Фіброміома матки – це утворення доброякісного характеру, яке формується з м’язових та сполучних тканин. Незважаючи на несхильність до злоякісного переродження, патологія потребує своєчасного виявлення та призначення ефективного лікування, щоб уникнути ускладнень. Найбільш продуктивною методикою є лапароскопія, що дозволяє зберегти репродуктивний орган, можливість виношування дитини.
Причиною формування міоматозних вузлів є вікові структурні зміни м’язових тканин, які можуть відбуватись через наступні причини:
- гормональна перебудова після сорока років;
- спадкова схильність через наявність фіброміоми у родичів;
- розвиток хронічних запальних процесів сечостатевих органів;
- ведення нерегулярного статевого життя;
- наявність зайвої ваги або ведення малорухливого способу життя.
Спровокувати появу новоутворення можуть різні патологічні процеси репродуктивних органів – ендометріоз, кіста яєчників та інше. Незалежно від факторів важливо проходити гінекологічні обстеження для виявлення патології на ранніх стадіях та призначення адекватного лікувального плану.
Симптоматичні прояви хвороби
При розвитку фіброміоми матки жінка може зіштовхнутись зі змінами менструального циклу, а менструації стають більш рясними. Також з’являється біль в нижній частині живота, частішають позиви до випорожнення сечового міхура через те, що новоутворення тисне на сечовипускальний орган.
Больові відчуття посилюються під час інтимної близькості, може навіть розвинутися кровотеча. Розростання фіброміоми призводить до різних ускладнень, зокрема до безпліддя. Тому щоб зберегти можливість зачаття та народження дитини потрібно звертатись за допомогою при перших симптоматичних проявах.
Особливості лікувального процесу
Діагностика фіброміоми матки передбачає проведення УЗД органів малого тазу, гістероскопію. Це дозволяє встановити діагноз, розміри та місце розташування патології. Консервативна терапія, в тому числі гормональні засоби не сприяють повному розсмоктуванню міоматозних вузлів, тому призначається оперативне втручання.
Операція здійснюється лапароскопічним шляхом через невеликі проколи на черевній стінці. Це дозволяє чітко виявити новоутворення, акуратно видалити його без рясної кровотечі та пошкодження здорових тканин. Мінімальний обсяг втручання зменшує тривалість реабілітаційного періоду, дозволяє уникнути неестетичних шрамів або рубців на тілі.
Реабілітаційний період після хірургічного втручання передбачає утримання від фізичної активності, інтимної близькості, прийому гарячої ванни, купання у відкритих водоймах. За цих умов відновлення відбувається за один місяць.
Джерело: сайт bilyak.com.ua