Раніше європейські лідери не були такими слабкими, але зараз вони демонструють просто феєричне боягузство та безпорадність
Європейський Союз висловив співчуття щодо смерті іранського президента Ібрагіма Раїсі, який загинув в авіакатастрофі. Проте обурює факт, що Євросоюз висловив співчуття з приводу смерті особи, яка відповідальна за тисячі смертей в Ірані та жорстокі репресії проти іранського народу.
Про це пише американське видання Politico. Зазначається, що співчуття висловив не тільки Євросоюз, але й окремі національні уряди країн.
“Щирі співчуття” людині, яка як лідер так званого комітету смерті аятолли Рухолли Хомейні віддала наказ про страту сотень, якщо не тисяч, дисидентів, багато з яких були повішені на кранах на громадській площі; чоловік, відповідальний за жорстоке придушення іранського руху “Жінки, життя, свобода”; заперечувач Голокосту, який поклявся стерти Ізраїль з лиця землі”, – нагадує видання перелік “подвигів” Раїсі.
Зазначається, що поки ЄС висловлював співчуття – що було дуже схоже на “крокодилячі сльози” (стаття видання називається “Жалюгідні крокодилячі сльози ЄС для іранського ката”) – в Ірані люди святкували його смерть за зачиненими дверима. А в США, які також висловили своє співчуття, навіть формулювання, які озвучив державний секретар Ентоні Блінкен, викликали гнів у Конгресі – Блінкена звинуватили у тому, що він став занадто м’яким до режиму аятолл.
Видання пише, що ЄС, можливо, думає, що вдався до дипломатичних хитрощів. Однак у реальному недипломатичному світі це називається “звичайне боягузство”.
“Європа все ще зберігає надію, що вона зможе якимось чином відродити невдалу ядерну угоду з Іраном, яка послабила санкції проти Тегерана в обмін на дозвіл міжнародних інспекцій його атомної діяльності. Щоб зберегти двері відкритими, європейські лідери, країни яких також можуть отримати вигоду від відновлення торгівлі з Іраном, доклали зусиль, щоб не образити режим. За цією логікою, невисловлення співчуття з приводу смерті Раїси було б розцінено як непотрібна провокація”, – сказано у матеріалі.
Надзвичайно обурливим є той факт, що поки голова європейської дипломатії Жозеп Боррель висловлював співчуття, у сумнозвісній тегеранській в’язниці Евін вже два роки сидить європейський дипломат Йоган Флодерус, якого заарештували в Ірані, коли той проводив там відпустку. Іранці висунули Флодерусу абсурдне звинувачення у “корупції на Землі” – в ісламській шизореспубліці під це можна підігнати будь-який реальний або вигаданий злочин.
Окрім цього, з 2015 року Іран провів на території ЄС понад 10 операцій, де вбив та викрав кількох осіб. У 2022 році, вже у розпал війни російських терористів та їхніх іранських поплічників проти України, ЄС обміняв офіцера розвідки Ірану, якого схопили під час спроби влаштувати теракт у Франції, на захопленого режимом аятолл бельгійського гуманітарного працівника Олів’є Вандекастеле. У 2020 році іранські агенти в Дубаях вистежили та викрали німецького громадянина, етнічного іранця Джамшида Шармахда, критика режиму. 69-річного власника німецького паспорта засудили та стратили, що не завадило канцлеру Олафу Шольцу цього тижня поспівчувати Ірану з приводу смерті ката.
Видання резюмує, що раніше європейські лідери не були такими слабкими. Але зараз вони демонструють просто феєричне боягузство та безпорадність.
Нагадаємо, увечері 19 травня вертоліт, на борту якого знаходились президент Ібрагім Раїсі, голова МЗС Ірану Хоссейн Амірабдоллахян та аятола Мохаммад Алі Аль-е-Хашем, перестав подавати сигнал у горах. Розпочалась пошукова операція. Туреччина допомагала Ірану, відправивши свої безпілотники. До пошукової операції залучили 73 рятувальні групи. Під час її проведення з’явились перші повідомлення про те, що в авіатрощі ніхто не вижив. Пізніше загибель президента Ірану офіційно підтвердили. У країні оголосили траур.
Раніше “Телеграф” писав, чим відомий Ібрагім Раїсі та чому його називали “тегеранським м’ясником”. У союзника Путіна недобра слава в рідній країні.
Після загибелі президента Ірану Ібрагіма Раїсі в авіакатастрофі виконуючим його обов’язки призначено першого віцепрезидента країни Мохаммада Мохбера. Він керуватиме іранським кабінетом міністрів до виборів (у яких, до речі, є чимало своїх тонкощів) нового лідера держави.