Військової допомоги від США на 60 мільярдів доларів разом із підтримкою ЄС достатньо, аби Сили оборони України значно змінили ситуацію на полі бою – за певного підходу і протягом року-півтора. Про пріоритети для українського військового командування після отримання американської допомоги, ресурси України та Росії у війні на виснаження та перспективи оборони і нового наступу ЗСУ – Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) поговорили з Дугласом Лютом, колишнім постійним представником США при НАТО і генерал-лейтенантом армії США у відставці.
____________________________________________________
– Що змінює у тривалій війні на виснаження Росії проти України американська військова допомога? У короткостроковій та довгостроковій перспективі?
– Очевидно, це сигнал українському народу і, зокрема, українським збройним силам. Росія намагається наростити імпульс, намагається посилити свою перевагу на передовій і постійно бомбардує українську цивільну інфраструктуру. Отже, це повідомлення підтримки, заспокоєння, я вважаю дуже важливим.
Другий безпосередній ефект, я думаю, – на Кремль. Це послання непокори. Путін поставив на тривалу війну, його стратегія перечекати нас, мовляв, США та західні союзники будуть відволікатися, стануть нетерплячими і перейдуть до інших проблем. Ця підтримка в розмірі 60 мільярдів доларів суперечить цій стратегії. Отже, це два дуже важливі меседжі: запевнення українських партнерів і непокора стратегії Кремля.
На полі бою негайний вплив має поповнення боєприпасів артилерії малої та великої дальності, що стала домінуючим тактичним знаряддям. А в глибині за цією лінією фронту – поповнення систем протиповітряної оборони, боєприпасів ППО. Це дуже важливо в короткостроковій перспективі.
Путін поставив на тривалу війну, його стратегія перечекати нас
У середньостроковій перспективі, я сподіваюся, що пакет із США на 60 мільярдів доларів, доповнений також європейськими внесками, збільшить здатність українців наносити удари глибоко за лінією фронту вглиб окупованих районів. І, зокрема, тут, я думаю, має бути дві цілі для точних ударів на великі відстані.
Дивіться фото: Яке озброєння США передають Україні у першому пакеті допомоги
Одна з них – російська логістика. Вона зазвичай спирається на залізничний транспорт. А це означає, що вона вразлива. Я вважаю, що ми можемо, маючи достатню кількість далекобійних систем, поставити під загрозу цю систему матеріально-технічного постачання.
Фактично ми можемо ізолювати російських загарбників шляхом завдання ударів на далекі дистанції. Найбільш важливим буде міст через Керченську протоку, який, звичайно, є основним маршрутом поповнення запасів до окупованого Криму.
Другою метою цих ударів дальньої дії було б вразити стартові майданчики, з яких здійснюються напади на цивільну інфраструктуру та цивільне населення. ППО в Україні не може бути успішною, захищаючи лише цільові об’єкти – потрібно також завдавати удари по місцях запуску. Отже, ця кампанія складається з двох частин.
І хоча Україна виконала чудову роботу, захищаючи себе, нам потрібно зробити більше, надавши Україні можливості також вражати об’єкти запуску. Тож у середньостроковій перспективі, я сподіваюся, ці системи великої дальності будуть особливо важливі на полі бою.
– Яка зброя і техніка зараз в пріоритеті для України? Це пов’язано більше з обороною чи, можливо, і з наступом у майбутньому?
– Я думаю, є три пріоритети для українського військового командування. Перший – стабілізувати лінію фронту. Це, звісно, означає поповнення артилерійських боєприпасів, запасів засобів ППО малої дальності тощо.
Я думаю, є три пріоритети для українського військового командування
Другий – кампанія з дальніми ударами по російській логістичній системі та стартових майданчиках для повітряних атак на Україну.
Читайте також: Столтенберґ закликає країни НАТО зняти обмеження на удари України по військових цілях у Росії
І третє: доки ці два завдання виконуються, Україні необхідно розвивати наступальний потенціал, можливо, до наступного року. Цього разу, коли ми створюємо загальновійськовий потенціал, нам доведеться засвоїти уроки 2023 року.
Я думаю, що ключові уроки полягають у тому, що ця здатність не може бути отримана швидко. Не може йтися про кілька тижнів тренувань, це має бути кілька місяців цілеспрямованих тренувань.
По-друге, всі частини загальновійськового з’єднання, тобто артилерія, бронетехніка, піхота, ППО, радіоелектронна боротьба, авіаційна підтримка, всі ці частини мають бути об’єднані. І якщо ми почнемо зараз, я думаю, що перспективи на 2025 рік можуть бути непоганими.
– Чи є у вас розуміння в контексті американської військової допомоги, на скільки часу цих ресурсів вистачить Україні, щоб протистояти Росії? Рік? Два?
– У вашому питанні є багато змінних. У перших два роки боротьби з Росією американці надали 47 мільярдів доларів військової допомоги. Була й додаткова економічна допомога. Ці 60 мільярдів доларів – це більше. Іншою змінною є допомога європейців та інших членів коаліції.
Сьогодні Європа надала більше військової допомоги, ніж США. Тож якщо європейці продовжать у тому ж дусі, плюс американська допомога, то це принаймні рік, може й два роки стабільної військової підтримки. Ситуація змінюється майже щодня, європейські союзники оголошують про нові внески, але, безумовно, попереду на нас чекає солідний рік військової підтримки, і ми маємо отримати з цього максимальну вигоду.
– Нині є низка OSINT-досліджень, де аналізують кількість танків, артилерії та іншої техніки на російських базах зберігання, і роблять висновки, що Росія, якщо нинішній темп втрат у техніці збережеться, може безперешкодно воювати щонайменше до початку 2026 року. Як ви вважаєте, наскільки у цьому сенсі сильні позиції РФ у війні на виснаження?
– Безперечно, Росія має перевагу в кількості техніки. Але я думаю, що нам треба дивитись на якість. Техніка, яку Росія вивозить із баз зберігання – це та техніка, проти якої я тренувався, будучи офіцером американської армії, 20, 30 років тому. Це не найсучасніше та не найпотужніше обладнання.
По-друге, я подивився б на якість російської армії. Низький моральний дух, погана згуртованість, недисциплінованість, аж до воєнних злочинів. Погане командування, погана підготовка, погана якість обладнання. Отже, аргумент кількості та якості тут, я думаю, на користь якості, – на користь українських захисників.
– Росія тим не менше намагається підтримувати наратив, що її військовий та економічний потенціал дозволяє спокійно вести війну роками і чекати виснаження України. Як ви вважаєте, який є запас міцності у України, зважаючи на те, що американська допомога у 2025 році не гарантована?
Допомоги достатньо, щоб змінити ситуацію протягом наступних 12-18 місяців
– По-перше, дуже важко передбачити розвиток подій у війні. Це дуже важко передбачити. Просто забагато змінних. На вершині цієї непередбачуваності події на полі бою.
Є політична непередбачуваність, різниця між потенційною другою адміністрацією Байдена, яка продовжуватиме підтримувати Україну, та невизначеність щодо того, що може статися за другої адміністрації Трампа . Таким чином, є не тільки тактичні військові особливості на полі бою, а й політична невизначеність.
Вибори президента США заплановані на 5 листопада 2024 року. Традиційно основна боротьба за посаду під час голосування відбувається між кандидатами двох найбільших партій країни: Демократичної та Республіканської. Як очікується, на цих виборах їх представлятимуть Джо Байден і Дональд Трамп.
Цієї нової допомоги в розмірі 60 мільярдів доларів, доповненої європейськими внесками, достатньо, щоб змінити ситуацію на полі бою протягом наступних 12-18 місяців, якщо її застосувати, як я описав: стабілізувати поле бою, провести кампанію дальніх ударів по російських матеріально-технічних об’єктах і пускових майданчиках для ракет і безпілотників.
По-третє, підготувати загальновійськовий потенціал, і тоді контрнаступ у 2025 році може бути успішнішим, ніж контрнаступ у 2023-му. Якщо ми використаємо ці гроші з розумом, думаю, вони можуть суттєво вплинути на ситуацію.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.