Андрій Джеджула – шоумен, актор, телерадіоведучий, який є чемпіоном з проведення всіх благодійних аукціонів серед ведучих в Україні від початку війни. Він балансує між роботою на телеканалі “Київ”, благодійною діяльністю (з 2017 року – голова благодійної організації “Катюша”) та гуманітарними проектами.
В інтерв’ю “Апостроф” theLime Андрій Джеджула висловився щодо питань мобілізації, залучення артистів та інших представників українського шоубізу до благодійної діяльності, творчі проекти, а також торкнувся перипетій в особистому житті.
Читайте також: Всі папери готові: український письменник повідомив, що мобілізується до ЗСУ.
– Поширеною є думка, що мобілізація не стосується артистів та інших представників шоу-бізнесу. Як Ви вважаєте, чи повинні артисти мати “бронь“?
– Питання щодо мобілізації треба залишати на розсуд нашої влади. Я вважаю, що перед законом всі рівні. І це стосується не лише шоу-бізнесу, ми говоримо про міністрів, депутатів, суддів та їхніх дітей тощо. Коли ми торкаємося шоубізу, давайте говорити і про спорт. Якраз багато знаменитостей на фронті, чимало зірок залучені до благодійної діяльності, а ось футбол – це у нас “каста” з найбільшими привілеями. Цього принципово не розумію…
Андрій Джеджула, 11 березня 2022
Взагалі після 24 лютого 2022 року я розділив наш шоу-бізнес на “до” і “після”. Раніше ти вважав, що всі класні або ж навпаки, а вони розкрили себе абсолютно по-різному. Я пам’ятаю, які настрої були з першого дня донині. Як поверталися ті, хто відпочивав, як “стомлені війною” себе поводять. І це вибір кожного. Я ж можу сказати про себе. З початку війни провів найбільшу кількість заходів благодійного формату. На кожному з них збирав суттєві суми для потреб української армії (до 6,5 мільйонів гривень).
– Творчість найбільш чутливо реагує на емоційні потрясіння. Чимало розважальних ток-шоу згорнулися під час війни. Як війна вплинула на Ваше творче амплуа? Який сегмент роботи саме на часі?
– Під час війни заморозилися проекти, пов’язані з відкриттям крутих розважальних закладів, де я мав би бути директором. Закрився через війну посеред знімального процесу проект “Скажені на Волі”, бо актори, які були задіяні, частково розкидані по світу. Майже повністю сегмент івента на 1,5 роки був виключений, не було жодних виступів. Я тривалий час лише працював на благодійних заходах, без фінансування, через день кудись їздив з волонтерською місією.
– Розкажіть детальніше про волонтерську та благодійну діяльність…
– 11 березня я пішов захищати аеропорт “Жуляни”. Після того, як від Бучі та Ірпеня відійшли війська загарбників, я потужно взявся за волонтерство. До слова, я нещадно критикуватиму людей, які “під шумок” хочуть вскочити в потяг благодійності та вдавати щось із себе на пустому місці. А таких чимало.
Я абсолютний чемпіон з проведення благодійних аукціонів і благодійних концертів для дітей, переселенців, військових. Я не в збірній солянці артистів, які співають по 2-3 пісні, а веду такі заходи від 1,5 до 6 годин.
Джеджула у колі чоловіків-захисників
Читайте також: Жодних з’ясовувань стосунків: Маша Єфросиніна розповіла, як спілкується з чоловіком-військовим.
Також займаюся зооволонтерством, за останній час завдяки нашому телепроекту на телеканалі “Київ” ми прилаштували 50-60 тварин.
Благодійними аукціонами займаюся з 2000-х років, тому для мене це не нова історія.
Відповідально ставлюся до вантажів, які ми веземо в гарячі точки та деокуповані території. Я особисто везу з пункту “А” в пункт “Б”, вивантажую, все фільмую та фіксую, контролюючи процес самостійно. Їздив під Бахмут, Часів Яр, Авдіївку, Харків, Ізюм, Ямпіль, Миколаїв, Херсон і досі продовжую це робити.
– Якої думки Ви про зірок-втікачів, зокрема про Олега Винника та Влада Яму, які обрали Німеччину та США для життя та реалізації своїх амбіцій?
– Я би говорив не лише про Олега Винника і Влада Яму, але і про інших, які повернулися з-за кордону та почали намагатися збирати віртуальні бонуси в недолугих інтерв’ю, в яких наголошували, що дуже хотіли захищати Україну і про те, що родичі записали їх заочно в ТРО. І відтоді почались – заочні снайпери, заочні розвідники, заочні артилеристи… Я не критикую людей, які виїхали, це особисте рішення кожного. Не маю права визначати, хто правий у цій ситуації, а хто ні. Кожен для себе вирішує сам, рахуючись із своєю совістю. А вдавати когось із себе – не найкращий варіант.
– Чи оновлювали дані в ТЦК?
– Цього тижня планую це зробити. Перший місяць я не пішов, бо були неймовірні черги, а я дуже зайнята людина, тому треба дочекатися слушного моменту.
– Як часто спілкуєтесь із сином-підлітком? Чи впорався Даніель зі стресом через війну?
– Щодня спілкуюсь. Він, як і всі діти, хворобливо переживав через війну. Даніель все прекрасно розуміє і негативно ставиться до російської окупації. Його мама вивезла в перший день війни за межі України. Я контактував із сином весь час телефоном, відеозв’язком. Я в курсі всіх його справ, а він у курсі всіх моїх. Через рік після початку війни мені вдалося об’єднати гуманітарну подорож та візит до сина. Також я займався його лікуванням, бо в дитини були проблеми із носовою перегородкою і потрібна була операція. Незабаром ми знову плануємо побачитись на літніх канікулах.
З сином Даніелем
– Після судової тяганини Ви знайшли спільну мову з Юлією Леус щодо опіки над донькою Адель? Як Ви пережили непростий період у житті?
– Чоловіки в цій країні страждають від одного і того ж. Я емоційно витривалий, не підсідаю на стакан, антидепресанти не вживаю. У мене є молитва, спорт, улюблена робота, допомога людям – все це відволікає. І я завжди знаходжу спосіб спілкуватися з моїми дітьми.
Зі своєю колишньою я не знайшов спільної мови. Ще на початку конфлікту Юлії був запропонований варіант – виділити будь-який час, щоб я міг бачитися з донькою, відповідно планувати свій тиждень, відпочинок тощо. На цю пропозицію я і мій адвокат, який запропонував мирову угоду, були прямим текстом послані.
Читайте також: Дружина Олександра Усика замилувала світлинами з 4-місячною донечкою.
Я звернувся до опікунської ради, яка двічі збиралася і ставала на мою сторону. Протягом двох місяців збирав усі документи. Юлія Анатоліївна все це ігнорувала, блокувала дзвінки співробітників у справах сім’ї. Згодом були два суди, які стали на бік батька, де був визначений рівний порядок спілкування з дитиною.
Адель з татусем
Юлію це не влаштувало і вона подала на апеляцію, де були прийняті кабальні умови. Лише декілька годин для побачень батька з дитиною. Це, звичайно, не могло мене як сумлінного батька влаштувати. І ми звернулися до Верховного Суду, бо я хочу, щоб мої сімейні цінності передалися моїм дітям – і синові, і доньці. І я мав достатньо часу для виховання моїх дітей.
Навіть у цьому рішенні я як оптиміст знайшов позитив – можливість бачити доньку по відеодзвінку двічі на тиждень. Ретельно готуюся до кожного дзвінка, бо дитина ще маленька. Щоразу купую нові абетки, дитячі книжки, навчився малювати, вивчаю пісеньки, підтанцьовую, вивчаю різні варіації ігор, які можуть бути їй цікаві в трирічному віці, аби концентрувати її увагу через телефон. І це працює.
– Чи змінилися Ви після скандалів? Чи позначилося це на Вашій особистості та діяльності загалом?
– Після скандалів я став сильніше. Мене навряд чи може щось сильно здивувати у житті. Коли тобі хочеться від бруду відмитися, ти максимально не реагуєш та хочеш, щоб це повз тебе пройшло. Я в медійному полі дуже тривалий період і розумію всі алгоритми чорного піару.
Щодо Юлії, то вона належить до категорії людей, які хочуть здаватися жертвами в очах інших людей.
Джеджула відкритий для нових стосунків
– Ваше серце все ще вільне?
– Я не хочу відповідати на це запитання. Для таких моментів найкраще – це тиша. Ті люди, які готові до тиші, скоріш за все, нічого не вимагатимуть від мене, їм не потрібна моя публічність.
Я вважаю, що якщо твоя половинка не цікавиться публічністю і не шукає користі з цього, — це запорука міцних та надійних стосунків у майбутньому. Вірю саме в такі.
Раніше ми писали, що Фіма Константиновський розповів про стан Віктора Розового після важкого поранення. Воїн проходить реабілітацію.