на яку зброю чекаємо та як це вплине на війну
(www.ukrinform.ua)

Без перебільшень, 23 квітня 2024 року — дуже важливий день: о 20:00 за Києвом відбудеться остаточне голосування Сенату за виділення нашій державі допомоги в розмірі понад $60 млрд. Схрещуємо пальці (або, як кажуть американці, finger crossed) й сподіваємося, що рішення буде для нас позитивним. А далі — Джо Байден дав слово негайно підписати документ, аби довгоочікуваний пакет військової допомоги нарешті відправився в Україну.

За різними прогнозами, перша партія зброї може прийти до кінця тижня.

Тим часом у ворога добряче “підгорає”. І підтверджує це не лише “виття на болотах” (Лавров знову заговорив про “ризик ядерної конфронтації”), але й різного роду публікації (росіяни це вміють «зорганізувати»)  у світових ЗМІ, причому, навіть у дуже впливових, як от Bloomberg, на сторінках якого 22 квітня вийшла стаття під заголовком “Допомога США дасть Києву передишку, але до перелому на полі бою ще далеко”. Простіше кажучи, Москва усіляко намагається створити враження, що навіть якщо Україна й отримає зброю від Америки — це, по суті, все одно нічого не змінить.

Проте експерти мають з цього приводу зовсім іншу думку.      

ДОПОМОГА ВІД США: ЯКІ НАСЛІДКИ МАЛА ДЛЯ УКРАЇНИ ЦЯ ЗАТРИМКА?

Окрім того, що затримка допомоги США загнала декого з українців у зневіру та апатію, особливо це стосується тих, хто знаходиться в тилу, це ще й дорого коштувало нашій державі на фронті.

“Настільки вплинула затримка? Та дуже сильно вплинула. Блокуючи допомогу, Трамп і його прихильники  завдали Україні найбільшу шкоду взагалі з усіх, крім, звісно, персонально Путіна. Вони зробили йому такий подарунок, на який він навіть не міг сподіватися. За найоптимістичними планами росіян, Трамп мав спершу стати президентом, а вже потім заблокувати нам допомогу. Проте, Трамп прихитрився це зробити рівно на рік раніше. І це блокування тривало сім місяців. Фактично, Трамп винний у смерті не одної тисячі наших бійців. І це я вже не кажу про втрату Авдоса”, – коментує Укрінформу колишній командир взводу батальйону “Айдар”, військовий Євген Дикий.

“Прогинання” фронту через брак снарядів та іншої номенклатури озброєнь стало для нас дуже болючим. 

“Без перебільшень, блокування Трампом допомоги Україні – це був чи не найбільший успіх росіян у цій війні з моменту, як їм вдалося на Запорізькому напрямку втримати під тиском ЗСУ так звану “лінію Суровікіна” влітку 2023 року”, – додав експерт.

Військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко каже, що внаслідок відсутності допомоги з боку США на фронті спостерігався гострий дефіцит боєприпасів. А нестача ППО, причому не тільки на рівні великого радіуса дії, а й – для насичення підрозділів ЗРК малого радіуса дії, по суті, перестала становити смертельну загрозу для російської тактичної фронтової авіації, яка постійно скидає КАБи на наші позиції.

“На жаль, все це призвело до того, що відбулося просідання на деяких ділянках, особливо біля Авдіївки. Зрештою, це стосується й самого міста, яке ми втратили”, – зазначив військовий оглядач.

Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко також згадав про Авдіївку. За його словами, якби не було паузи з допомогою, то Україна точно зупинила б російський наступ.

“Зрештою, не йшлося б про те, як ото зараз, що Росія готується активізувати наступальні дії на інших ділянках фронту, натомість РФ пішла б на перегрупування, доукомплектування власних підрозділів, їм потрібен був би час на все це”, – підкреслив експерт. 

Якби не затримка, то ми б мали змогу прогнозувати й планувати нашу кампанію на другу половину 2024 року: “І, можливо, ЗСУ навіть мали б змогу і нагоду провести деякі контрнаступальні дії, хай і локального характеру”.

Але поза тим — навіть за поточного сценарію є умови, які для нас можуть скластися позитивно.

“Позаяк, все ж таки, бачите, що сталося? Змінилися умови. Росія готувалася до активізації наступу, будучи на 100% упевненою в тому, що Конгрес не проголосує за допомогу Україні, а також, що Європа, поки Америка “зависла”, не встигне моментально включитися в процес. Що ж, Росія прорахувалася, її розрахунок провалився. І тепер перед ними постала складна дилема, – каже пан Мусієнко. – З одного боку, відмовитися від наступу вони не можуть, тому що Путін одержимий війною проти України, ліквідацією української державності і неоімперськими амбіціями. Кров з носа, але Путін хоче результату”. 

При цьому на думку нашого співрозмовника, складається навіть враження, що Росія зараз просто лізе в пастку.

“Тобто, росіяни будуть наступати, не отримавши серйозного підкріплення, а наші шанси відбити цей наступ — суттєво покращуються”, – підкреслив Олександр Мусієнко.

Його останні слова обнадіюють, особливо на тлі виходу згаданої статті у Bloomberg. Але що можна про це сказати об’єктивно?

ДОПОМОГА ВІД США ВІДКРИЄ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ КОНТРНАСТУПУ ЗСУ

Ми поцікавилися в експертів, чому раптом з’явилася подібна стаття та як реально вплине допомога США на бойові дії, чи є шанси, що ЗСУ перейдуть від активної оборони до контрнаступу?

Олександр Коваленко найперше звернув увагу на те, що подібні публікації з’являються вже не вперше: “Те, що опубліковано на сторінках Bloomberg, — це, безумовно, проплачена Кремлем кампанія”.

Експерт стверджує, що допомога від США надасть ЗСУ не якусь “передишку”, а повноцінні можливості по стабілізації лінії оборони. Це в першу чергу. Але не тільки. 

“Так, дійсно, ми за останні півроку, поки не отримували від США допомоги, втрачали позиції та локації. Проте, лінія оборони не посипалась, прориву фронту не відбулося, як пророчили деякі “експерти”. Хоча важко справді було. Та ЗСУ стримали російську навалу”, – наголошує оглядач.

І тепер виникає питання: в умовах, коли ми стримували цю навалу великою ціною і з дефіцитом озброєння, що буде, коли почнемо отримувати все необхідне — боєприпаси, техніку?

“Аби відповісти на це питання не треба бути генієм. Ми значно підвищимо ефективність своїх дій як в обороні, так і в наступі. Перший етап — стабілізація лінії оборони, – підкреслив пан Коваленко. – Другий – формування резервів для контрнаступальних або контратакуючих дій. Де саме, по якому перспективному напрямку ми виступатимемо — не скажу, бо вже відомо до чого договорилися у 2023 році, коли всі дискутували з приводу того, а на якій же локації відбуватиметься наш контрнаступ. Де треба, там і буде. Коли почнеться — всі це побачать, а дехто відчує на власній шкурі”.

Факт появи такої публікації не дивує й Олександра Мусієнка: “Звідки “ростуть вуха” — зрозуміло. Який відсоток правди у таких меседжах? Я думаю, що активна оборона, в принципі, й надалі зберігатиметься на всіх відтинках фронту. Особливо це стосується найгарячіших точок, де нині ворог намагається активно наступати”.

Зокрема, йдеться про Часів Яр, Вугледар, Авдіївський напрямок. Про ці гарячі напрямки Укрінформ нещодавно писав у своєму огляді (детальніше — за посиланням).

Плюс, каже експерт, додасться ще одна потенційно небезпечна ділянка — Харківщина, яку росіяни можуть спробувати атакувати не лише зі сторони Куп’янська, але й з Білгородської області.

“Втім, тут не йдеться про захоплення міста-мільйонника. А, скоріше, йдеться про те, що ворог пробуватиме обійти Харків, щоби взяти його у таке велике напівкільце з метою перерізання логістичних шляхів. Українські сили до цього готуються. Тому ще раз: активна оборона зберігатиметься”, – підкреслив пан Мусієнко.

Та щойно почнуть зростати наші можливості, щойно відновиться безперебійне постачання американської зброї…

“Не виключаю, що на якомусь відтинку фронту в ЗСУ з’являться можливості для проведення успішних локальних контратак. Наше командування точно не сидітиме в обороні, склавши руки, а ухвалюватиме відповідні рішення по ходу.  Умови почали змінюватися. І змінюватися точно не на користь ворога. Після 20 квітня перспективи для росіян уже не настільки оптимістичні, як вони могли вважати раніше… Ще один наш союзник — Велика Британія — оголосила про найбільший в історії пакет допомоги Україні (детальніше — за посиланням). Звідси й увесь цей ґвалт. Звідси — поява різних публікацій у західних ЗМІ”, – вважає керівник Центру військово-правових досліджень.

Ще більш позитивно налаштований відносно американської допомоги Євген Дикий: “З нею ми можемо сподіватися навіть не на локальний контрнаступ, а на більш серйозні наступальні дії і на дуже серйозну шкоду ворогу. Не казатиму про розгром російського угруповання, принаймні, в цьому році, але з таким обсягом допомоги, який передбачений, ми могли б цього року добитись, як мінімум, переламу у війні. І щоб далі війна йшла однозначно в тому ж напрямку, як наприкінці 2022-го — на початку 2023-го. Тобто, в бік окресленої нашої перемоги”.

Але не без “але”. “Америка дасть нам зброю, але зброя не воює сама, – акцентує пан Дикий. – Зараз на різних ділянках фронту співвідношення саме людей 1:10 або 1:7 на користь ворога. Ніхто не вирішить за нас проблему мобілізації”.

Експерт нагадує, що на початку широкомасштабного вторгнення у нас людей вистачало, але не було достатньо інших ресурсів.

“А зараз, як в математиці, є поняття необхідна умова і достатня умова. Так от, наявність оцієї американської зброї, а в першу чергу боєприпасів, це є необхідна умова для нашої перемоги. Але без наявності людей вона не є достатньою. Наших захисників та захисниць стає все менше: хтось із них “вибуває”, хтось просто “зношується”. А тим часом в тилу продовжує розгортатися потужна російська інформаційна кампанія проти мобілізації. Буквально за останні кілька днів — побиття працівників ТЦК в Ужгороді, напад зі спробою забрати зброю у Чернівцях. Мало просто чекати від союзників допомоги з озброєнням — маємо самі виконати своє “домашнє завданням” з мобрезервом”, – наголосив Євген Дикий.

ЧОГО КОНКРЕТНО ЧЕКАЄМО ВІД США, НА ЯКЕ ОЗБРОЄННЯ СПОДІВАЄМОСЯ?

Напередодні повторного голосування в Сенаті вийшла ще одна стаття, але в іншому виданні — Politico — під заголовком: “Наступний пакет допомоги США Україні буде значно більшим за звичайний”.

У матеріалі повідомляється, що Штати поставлять нашій державі нову партію бронетранспортерів Bradley, позашляховики Humvee та бронетранспортери M113. А  ще — артилерію та засоби ППО. Чи будуть в цьому пакеті далекобійні  ATACMS? Politico не повідомляє, але посилаючись на власні незалежні джерела зазначає, що ракети обовʼязково будуть.

До слова, Президент Володимир Зеленський після розмови з Джо Байденом, яка відбулася 22 квітня, повідомив, що “у домовленостях про ATACMS для України всі крапки розставлені”. 

Між тим, питаємо в експертів, яке конкретно озброєння сподіваємося отримати від США?

“У найближчій перспективі — це артилерійські снаряди 155 і 105 міліметрів, а також ракети до систем ППО Patriot і NASAMS. Це те, що найшвидше може бути нам поставлено”, – вважає Олександр Мусієнко.

Далі — це далекобійні ракети ATACMS.

“Вони нам дуже потрібні, щоби знищити Кримський міст, щоби бити по глибоких російських тилах. І ракети, і снаряди є першочерговими ”, – каже експерт.

Крім того, ЗСУ конче потребує як осколково-фугасних, так і касетних боєприпасів: “Там, де росіяни наступають більше живою силою, — потрібні “касетки”, а де більше працює їхня артилерія — осколочно-фугасні снаряди”.

Було б добре отримати від США ударні гелікоптери, наприклад, Apache.

“Наскільки мені відомо, відповідний запит від Києва щодо Apache був. За рахунок цих гелікоптерів наша армійська ударна авіація сильно б додала”, – переконує пан Мусієнко.

А це — Євген Дикий: “Критично необхідними для нас є навіть не додаткові артилерійські системи, яких нам більш-менш вистачає, а саме снаряди до них. Зараз на арту йде по два снаряди на день через дефіцит, а це, м’яко кажучи, не ефективне використання. Тож саме артиснаряди я поставив би на перше місце, і гадаю, що їх поставлять нам дійсно багато і швидко”.

На другому місці за значимістю — це ППО. Тут маємо дефіцит буквально всього.

“Йдеться як про додаткову кількість ракет, так і про пускові. У європейців, можливо, знайдуться для нас “зайві” ЗРК Patriot, але ракет до цих ЗРК у них “не вагон”. Але їх достатньо у США, які нарешті прокинулися”, – каже пан Дикий. 

Олександр Коваленко як один з пріоритетів також назвав ракети. Але не тільки для ЗРК Patriot та NASAMS, не тільки для РСЗВ М142 HIMARS та M270 MLRS (йдеться про ATACMS), але й для F-16.

“Номенклатура озброєнь до американських винищувачів доволі широка – існують десятки засобів для ураження повітряних, наземних і морських цілей”, – наголосив оглядач.

Україна прагне отримати:

• ракети класу “повітря-повітря” AIM-120 AMRAAM, які здатні уражати на відстані до 100 км і більше, в залежності від модифікації. Це не тільки дозволить боротися з російською авіацією, наприклад, фронтовими бомбардувальниками Су-34, що скидають плануючі бомби за десятки кілометрів до лінії бойового зіткнення, а й надавати підтримку ППО в перехопленні крилатих ракет і дронів-камікадзе Shahed-136 ракетами AIM-9 і не тільки;
• плануюча керована авіабомба AGM – 154 Joint Standoff Weapon, з дальністю ураження цілей від 100 до 500 км, в залежності від модифікації, а так само AGM – 158 JASSM-крилата ракета, за своїми характеристиками дуже схожа на Storm Shadow і Scalp EG (все це ракети для знищення сухопутних цілей);
• протикорабельна ракета AGM-119, яка дозволяє вражати надводні об’єкти на відстані до 55 км і більше. Розроблялася вона спільно зі Швецією, і у шведів таких ракет неміряна кількість на зберіганні.    

Актуальним залишається питання КАБів.

“В американців такі бомби є, вони їх нам передавали, але мало. Треба ще. Адже у російських окупантів таких засобів, а також носіїв таких засобів — набагато більше, ніж у нас”, – наголосив пан Коваленко.

Загалом же — для нас актуально фактично все.

“Ухвалений пакет на 60 млрд є таки більшим за попередні, які виділялися нам у 2022 та 2023 роках. Звісно, значна частина номенклатури озброєння публікуватиметься відкрито, як раніше, але буде й закрита частина, про яку дізнаватимемось лише за наслідками — коли росіянам прилетить”, – резюмував оглядач групи “Інформаційний спротив”. 

Мирослав Ліскович. Київ