За останні тижні російська нафтова галузь зазнала масштабних руйнувань вналідок атак дронів. Чергова атака була у суботу, коли були вражені дронами три НПЗ у Самарській області. А в ніч на неділю було вражено НПЗ у Слов’янську-на-Кубані. Чому “друга армія світу” постійно пропускає дронові атаки і де ж потужна російська ППО – в етері Апостроф TV пояснив експерт з питань озброєнь Олег Катков.
На відбиття дронових атак російська ППО найімовірніше використовує такі системи як “Панцир” і “Тор”. На глобальному рівні у них є такі системи як С-300, С-400 і “Буки”. І історично найбільша концентрація засобів ППО ще з часів СРСР була на відстані 150-300 км від Москви. Це так званий центральний промословий район. Але наші дрони попри ешелоновану систему протиповітряної оборони вражають нафтопереробні підприємства з величнезною точністю. Ба більше, чергове знищення НПЗ під Калугою вже навіть не є новиною, а проходить як фон. Днями горів той же НПЗ під Нижнім Новгородом, який виробляє 5% від всього російського об’єму.
Читайте: Росіянин, де бензин брати будеш: чи знищить Україна російські НПЗ
Насправді такі удари демонструють те, що ворог забрав засоби ППО з головних позиційних районів оборони, які діяли у росіян до 2022 року, можливо залишивши якесь формальне прикриття. А розрахунки ППО поїхали на фронт, щоби там прикривати бойові порядки. Тобто росіяни оголили свої тилові позиції, навіть попри систематичні знищення тих же НПЗ. Причому у Кремлі розуміють, що зараз Україна активно атакує НПЗ, розуміють, що треба прикрити тил, але цього не відбувається. І єдине цьому пояснення – засобів ППО не вистачає.
Про нестачу комплексів говорить і той факт, що вони вже знімали, наприклад, ЗРК С-300В-4, які є вкрай дефіцитними для рф, з Курильських островів, куди їх свого часу нагнали, щоб захищати окуповані території (Курильські острови – це окупована росіянами японська територія). І вони з такого важливого для них регіону знімали ці комплекси, щоб перекинути їх сюди.
Щодо кількості – важко оцінити, тому що ці дані дуже розмиті. Але є поняття того, що ЗРК і інші елементи протиповітряної оборони рф стають доволі регулярними цілями для українських засобів далекобійного ураження у прифронтовій зоні, Майже кожен день вражається “Бук” або С-300. Нещодавно ворог намагався комплексом С-400 перехопити снаряд від HIMARS. І там все завершилось тим, що ракета HIMARS прилетіла безпосередньо по позиціях ЗРК С-400.
Дивіться: В Росії вночі був “прильот” по черговому нафтозаводу: відео моменту
При цьому росіяни використовують ЗРК С-300 для ударів по тому ж Харкову замість того, щоби захищати НПЗ. Бо для них гатити по українських містах – це важливіше. Хоча ураження НПЗ – це навіть не про заправляння автомобілів рашистів, а про те, чим будуть заправлятися танки, літаки, БМП, вантажівки тощо.
Аналогічна ситуація і з бронетехнікою. Попри величезні запаси, які залишились у рф з радянських часів, там вже починає проглядатися дно. Наприклад, все більше стає МТ-ЛБ замість БМП-1. І дуже активно з’являються китайські дезерт-кроси (це щось середнє між гольфкаром та баггі). І рф їх використовує, щоб підтримувати штурмові дії, хоча цим мала би займатися бронетехніка. Тобто це показник того, що у них йдуть зміни – не вистачає бойової техніки.
Зменшується і якість танків. Про “Армат” вже всі забули, про Т-90М “Прорив” починають забувати, все менше говорять про модернізовані Т-72, Т-80БВМ. Замість цього пропорційно починається збільшуватися кількість Т-62, Т-54/Т-55, причому без модернізації. Тобто фактично оригінальні танки радянського виробництва потрапляють до бойових підрозділів на фронт.
Читайте: Солдати в Україну? Два роки тому ми не вірили, що будуть танки – Макрон