалися лінії оборони? – запитав Іван Ступак, аналітик Українського інституту майбутнього в Києві. – Тому що у 2022 році ми були натхненні нашими перемогами… Не треба було будувати лінії оборони. Це була помилка, і тепер ми змушені робити це в авральному режимі. І подекуди на передовій наші військові копають ці окопи навіть під обстрілами».
Кого ми намагаємося обдурити, якщо там, де стоять наші сили і техніка, немає фортифікаційних споруд?
«Кого ми намагаємося обдурити, якщо там, де стоять наші сили і техніка, немає фортифікаційних споруд? – сказав в інтерв’ю проєкту Радіо Свобода «Донбас.Реалії» Владислав Селезньов, військовий оглядач, колишній речник Генштабу ЗСУ. – Фактично наші військові стали заручниками незаконних рішень або відсутності будь-яких рішень щодо створення цих оборонних позицій».
«Таку роботу треба було починати ще пів року тому», – сказав Конрад Музика. Українці «можуть опинитися в ситуації, коли росіяни почнуть атакувати там, де вони взагалі не закінчили будувати… Вони сильно відстають від графіку будівництва».
Де зброя?
Ще однією серйозною проблемою, з якою стикаються українські війська, є постачання американської та західної зброї, яке майже припинилося через передвиборчу кампанію у Вашингтоні.
Якщо раніше українським військам вдавалося здебільшого відповідати на артилерійський вогонь російських військ, то зараз співвідношення значно змінюється на користь Росії: щонайменше 5 до 1, за деякими оцінками, 10 до 1.
Американські чиновники 12 березня оголосили, що знайшли 300 мільйонів доларів на новий пакет озброєнь, який включає зенітні ракети, 155-мм артилерійські снаряди, боєприпаси більшої дальності для систем HIMARS, а також касетні боєприпаси.
Проте директор ЦРУ Вільям Бернс заявив на слуханнях у Сенаті 11 березня, що Україна «втратить позиції» без постачання американського обладнання та озброєння.
За його словами, Україна, ймовірно, може «протриматися» до 2024 року і до початку наступного року, але після цього – сумнівно.
Без різкого збільшення західної військової допомоги і серйозних змін у стратегії Києва українські позиції будуть погіршуватися
«Без різкого збільшення західної військової допомоги і серйозних змін у стратегії Києва українські позиції будуть погіршуватися, поки не досягнуть переломного моменту, який може настати вже цього літа», – сказала Дара Массікот, експерт з питань російських збройних сил і старший науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир.
«В теперішніх умовах, коли потреби України в боєприпасах і живій силі не задовольняються, українські частини почнуть виснажуватися, що може перетворити російські прориви на реальну можливість», – пише Массікот в журналі Foreign Affairs.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.