Об’єкти протиповітряної оборони, аеродроми та скупчення військ – пріоритет для американських ракет ATACMS. Проєкт Радіо Свобода «Донбас Реалії» аналізував, як глибоко в тил російської армії б’ють Сили оборони України. Наскільки зросли такі можливості ЗСУ від початку масштабної війни та який це дає результат на полі бою.
Історія використання Україною західної далекобійної зброї розпочалася з установок HIMARS та М270 влітку 2022 року.
До осені 2023 ЗСУ мали лише снаряди GMLRS з дальністю 84 км. У жовтні минулого року Україна вперше отримала ракети ATACMS, але стару касетну версію М39 із дальністю 165 км. І вже цього року, зокрема, після голосування в Конгресі, США надали ракети дальністю 300 км.
«Україна тепер має багато варіантів враження різних цілей. Блок М39А, касетна боєголовка великої дальності, може бути корисною, наприклад, для систем ППО, таких як С-400, які знаходяться дуже глибоко в Криму, за межами досяжності старого блоку М39. Версія з унітарною боєголовкою може підходити для ударів по командним пунктам або чомусь подібному», – розповідає експерт Фонду захисту демократій Джон Харді.
Робота по військових об’єктах у Криму вже триває. Наприклад, дві ночі поспіль, 15 та 16 травня були вибухи у Севастополі. У російських телеграм-каналах писали про ураження на аеродромі Бельбек Міг-31, пускових ЗРК С-400 та паливного складу. Є в мережі також фото знищеної РЛС комплексу ППО.
«У РФ декларується, що їх «аналоговнєтна» С-400, може боротися з балістичними ракетами, але практика показала, що боротися з ними вона не може. Таким чином ATACMS – це відповідь, як виносити російську далекобійну протиповітряну оборону.
Друга категорія цілей – це авіабази. Авіабази як літаків, так і вертольотів», – розповідає головний редактор Defense Express Олег Катков і нагадує перший випадок використання ЗСУ ATACMS по аеродромах у Луганську та Бердянську. Тоді було знищено та пошкоджено понад 10 російських гелікоптерів.
Ще один удар по військовому аеродрому в Криму було завдано 17 квітня. У ГУР тоді заявили про знищення в Джанкої 4 пускових С-400, РЛС та пункту управління ППО. Інші недавні кадри, на яких, можливо, застосування ATACMS, це удар по скупченню російських солдатів у Луганській області.
Найбільш важливим буде міст через Керченську протоку
«Для точних ударів на далекі відстані – дві цілі. Одна з них – російська логістика. Вона зазвичай спирається на залізничний транспорт. А це означає, що вона вразлива. Я вважаю, що ми можемо, маючи достатню кількість далекобійних систем, поставити під загрозу цю систему матеріально-технічного постачання. Фактично, ми можемо ізолювати російських окупантів шляхом завдання ударів на далекі дистанції. Найбільш важливим буде міст через Керченську протоку», – вважає генерал-лейтенант армії США у відставці Дуглас Лют.
Другою пріоритетною ціллю, на думку генерала, є також аеродроми. Російська авіація відіграє величезну роль на полі бою. Наприклад, лише у квітні, за словами президента Зеленського, по Україні було випущено понад 3200 корегованих авіабомб.
Як далеко б’є українська авіація?
Україна, фактично, першою починала застосовувати подібну зброю. Мова про американські боєприпаси з GPS-наведенням JDAM, які адаптували під радянські літаки. З цієї ж серії AASM Hammer, які Франція зобов’язалася постачати Україні по півсотні щомісяця, починаючи з січня цього року. Але загалом ні французькі, ні американські авіабомби не дають такого масового ефекту, як російські.
Росія має набагато більші військово-повітряні сили
«Одним із пояснень може бути обмежена кількість стартових платформ. Росія, очевидно, має набагато більші військово-повітряні сили, ніж Україна, навіть незважаючи на деякі додаткові літаки, які Україна отримала. Також, очевидно, йдеться про обмежену кількість самих бомб, отриманих від Заходу», – розповідає Джон Харді. Водночас чи не основна проблема – наявність у РФ таких систем ППО як С400, які можуть знищувати цілі на відстані 200 кілометрів. В той час як дальність авіабомб понад 70 кілометрів.
Ще один аспект – це необхідність розвитку розвідувально-ударного контуру для таких операцій.
«Щоб використати високоточну зброю, необхідно знати, де знаходиться противник і мати його координати з точністю плюс-мінус метр і знати це у режимі онлайн. Для цього використовуються дрони, але через, знов-таки, перевагу ворога у кількості засобів ППО, насиченості РЕБ, вочевидь, є складність у тому, щоб виявляти цілі на глибині до 100 кілометрів», – пояснює Олег Катков.
Довгий час найбільш далекобійною західною зброєю в арсеналі України були британські та французькі ракети: Storm Shadow та Scalp. Їх дальність понад 250 км, для запуску адаптували українські літаки Су-24. Мабуть, найбільш активно їх застосовували минулого літа та восени для ударів по об’єктах Чорноморського флоту РФ.
«Ми повинні розуміти, що мова йде завжди про комплекс. Наприклад, знищивши завдяки ударами ATACMS російську протиповітряну оборону на півострові, з’являється можливість проникнення вже крилатих ракет, або проникнення далекобійних дронів, які також активно використовуються Україною», – розповідає Олег Катков.
Новітня розробка, яка не спрацювала?
Ще одна далекобійна зброя, яку отримала Україна, має абревіатуру GLSDB. Мова йде про новітню розробку, коли авіабомбу адаптували для наземного запуску на дальність 150 кілометрів. ЗСУ стали першим оператором таких бомб.
У лютому цього року російські ресурси показали відео з Луганської області, на якому можна побачити характерні деталі боєприпасу, але загалом про результати роботи GLSDB майже нічого невідомо. А в Пентагоні нещодавно заявили, що один із видів далекобійної зброї, яку дали Україні, виявився неефективним, у тому числі через активність російської РЕБ.
Цілями для таких бомб є стаціонарні об’єкти
«Цілями для таких бомб є стаціонарні об’єкти. Там ворог, звісно, ставить максимальну щільність засобів радіоелектронної боротьби для того, щоб збити високоточну зброю. І в результаті промах. Промах не на кілометр, не на два, не на десять. Промах, скоріше за все, вкладається в похибку просто її інерціальної системи наведення, тобто, умовно, до 30 метрів. Але через малу вагу [бойової частини] вона вже неефективна для ураження таких цілей», – вважає Олег Катков.
На початок 2022 року найбільш далекобійна українська зброя – стара радянська ракета «Точка-У». Була також невелика кількість ракет Вільха-М, але їхнє виробництво так і не стало масовим. Все це про дальність максимум 100-120 кілометрів.
Тепер можливості ЗСУ значно ширші, але є деякі нюанси.
По-перше, якби ATACMS прийшли раніше, то, можливо, і результати наступу минулого року були б іншими.
По-друге, заборона США бити американською зброєю по об’єктах на території Росії значно обмежує потенціал ЗСУ, у тому числі на тлі атак армії РФ у Харківській області.
Водночас вже влітку в Україні очікують F-16, а це означає, що ЗСУ, вочевидь, зможуть бити ще далі в тил російської армії.