13 квітня у Сумах попрощалися з 52-річним захисником Ігорем Коломійцем. Він отримав повістку пів року тому, був відправлений на навчання за кордон. Загинув 2 квітня під час відбиття російського штурму в Луганській області.
Біля сумського Свято-Воскресенського собору зібралися рідні, друзі, знайомі Ігоря, аби віддати шану близькій людині.
“Ігор для мене був більше, чим товариш, він був сім’єю. Він в тяжкі моменти в моєму житті завжди був поруч”, – розповіла подруга родини Наталія Дорода.
“Він і десантник, і байкер, і дайвер. Ця людина завжди жила повноцінним життям, була дуже доброзичливою для всіх. Жив завжди повним життям – і так же само захищав країну, не шкодуючи себе. Але, як завжди буває, війна забирає найкращих. А все одно ми за них усіх помстимося”, – зазначив друг захисника Володимир.
Галина Курченко знає Ігоря з дитинства, навчалися разом у школі, потім їхні сім’ї жили по сусідству. Розповіла, що в нього залишилися дружина, донька, батьки.
“Ігор такий сильний, справжній чоловік, юморний, добрий дуже, душі не чаяв в своїй доньці, в дружині, балував їх. Я дуже вдячна Ігорю, що він віддав найцінніше за нас за всіх”, – розказала Галина.
Попрощатися з Ігорем приїхали учасники сумського мотоклубу, членом якого він був.
“Наш брат, наш мотобрат, наш гарний друг. Людина-душа, людина дуже весела, він і кухар. Ми на багатьох фестивалях були разом. Дружили. 26 лютого в нас був день народження клубу, ми зібралися і він якраз був у відпустці, ми збиралися, сиділи за одним столом. Це боляче – усвідомлювати, що його більше з нами немає”, – поділився президент байк-клубу Wind Riders Євген Ощепков.
Віталій Калініченко розповів, що дружив з Ігорем багато років, був поруч, коли другові вручили повістку.
“Це мій найкращий друг. На вулиці Роменській ми поїхали за саджанцями, йому видали повістку при мені. Я ж теж разом з ним пішов у військкомат, ну мені сказали, оскільки я вже “дорослий”, то мені ні, а так я хотів зі своїм побратимом, другом, з найкращим чоловіком”, – розповів Віталій.
Одразу після призову Ігоря відправили на військові навчання за кордон, розповіла подруга сім’ї.
“Він їздив на навчання у Німеччину, у Британію. Він був старший сержант. Завжди з хлопцями був, він завжди з ними ходив на “нуль”, він завжди підтримував їх, він був командир від Бога”, – пояснила Наталія Дорода.