У справі виявилося забагато політично мотивованих заяв і висновків
Субота, 10 квітня 2010 року, стала днем національної трагедії в Третій Речі Посполитій. О 8:41 за центральноєвропейським часом (9:41 за київським) поблизу військового аеродрому “Північний” в російському Смоленську розбився літак Ту-154М.
На борту перебували 96 осіб. Ніхто не вижив.
Серед них: президент Республіки Польща Лех Качинський з дружиною Марією, віцеспікери Сейму і Сенату, 18 депутатів парламенту, командувачі всіх видів Збройних сил держави, керівники держустанов, представники духовенства, ветерани Другої світової війни, екіпаж літака та інші представники польської делегації, які летіли на траурні заходи з приводу 70-річчя Катинської трагедії.
Трохи історії. Загалом у квітні-травні 1940 року радянські спецслужби за наказом Йосифа Сталіна розстріляли в різних місцях СРСР 21 857 громадян Польщі. Вони опинилися в полоні після розділу Радянським Союзом разом із нацистською Німеччиною даної держави – у вересні-жовтні 1939 року.
Саме в Катинському лісі, за 18 км на захід від Смоленська вбили 4421 поляка (в основному офіцерів, поліціянтів, священників, представників інтелігенції). Це була міжвоєнна еліта Другої Речі Посполитої.
Отже, польська делегація на найвищому рівні, за участі президента держави, здійснювала рейс Варшава — Смоленськ на військовому Ту-154М – бортовий номер 101. Літак був виготовлений навесні 1990 року в СРСР, на Куйбишевському авіаційному заводі (нині — м.Самара).
Політ на висоті 10 000 метрів мав тривати 75 хвилин. Тричі ремонтований на території Росії літак належав 36-му окремому транспортному авіаполку ВПС Польщі.
Початкова версія катастрофи виглядала так: Ту-154М в досить складних погодних умовах – унизу насувався туман – під час підходу до пункту призначення почав маневр зниження практично над землею. Він обійшов аеропорт на висоті 500 м, щоб заходити на посадку зі сходу. Чотири російські офіцери супроводжували літак із землі. Також чотири офіцери працювали на ближньому і дальньому стартових пунктах.
Система точного наведення за приладами була відсутня; в наявності були два ненаправлені маяки. Не працювала належним чином і система освітлення в аеропорту. Усі вогні першої групи (900 м від злітно-посадкової смуги) мали лише одну лампу замість трьох. Вогні другої і третьої груп (700 і 800 метрів від ЗПС) не працювали.
В останні хвилини перед катастрофою видимість погіршувалась. За чотири хвилини видимість із землі оцінювалася у 200 метрів… Вже станом на момент зіткнення літака з землею погодні умови не дозволяли забезпечити посадку. Проте диспетчери аеропорту за наказом полковника ЗС РФ Краснокутського дозволили екіпажу здійснити пробну посадку. Вона пройшла успішно, літак продовжив зниження, але при заході на посадку на автопілоті він опинився над глибоким яром, який розташовувався нижче рівня аеропорту.
За досі нез’ясованих обставин літак почав зниження на критично малу висоту і зачепив лівим крилом березу (на чотирьох метрах від рівня землі) і розбився, не долетівши до посадкової смуги аеропорту. Лайнер впав на землю догори днищем. Фрагменти літака розкидало на відстані 350—500 метрів від злітно-посадкової смуги.
Пожежу на місці катастрофи ліквідували за 20 хвилин. У ліквідації брали участь понад 800 осіб та 124 одиниці техніки. Було зафіксовано декілька випадків мародерства (російські військові, які охороняли місце катастрофи, використовували банковські картки покійних, наприклад, голови Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва Анджея Пшевозніка).
Після трагедії Кремль всіляко намагався перешкоджати розслідуванню і передачі польскій стороні фрагментів літака, які так і залишилися на місці катастрофи. Доступ до переговорів пілотів і необхідної для розслідування технічної документації Варшава також не отримала. Головною причиною відмови в Москві називали продовження розслідування Слідчим комітетом РФ.
Під час попереднього розслідування причин катастрофи працювали російська державна комісія, представники польської прокуратури і ВПС Польщі та Міжнародної авіаційної комісії (МАК). 12 січня 2011 року представники МАК опублікували звіт щодо розслідування, в якому в цілому наголошувалося на помилкових діях екіпажу. А саме:
- рішення про захід на посадку приймали в поганих метеоумовах;
- мінімальна висота зниження в 100 метрів була проігнорована екіпажем, як і сигнали системи оповіщення про небезпеку зближення із земною поверхнею;
- в кабіні пілотів перебували особи, які на останніх хвилинах польоту чинили психологічний тиск на пілотів, не маючи права там навіть бути (і серед них командувач ВПС Польщі Анджей Бласік, голос якого зафіксовано на самописці);
- встановлені системи авіоніки на літаку виявилися застарілими і такими, які не мали інформації про складний рельєф місцевості…
Комісія з розслідування авіаційних пригод Польщі (її очолював Єжи Міллер) фактично підтвердила головні пункти розслідування МАК. Проте прозвучали і риторичні запитання від варшавської влади: ті ж самі освітлювальні пристрої, які працювали лише частково і були затінені деревами і кущами (їх почали вирубати вже після катастрофи, навіщо?); російські диспетчери подавали неточну інформацію про перебіг польоту на останніх хвилинах і висоту, на якій перебував літак.
Польська опозиція (на той час консервативна партія “Право і справедливість” на чолі з братом-близнюком президента Леха Качинського Ярославом), своєю чергою, вважала розслідування уряду РП поверхневим. Воно проводилося понад рік до липня 2011 року урядовою коаліцією на чолі з “Громадянською платформою”. Лідером її був Дональд Туск, який обіймав посаду прем’єр-міністра Польщі 2007—2014 років і знову повернувся на цей пост вже у грудні 2023 року.
2018 року голова комісії уряду Польщі (при владі вже була колишня опозиційна партія “Право і справедливість”) Антоній Мацеревич зробив заяву, згідно з якою причиною загибелі екіпажу та пасажирів було названо вибух на борту лайнера. 2020 року підкомісія уряду вже звітувала про можливі два вибухи на борту Ту-154М. На його уламках нібито виявили сліди тротилу, гексогену та пентриту. Вибухівку могли встановити під час останнього планового ремонту літака, який проводили на заводі “Авіакор” в Самарі.
Далі більше: у вересні 2020 року три російські диспетчери, які працювали на момент авіакатастрофи на аеродромі, були звинувачені Генпрокуратурою Польщі в “навмисному доведенні до катастрофи у повітряному русі, що призвело смерті багатьох осіб”. У квітні 2022 року, ще до повернення “Громадянської платформи” до влади, польський підкомітет з повторного розслідування цієї катастрофи, опублікував остаточний звіт, в якому повторювали версію про вибухи на борту – на відстані до 100 метрів до берези, яка стала першою перешкодою перед катастрофою.
Антоній Мацеревич 11 квітня 2022 року сказав: “Високоенергетичні матеріали були виявлені також і в місцях, які недоступні для пасажирів, екіпажу і техніків. Ці місця були закриті під час ремонту в Самарі”. Висувалося припущення щодо встановлення вибухівки всередині лівого крила літака. Польська комісія заявляла, що навіть виявила запис моменту вибуху на бортовому самописці літака…
Попри ці попередні (але остаточно не доведені) висновки підкомісії Мацеревича, залишається запитання: чи не стали вони політично вмотивованими буквально за рік до проведення нових парламентських виборів. Саме в цей час з’явилися різного роду теорії змови відносно катастрофи Ту-154М, які дуже активно пропагував лідер “Права і справедливості” Ярослав Качинський і колишній міністр оборони РП Антоній Мацеревич. Лунали навіть голоси про причетність Дональда Туска (прем’єр-міністра держави на момент катастрофи) до злочину, висували звинувачення у зв’язках його партії з Кремлем. Насправді вони виявилися звичайним наклепом.
Після повернення до влади “Громадянської платформи” і її союзників, ситуація кардинально змінилася. У грудні 2023 року комісія з повторного розслідування катастрофи була ліквідована. Заступник міністра оборони Цезарій Томчик заявив, що таким чином “припиниться брехня від імені Польської держави”, на яку витрачали сотні мільйонів доларів. На його думку, це було “дивне слідство, яке так і не було завершене”. Чому так і не були оприлюднені його результати?
Проте ставити крапку в цій вкрай заплутаній історії ще зарано. В ній забагато політики та закулісних інтриг.