Часів Яр Кремль хоче захопити до 9 травня – про це говорив і президент Володимир Зеленський, і головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. Після захоплення Авдіївки агресор продовжив просуватись на захід від міста і водночас посилив тиск на Бахмутському напрямку, – тут епіцентром зусиль російських військ став Часів Яр. Протягом квітня аналітики проєкту DeepState кілька разів повідомляли про просування військ РФ у Часовому Яру, східніше міста та у Богданівці на північний схід від нього. Що російські солдати дійшли до крайніх будинків у східній частині міста, писав у своєму звіті 14 квітня американський Інститут вивчення війни (ISW). За словами оборонців Часового Яру, російських військових вдалось вибити. Яка зараз ситуація біля Часового Яру та чи є загроза захоплення міста військами РФ до 9 травня – розповів офіцер секції планування бригади Національної гвардії «Рубіж» Дмитро Кожубенко в ефірі Радіо Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
_________________________________
– Дмитро, українська розвідка дізналася, що Часів Яр – це чергова ціль Кремля «до дати». До 9 травня хочуть війська РФ захопити місто – говорив про це і Зеленський, і Сирський. Водночас, бачимо зараз активність агресора в напрямку Сіверська: посилились атаки під Спірним, Верхнькам’янським, Виїмкою. На південному фланзі – постійні штурми Кліщіївки. Як ви вважаєте, ці атаки, якщо подивитися на карту довкола Часового Яру, є підтримкою основного удару на Часів Яр чи на кожній з цих ділянок свої якісь окремі цілі?
– Ні, це не підтримка [спроб із захоплення] Часового Яру. Насправді це сконцентровані удари на різних напрямках. Противник уже тривалий час здійснює спроби захопити населені пункти Виїмка і Білогорівка, які виходять просто на Сіверськ. Ми розуміємо, противник розуміє, що взяття Сіверська – це допомога їхнім військам на напрямку Серебрянське лісництво-Терни.
Часів Яр – місто, біля якого вони безпосередньо вже стоять, і тому їм потрібно його захопити
Часів Яр – це окрема їхня задумка. У них Часів Яр – місто, біля якого вони безпосередньо вже стоять, і тому їм потрібно його захопити. Так, дійсно, були заяви про те, що противник хоче його взяти до 9 травня . Оскільки, по-перше, це день «побєдобєсія» їхнього (цього дня в РФ святкують День перемоги у Другій світовій війні – ред.), по-друге, інавгурація їхнього «найлегітимнішого царя» (інавгурація Володимира Путіна має відбутись в Росії 7 травня – ред.). І тому противник тут також зосередив свої основні бойові дії.
Але знову ж повторюся, це не підтримка Часового Яру, це окремі операції, на яких вони (війська РФ – ред.) зосередили окремі зусилля.
– За вашою оцінкою, ви там перебуваєте, – теоретично можлива окупація Часового Яру до 9 травня?
– Ні теоретично, ні практично до 9 травня противник Часів Яр не візьме. І я сподіваюся, що він його взагалі взяти не зможе. Як ми вже знаємо, в Америці все ж таки проголосували за підтримку [допомоги Україні]. Зараз законопроєкт чекає схвалення Сенату і президента США. Маємо надію, що все ж таки буде позитивне рішення стосовно нас.
Враховуючи це, вже є достатньо кілька заяв високопосадовців американських, що як тільки цей законопроєкт буде прийнятий, відразу нам почне надходити допомога. Ми бачимо, що наші мужні воїни, серед них і воїни бригади «Рубіж», стримують натиск противника навіть за відсутності американської допомоги. А якщо вона буде, то, в принципі, можна зробити висновок, що у противника не буде взагалі ніяких шансів.
– А як побратими відреагували на новину в суботу про те, що Палата представників схвалила цей військовий пакет? Там було дуже неясно, 7 місяців тривала політична боротьба, і ось вона вже фактично завершилась. Реакцію можете згадати?
– Це як ніби перегляд футбольного матчу, коли грає твоя улюблена команда, і вона забиває гол. Щось дуже на це схоже.
– Що зараз відбувається на околицях Часового Яру? Опишіть, будь ласка, там тривають штурми, який вигляд вони мають?
– Противник ніколи не зупиняв свої штурми ні на Часовоярському напрямку, ні на жодному іншому. Просто зараз вони, швидше за все, перегруповуються, підтягують, можливо, якісь свої резерви.
Як таких жорстких натисків, як було до цього, вже немає. Але вони не зупиняються, противник безперервно знищує наші позиції авіацією, артилерією. Штурми продовжуються, але сказати, що вони прямо тиснуть до 9 травня, – ні.
Читайте також: Брак людей і боєприпасів – що говорять бійці і як це впливає на фронт?
Можливо, вони (війська РФ – ред.) вже виснажились, можливо, вже є певна деморалізація у їхніх військах, тому що втрачати таку кількість свого «штурмового м’яса», як вони втрачали, – будь-якого противника така кількість втрат буде вводити в дизмораль. І російські окупаційні війська не є винятком. Але під загрозою вбивства, страти, я сказав би, з боку свого командування, вони змушені йти вперед. Саме тому вони, в принципі, і йдуть.
Але зараз вони не здійснюють там уже таких прямо «м’ясних штурмів» в лоб. Можливо, побачили, що наша оборона міцна, і можливо, зараз придумують якийсь новий варіант взяття цього міста, нову тактику вигадують. Але на даний момент наші оборонці тримаються. Наші мужні воїни-захисники просто леви.
– Британська розвідка припустила, що Росія використовує тактику взяття Авдіївки під час спроб штурмів Часового Яру. За оцінками українських військових спікерів, ситуація там стабілізувалась. Завдяки чому, як ви вважаєте? Чи це така тимчасова пауза, про яку ви кажете, з боку армії Росії? Чи є якась перевага у Збройних сил України, гарнізону часовоярського?
– Я повторюся за нашим президентом. Якщо не помиляюся, він заявляв про те, що на Часовоярський напрямок була перекинута одна із бригад ЗСУ, яка допомогла стабілізувати фронт. І, швидше за все, що, дійсно, як я вже казав, це титанічні зусилля наших оборонців в тому, щоб наступ противника сповільнився. Бо він сповільнюється лише тоді, коли отримує гідну відсіч, коли несе колосальні втрати. Або ж коли перегруповується.
Зараз вони не здійснюють там уже таких прямо «м’ясних штурмів» в лоб
Ось пан Кирило Буданов також нещодавно зробив оголошення про те, що Росія готується до повномасштабного наступу на всій лінії фронту – вони хочуть використати вікно до надходження нам допомоги, яка обіцяється Америкою.
– І останнє питання до вас. Як окупанти використовують зараз Бахмут? Зрозуміло, що місто зруйноване, але вони все ж використовують його як логістичний центр. Чи це в такому режимі фортеці використовується, коли просто в будинках тримаються позиції?
– Бахмут як фортецю використовувати їм немає сенсу, тому що на Бахмут ніхто не наступає зараз. Вони його використовують як логістичний шлях, як місце для скупчення їхньої військової техніки, озброєння, а також живої сили і боєкомплекту.
Ну і безпосередньо як місце для розташування своїх командних пунктів. Тому що ось нещодавно також були оголошення про те, що був знищений склад боєприпасів у Бахмуті, що був знищений командний пункт у Бахмуті, в якому загинув начальник розвідки, начальник зв’язку і там ще декілька начальників чи полка, чи бригади, я вже точно не пам’ятаю.
Але це свідчить про те, що противник в Бахмуті зосереджує свої війська, свої командні пункти. Тому що Бахмут – це найбільш вигідне місце, звідки можна управляти своїми окупаційними військами на напрямку Іванівське-Богданівка-Часів Яр.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту [email protected], у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім’я не буде розкрите.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.