В усіх на слуху Всеукраїнське об’єднання українок «Яворина», яке розпочало свою діяльність у Львові ще 2015 року та зібрало навколо своєї організації чимало відомих та дієвих жіночих рухів з усієї України.
Керівниця обласної організації Всеукраїнського об’єднання українок «Яворина» – Волинь Руслана Вознюк розповіла про волонтерську діяльність спеціально для «Волинської газети».
– Чула, що нещодавно у Луцьку на щорічній благодійній акції ГО «Яворина» – Волинь ваша організація зібрала 68 тисяч гривень для військових Збройних Сил України?
– Вже традиційно на свято Стрітення на Театральному майдані біля cобору Святої Трійці проходила акція «Вогонь надії». Охочих долучитися до благородної справи було вдосталь, адже сотні свічок продали буквально за 2 години.
– Ці роки принесли багато випробувань для нашої країни. Дуже тішить, що люди не втрачають запалу допомагати один одному та воїнам ЗСУ. Ваші благородні справи дуже гучні, в ЗМІ часто чути звіти ваших відправлень на фронт. Куди підуть зібрані кошти цього разу?
– Цього року ми збирали на тепловізор. Так, 2 лютого, на свято Стрітення Господнього, відбулася щорічна благодійна акція «Вогонь надії», де ми розпочали збір коштів на купівлю тепловізора для наших бійців, які боронять Україну на Херсонщині. Ціль: 100 000.00 ₴ Минулого року ми збирали кошти на придбання протизастудних препаратів та теплого одягу. В період несприятливих погодних умов такі речі є дуже необхідні. Зазначимо, що стрітенські свічки від «яворинок» напередодні були освячені. У храмі Воздвиження Хреста Господнього в селі Боратин отець Іван провів спеціальне богослужіння, аби стрітенські свічки оберігали домівки від громовиці і влучання… ракет, шахідів, бомб та снарядів. Свого часу ми відправляли для медичних стабілізаційних пунктів та військових частин ноші, хірургічні інструменти і обладнання, шовний матеріал, ліки, бандажі, милиці, перев’язку, продукти, окопні свічки. Все це дуже знадобилося медикам і військовим. Так, завдяки допомозі місії «Голос надії» та церкві Христа Спасителя відправили велику партію хірургічних інструментів, ліків, кровоспинного, знеболюючого, перев’язувального матеріалу, одноразових стерильних халатів, систем і медичного обладнання до фронтових шпиталів. Все те, що рятує життя і відновлює здоров’я нашим хлопцям на фронті. Завіз і адресно роздав все це по шпиталях священник храму Воздвиження Хреста Господнього села Боратин отець Іван Пахолок.
– Ваша організація займається лише потребами для військових чи є ще якісь проєкти?
– Ми багато чим займаємося, якщо є відповідна потреба. Так, свого часу, здається, минулого року, наша організація відправила до Ірпеня вантажівку яблук від бельгійських фермерів, хлібобулочні вироби, дитячі речі і харчування. Зібрано та відправлено вантаж працівниками одного з гуманітарних хабів при Волинській ОВА. Так, ми беремо активну мистецьку, правову та соціальну відповідальність у різних проєктах, проводимо аукціони, беремо участь в різних ярмарках, усе, щоб зібрати кошти для наших воїнів, забезпечити необхідним наших людей. Також у місті Луцьку на площі Градний узвіз та вулиці Лесі Українки відбувся благодійний концерт гурту «Потойберег» за участі Андрія Войнаровського, Олександра Марача, Степана Раковця, Артема Петровського та Мирослава Кіруєва разом з об’єднанням українок «Яворина» Волинь та «Чарівний пензлик». На усіх благодійних заходах був збір коштів на підтримку ЗСУ. Часто проводимо майстер-класи для діток, боді-арт для малечі, розпродаж сувенірної продукції від волинських майстрів.
– У вашій організації працює багато людей? Кого б Ви хотіли особливо відзначити?
– В нашій організації на початку війни було 70 осіб. Ми плели по 10 маскувальних сіток в день! Саме тому ми змогли повністю накрити завод «Мотор» і наш аеродром, щоб ворог не побачив їх зверху. Дуже багато тоді сіток ми відвозили на білоруський кордон. На той період «Яворина» Волинь не лише сама плела сітки, але була одним з перших координаторів по плетінню маскувальних сіток. Ми надавали основу під плетіння маскувальної сітки, яка закуплялась за кордоном, і навчали плести. За день на території студії «Чарівний пензлик» плелось від 10 сіток. Одними з перших наших вчителів були військові з Луганщини та Донеччини і південних регіонів країни, які змогли нам пояснити, як правильно підібрати кольори маскувальної сітки до того чи іншого регіону країни. На той період тканини тих кольорів, які потрібні, неможливо було дістати. Тому ми вирішили власноруч винайти техніку фарбування тканини. В цьому допомагали дорослі учні художньої студії «Чарівний пензлик». Куратором цього були Юлія Рудчик і Світлана Вірста. Також у нашому волонтерському штабі, який знаходився в приміщенні художньої студії «Чарівний пензлик», шили балаклави,тактичні рукавиці, каремати…. У нас дуже багато яворинок, які діляться своїми знаннями, часом вмінням, але основний кістяк організації – це 12 осіб. Особливо хочу подякувати моїм подругам Аллі Жупанюк і Юлії Рудчик, з якими ми спільно працюємо в нашому штабі і організації з самого початку. Дякую співпраці Алли Жупанюк з українськими громадами в Німеччині та Бельгії, вдалося доставити необхідне обладанання на декілька мільйонів грн у Волинські психлікарню, де нині перебувають на реабілітації наші захисники.
– Які завдання поставила перед собою Всеукраїнська організація «Яворина» і «Яворина» – Волинь, зокрема?
– Наші завдання в умовах війни збігаються. Це і підтримка українського війська на фронті, і також забезпечення надійного тилу. Зокрема, опіка над пораненими, родинами загиблих та поранених героїв війни, опіка над сиротами, вдовами, самотніми батьками учасників війни, допомога вимушеним переселенцям. А в планах – правова, інформаційна, соціальна підтримка осіб, які опинилися в складних життєвих обставинах, передусім жінок, дітей, літніх людей. У планах – безкоштовні екскурсії для сімей військових. Думаємо це буде найближчим часом разом з туристичною агенцією Ua-tour. Зараз збираємо кошти на тепловізор для херсонських прикордонників. Потрібно 100 000 грн.
– Якби хтось із наших читачів захотів приєднатися до цього збору, куди слід перераховувати свій посильний внесок?
– Можна переказати кошти на картку 5375 4112 0032 2308, https://send.monobank.ua/jar/9kfgPmGPBc
– Чи легко потрапити у вашу організацію? Є якийсь критерій відбору? Чи треба платити якісь внески?
– Головний критерій відбору – це патріотизм і свідома проукраїнська позиція та світогляд. Якщо в людини є ці риси, якщо вона ініціативна і любить свою країну та націю, ласкаво просимо до нас. Вважаю, що українці мають гуртуватися разом і бути більш активними. Об’єднуватися навколо спільних цілей і мети. Лише сила громадянського суспільства здатна компенсувати часто неефективну роботу влади і державних інституцій. Дати поштовх оновленню країни і зберегти нашу незалежність та свободу. Ніякі внески платити не потрібно. Головний внесок – це залученість до корисних і хороших справ. Ми усі різні, але об’єднані спільними цінностями. У цьому наша сила. Кожен робить те, що може зробити краще. Пропонує власні ідеї та шлях їх реалізації. Наша організація знаходиться в Луцьку, вул. Тиха, 1. Запрошуємо долучитися до нашої волонтерської спільноти!
– Що ви чекаєте від влади? Може є якісь побажання?
– У мене немає великих очікувань від влади. Хочеться простого: щоб вона виконувала свою роботу, думала про українців, а не про власну вигоду чи меркантильні цілі. На жаль, в мене часто складається враження, що там, зверху, забувають, що Україна в смертельній небезпеці. Тому так багато скандалів, корупції і неефективності. Якщо ми хочемо вистояти і перемогти ворога, має бути відповідна якість і ефективність роботи.
– Коли Ви все встигаєте? Адже Ви і мама, і підприємиця і керівниця однієї з найуспішніших волонтерських організацій?!
– Працювати багато для мене є звичайною справою. Це, напевно, мій стиль життя. Іноді, звісно, відчуваю втому і розчарування. Як і кожна жива людина. Але внутрішня мотивація та почуття відповідальності беруть гору, допомагають справитися з труднощами. Дають натхнення на хороші справи. А коли бачиш результат, чуєш слова вдячності від людей, це надихає найбільше.
– Який випадок Вам найбільше врізався у пам’ять за роки правління волинською «Явориною»?
– Найбільше запам’ятався перший збір і відправка до Гостомеля у перші ж дні, коли його звільнили. Це був час, коли у них нічого не було, і доводилося буквально все відправляти, причому спішно.
– Хто Вам найбільше допомагає? Якісь колективи, організації, волонтери з-за кордону?
– Нам допомагають друзі з-за кордону: з Польщі – Prsemek Cybulski та Leszek Kowalski, з міста Модіка, що в Італії, – наша подруга Elena Borys, також учні та батьки художньої школи «Чарівний пензлик», церква «Нове Життя», ГО «Фонд Новий Боратин», Луцькі ліцеї №1, №26 і № 22 Луцької міської ради, Туристична агенція «UA-TOUR», Славік і Стас Кримчуки, українці в Бюнде, Vita та Christof Conings, українці міст Оснабрюк, громада села Усічі, зокрема, Катя Карп’юк і Світлана Корчук, чоловічий вокальний квартет «Акорд» Волинської обласної філармонії, персонально – заслужені артисти України Олег Гонтар, Віктор Мрочко, Андрій Зарицький, Микола Палій… Можливо, когось не згадала, хай читач вибачає… Тільки разом зможемо відстояти українську державу і вибороти Перемогу.
– Дякую Вам, пані Руслано за цікаву розмову, хай волонтерський рух розвивається, росте і примножує кроки до нашої перемоги над підступним ворогом.
Ірина СТЕПАНЯН