Редакції The Sumy Post вдалося поспілкуватися із пораненим бійцем легендарної 3-ї Штурмової Бригади Олексієм Курбетом, який попри важке поранення, став волонтером та продовжує підтримувати військо. Більше про службу, поранення та волонтерство читайте у матеріалі.
Олексію, розкажіть про себе.
Я боєць 2-го механізованого батальйону 3-ї ОШБр. Зараз знаходжусь на відновленні після важкого поранення. Наразі займаюся волонтерською діяльністю в Сумах. Наш фонд називається «Підтримай 3 штурмову», тому буду вдячний всім, хто приєднається, або зможе сприяти розвитку та допомозі підрозділам.
Коли Ви почали нести службу?
Із 24 лютого 2022 року, коли наші сусіди вирішили, що нас потрібно визволяти. Тоді я зі своїм батьком пішов шукати зброю, як всі свідомі люди, щоб захищати свої домівки, сім’ї, дітей та жінок. Спочатку і до сьогодні я несу службу.
На яких напрямках довелося працювати?
Я за 8 місяців на «нулі» пройшов все від Горлівки до Бахмута, по всій лінії оборони. Десь ми були на утриманні, десь на штурмах. За 8 місяців там багато чого можна було надивитись. Це дуже велика вдача, коли ти стільки місяців зміг там пробути та вижити, хоч і отримавши поранення.
Розкажіть детальніше про ситуацію, коли отримали поранення.
Отримав поранення 20 травня 2023 року. Це було 5:30 ранку. У нас планувалась операція і так вийшло, що у росіян теж планувалася операція на тій же території, що і у нас. І так вийшло, що наша група зіткнулася з групою росіян. Зав’язався близький бій – 10-15 метрів. Свою задачу ми виконали, але під час стрілецького бою мені залетіла одна куля калібру 5,45 в ногу, перебила кістку, інші залетіла з лівого боку, прямо під ребро. Але там наша амуніція врятувала мене. І так почався мій ранок 20 травня 23-го року. І до сьогодні я ще знаходжусь на реабілітації, тому що поранення важкого ступеня.
Поділіться спогадами про день за час повномасштабної війни, який ви ніколи не забудете.
Це 18 жовтня 2022 року, коли ми заїхали на так звану другу лінію і потрапили під щільний мінометний вогонь. Це був дуже важкий день для всього підрозділу, тому що я вперше в житті побачив, що таке насильна смерть людини. Я вперше побачив смерть людини не від природних причин. Це був мій побратим, з яким я їв, спав, служив. Цей день на все життя зостанеться в моїй пам’яті. Тоді в моєму житті все змінилося і я зрозумів, що таке війна і що це за страхіття, що тут коїться, як це виглядає насправді. І не так, як показують нам по телебаченню або на інформаційних платформах. Це зовсім інше.
Чи було задовільним оснащення військових на час вашої служби?
Я служив в декількох підрозділах, і скажу так, що не у всіх підрозділах однакове забезпечення. І на це є багато різних причин. Забезпечення було, але не завжди було задовільним, не завжди воно було доцільним і своєчасним. Коли тобі необхідні, наприклад, якісь зимові речі, або тепловізор, або ще щось, держава цього не може надати. Це все потрібно знаходити через знайомих, через волонтерів чи друзів, але з початку війни це відбувалося швидше. Згодом, навіть волонтерська допомога стала все меншою і меншою, але напруга на фронті від цього менше не ставала, а навпаки зростала. Треба розуміти те, що той «мавік», або тепловізор, який коштує 100-200 тисяч гривень, він може послугувати 5 хвилин, але він може врятувати життя десятків, а може й сотні солдатів. Не зрозуміло, чому тил так просів, коли на фронті почались активні бойові дії, чому люди почали себе відчувати безпечно, коли танки виїхали з міста Суми.
Не так давно у ЗМІ поширювалася інформація про те, що армія ворога має погане спорядження та навички. Чи дійсно це так?
З приводу того, що поширювали ЗМІ, що російська армія «свинособаки» і в них нічого немає… Якби це відповідало дійсності, то війна вже закінчилась би. Все, що стосується їх підготовки або їх обладнання, я скажу так, що в деяких аспектах у них спорядження краще і його більше, є дуже великий людський ресурс та технічне забезпечення теж на високому рівні. Ми не маємо стільки ресурсів, щоб так розпоряджатися, і людьми, і своєю технікою. Тому ворог серйозний та сильний. Не варто його недооцінювати.
Пішов третій рік війни і помітно зменшилася кількість донатів від населення на різноманітні збори. Помічали це? Чому так відбувається?
Так, помічав. Коли був у відпустці я приїхав до Сум. Побачивши, як живуть люди, склалося враження, що з’явилася якась «залізна завіса» між цивільними та військовими. Коли проїжджаєш, наприклад Ізюм, там війна, а в інших містах все добре, тут будь-яке кафе або бар працюють, всі заповнені, у всіх все добре, у всіх свято. На цьому фоні зовсім непомітно, що наразі хлопці на фронті в окопах не доїдають, не досипають, воюють, щоб якось вибороти нашу свободу. І виходить великий дисонанс, як таке може бути, коли в країні війна: хтось святкує, а хтось в цей момент хоронить своїх близьких та рідних. Це зовсім неприпустимо. І коли я повернувся, я був у відпустці 10 днів і через 5 днів я вже хотів повернутися, тому що огидно на це все дивитися. Через це і зменшилася кількість донатів, бо люди розслабилися. Людям треба схаменутися, бо якщо тил забуде про фронт, то фронт буде там, де тил. І зараз все йде до того, що тил все більше і більше починає просідати, але нічим гарним це не закінчиться.
Ви добре знаєте, чого найбільше потребують на фронті, адже самі там були. Яка допомога найактуальніша зараз?
Найактуальніша допомога наразі – це БпЛА, FPV-дрони, «мавіки», гарні тепловізори. Не всі підрозділи мають гарну амуніцію. У 3-ї Штурмової гарна амуніція, але я знаю, що інші підрозділи не завжди мають добре спорядження. Взимку потрібні хімічні грілки, окопні свічки, це я навіть не кажу про те, що коштує занадто дорого. Є речі, які не такі глобальні, не такі дорогі, але це все видаткові матеріали. Ти можеш бути вдягненим на мільйон: перший твій вихід бойовий і все, тебе там чи ранило, чи ще щось трапилось, і все залишилось там. Також дуже потрібні квадрокоптери, FPV-дрони, адже рахунок цих дронів ми хоч якось можемо перекривати діри в нашій обороні, кількості та амуніції. Завдяки дронам військові можуть хоч якось врівноважити сили на полі бою. Навіть те спорядження, що видає держава, не є нескінченним, воно може залишитися на полі бою або банально зноситися. Оскільки держава не може постачати тобі амуніцію нескінченно, хлопцям доводиться звертатися до волонтерів та просити про допомогу.
Опишіть свій емоційний стан, коли тільки-но повернулися з фронту?
Мій емоційний стан, коли я повернувся з фронту та виписався з лікарні, це був, м’яко кажучи, шок. Тому що я вийшов з лікарні на милицях в місто і я дивився, як діти з жінками гуляють. За це мені було приємно, я розумів, що ми там на своєму місці, що це те, за що ми воюємо. Але для мене була зовсім незрозуміла позиція чоловіків, які йшли і просто опускали очі. І якось це дивно, що в місті, так, все добре було, всі щось святкують, а ти просто день за днем ховає побратимів. І склалося таке враження, що ми живемо в різних світах.
Як ви вирішили стати волонтером?
Я, як частина великої сім’ї 3-ї Штурмової Бригади, не зважаючи на те, що отримав важке поранення і не можу зараз виконувати бойові задачі, продовжую приносити користь, адже для мене війна не закінчилась. Я не можу сидіти вдома, дивитись телевізор, знайти якусь роботу і все. Не можу повернутись до мирного життя, доки знаю, що мої побратими зараз на передовій захищають нашу країну, бо я там був вісім місяців і дуже добре розумію, як це, коли у тебе немає води, коли ти замерз так, що в тебе просто пальці відмерзають. І коли ти варився в цьому котлі вісім місяців, приїхати додому, сісти і сидіти – неможливо. Так, я зараз не можу брати автомат, кулемет та бігти, але я можу тут допомагати хлопцям. Так я вирішив стати волонтером.
Як Ви ставитеся до цензури у ЗМІ?
Скажу так, що в будь-якому випадку інформація повинна фільтруватися, тому що я не впевнений, що всі хочуть бачити все те, що там коїться. Якби всі побачили, як це насправді, або прожили хоча б день там, то в них все змінилося б у житті, абсолютно все. Є інформація, яку потрібно висвітлювати і необхідно, а є інформація, яка не для всіх. Так, є телеграм-канали, там де можна побачити досить відверті кадри, але для звичайних людей це тяжко, навіть для військових це тяжко, тому що для звичайної людини це просто відеоролик, а для військового це день з його життя. Тому треба фільтрувати, але не треба брехати. Фільтрувати і брехати це різні речі. Цензура та, яка йде на користь фронту, на користь армії це добре, але якщо цензуру починають впроваджувати у своїх політичних цілях, для своїх рейтингів, наприклад коли висвітлюється, що «Завтра росія паде», «У них багато вибухів на нафтопереробних заводах», це все дуже цікаво, але це шкодить, тому що люди дивляться на це і думають: «А, ну, в принципі, у нас на фронті все ок, ось-ось, не сьогодні-завтра ми вже будемо в Москві і все буде дуже добре». Тому цензура це такий «важіль тиску», і якщо він використовується для політичних цілей, то це дуже погано, а якщо використовується для фронту, то це добре.
У своїй волонтерській діяльності ви допомагаєте лише своєму підрозділу, чи іншим також?
Мій підрозділ стоїть для мене на першому місці, але допомагаємо всім підрозділам, які звертаються.
Яку саме допомогу ви надаєте?
Матеріально-технічне забезпечення, фінанси. Ремонт автомобілів, паливо та все інше, чим можливо допомогти, починаючи від шкарпеток, трусів, павербанків, і до автомобілів та амуніції. Зараз, наприклад, у нас є глобальний збір на танковий тягач. Тобто, потреби від самого маленького, до самого великого. Все, що потребують військові.
Які складнощі виникають при роботі волонтером? І чи сприяє держава волонтерському руху?
На мою думку, держава не сприяє волонтерському руху, а якщо навіть і десь бере участь, то це більше, знову ж, для своїх рейтингів. Фотографуватись десь, це так, це про політиків, десь висвітлити якусь новину, це про них, але так, щоб держава сприяла волонтерському руху, я на собі не відчув. Складнощі в роботі волонтера на сьогодні – це те, що вже багато волонтерських організацій та волонтерів дуже дискредитували себе. Люди вже інколи з недовірою до цього всього ставляться. І потрібно з кожним зустрічатися особисто, пояснювати, спілкуватися. Це дуже важкий процес, важка робота. Ми розуміємо, чому так відбувається, бо знаємо багато прикладів, коли волонтери брали і продавали те, що їм було надано. Приїжджали фури з-закордону, а їх просто брали і продавали. Ще були історії, коли волонтерська допомога десь на складі згнила, це дуже деморалізує.
Чи відбувається взаємодія з іншими волонтерськими організаціями та як?
Взаємодія з іншими волонтерськими організаціями є. Є порядні волонтерські організації, які дійсно працюють і дійсно переживають за хлопців на фронті. Якщо їм щось потрібно, я тут можу знайти, або вони мені можуть чимось допомогти. Взаємодія є, але не дуже багато волонтерських організацій, які дійсно працюють добросовісно і для хлопців, а не з метою власного збагачення або якихось корупційних схем. Зазвичай це звичайні люди, які об’єднуються в групу, але є багато волонтерських організацій, з великих, які дискредитували себе. Чомусь із початку війни деякі волонтери їздили Chevrolet, а через півтора року вже їздять на Audi Q7 2020 року. Виникає питання: «Як так вийшло?».
Наостанок, що побажаєте українцям?
Українкам і українцям хочу побажати терпіння та свідомості. Всім тим, хто залишився або виїхав за кордон і продовжує допомагати армії – дуже велика дяка. А ті, хто тікають від війни, ті, хто вигадують самі собі хвороби, тим людям я бажаю довгого та щасливого життя, там, де вони вирушили шукати собі кращої долі.
Ви теж можете підтримати справу Олексія та допомогти хлопцям.
Наразі активний збір коштів для 2-го Механізованого Батальйону та на підтримку 3-ї Штурмової Бригади. Допоможіть військовим захистити Україну від окупанта.
Допомогти батальйону: https://send.monobank.ua/jar/52kwwJ6A8v
Допомогти бригаді: https://send.monobank.ua/jar/DTrcaS6dC
Підпишіться на Інстаграм фонду “Support 3 Assault Brigade(Підтримай 3 Штурмову Бригаду)”, щоб знати про актуальні збори.
Зіборов Нікіта.
Если Вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
The Sumy Post в Telegram та Facebook. Цікаві й оперативні новини, фото, відео. Підписуйтесь на наші сторінки!