Київ початку XX сторіччя – архівні фото Оперного театру (apostrophe.ua)

У столиці XX століття велику аудиторію біля себе збирав Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка, що також відомий як Київський оперний театр. Він є одним з трьох найкрасивіших театрів України, а також має тривалу історію, фрагменти якої збереглися зокрема на фотографіях.

Тому далі “Апостроф” покаже, який вигляд мав Оперний театр майже 100 років тому.

Читайте також: Нізащо не впізнати: в мережі показали одне з перших фото Поштової площі в Києві

Перше фото переносить спостерігачів у 1930-ті роки, вже тоді вдалося зафіксувати міські трамваї, котрі проїжджали поряд з Оперним театром.

Цікаво згадати, що Національна опера України імені Тараса Шевченка, відома також як Київський оперний театр, була споруджена відповідно до проєкту архітектора Віктора Шретера в період з 1898 по 1901 рік.

Інше фото – 1930-1932. Можна помітити, як Національна опера зібрала коло входу чималу чергу, а передню частину прикрасили прапорцями.

Саме в 1930-х роках розглядався план соціалістичної модернізації Київського театру, щоб залучити риси нового «пролетарського стилю». Однак зміни обмежились незначними новаціями, щокрема додаванням до задньої частини будівлі двоповерхового приміщення репетиційних залів.

Третє фото ймовірно було зроблено 1942 року. Можна помітити, як величний фасад Оперного театру возвеличується, в той час, як перехожі продовжують поспішати у справах. Поряд з кінними возами вдалося зафіксувати автомобілі, подібне поєднання може створювати певний дисонанс.

Наступне фото – “Київський міський оперний театр, початок XX століття”. Фото має дещо кращу якість та дозволяє розглянути оздоблення Оперного театру. Він являє собою архітектурний ансамбль у стилі неоренесансу, що захоплює своєю величністю та досконалістю.

Його фасад, оформлений у напівовальних формах, багато декорований ліпниною, із глибокими арками, які візуально здіймають будівлю угору. Над головним входом височіють скульптури міфічних крилатих жіночих постатей. Спочатку на даху мав бути розміщений герб із зображенням Архистратига Михаїла, але замість цього з’явилися алегоричні грифони, що тримають у лапах ліру як символ музичного мистецтва.

Архітектор Віктор Шретер приділяв особливу увагу розкішному декору фасаду, ритміці та загальному зовнішньому вигляду театру. У минулому театр мав парове опалення, високоякісне сценічне обладнання та систему кондиціонування, а також славився чудовою акустикою залу. Розміщений на невеликому майдані, театр став композиційним та естетичним центром місцевості.