У НАТО та ЄС, схоже, остаточно визначилися, хто їх очолюватиме в найближчі роки. По-перше, посли країн Альянсу 26 червня підтвердили те, про що Радіо Свобода повідомляло кілька місяців тому – прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте 1 жовтня змінить Єнса Столтенберга.
А лідери 27 країн-членів ЄС збираються сьогодні на саміт у Брюсселі, щоб надати можливість Урсулі фон дер Ляєн ще 5 років займати посаду президента Європейської комісії, призначити президентом Європейської ради колишнього прем’єр-міністра Португалії Антоніо Кошта замість Шарля Мішеля, а позицію верховного представника ЄС з питань безпеки та зовнішньої політики передати з рук Жозепа Борреля лідерці Естонії Каї Каллас.
Коротко розповідаємо про уже – майже – нових очільників ЄС і НАТО.
Урсула фон дер Ляєн і Мая Каллас для остаточного затвердження своїх посад спочатку доведеться пройти голосування в Європейському парламенті. Кандидатуру фон дер Ляєн депутати розглядатимуть вже в середині липня. Кая Каллас має пройти виснажливі слухання пізніше – восени.
Очікується, що обоє вистоять, але кандидам на вступ до ЄС і НАТО у Східній Європі та на Західних Балканах було б безпечніше не відкорковувати шампанське завчасно. Хоча підняти келих їм є за що, адже що це максимально близький до мрії склад для прихильників дієвої підтримки України, розширення ЄС і зміцнення НАТО.
Дисклеймер
Хоча ці імена здаються гарними, а їхні позиції важливими, вони не визначатимуть політику самостійно.
В ЄС та НАТО усі важливі рішення все ще ухвалюються державами-членами спільною згодою усіх щодо таких питань, як санкції та членства в блоці.
У багатьох відношеннях Рютте, Кошта і Каллас будуть головувати та вмовляти непокірну групу лідерів (або міністрів закордонних справ, у випадку Каллас).
Хоч вони й будуть обличчям своїх інституцій, їхнім основним завданням буде, по суті, досягти консенсусу щодо важливих рішень.
Отже, вони можуть бути не такими відвертими, як колись на своїй попередній роботі.
Часто в Брюсселі саме інституції (і їх дуже потужна бюрократія) формують позицію, а не особистість. Принаймні так було досі, оскільки різні столиці не хочуть, щоб інституційні лідери були надто владними та привертали увагу.
Владна і послідовна
Посада фон дер Ляєн є політично найвпливовішою у ЄС.
Європейська комісія є виконавчим органом блоку та ініціатором нового законодавства. Вона може подавати до суду на своїх держав-членів, укладати торговельні угоди і контролювати бюджет вартістю два трильйони євро, маючи значну свободу в тому, як розподілити та затримати цю готівку.
Німкені фон дер Ляєн вдалося збільшити бюджет Європейської комісії після того, як лідери ЄС вирішили, що установа повинна відповідати за кошти на відновлення після пандемії COVID-19.
І є всі підстави, що вона буде однією з провідних фігур на континенті в майбутньому, оскільки Європа стикається з чимось на зразок вакууму влади.
Очікується, що вплив президента Франції Емманюеля Макрона послабиться внаслідок парламентських виборів у Франції в липні та, ймовірно, йому дуже важко буде керувати країною та проблематично ухвалювати важливі рішення до закінчення терміну його повноважень у 2027 році.
Канцлера Німеччини Олафа Шольца, припускають експерти, швидше за все теж не переоберуть наступного року, тож на плечі фон дер Ляєн впаде непросте завдання бути оплотом проти зростаючих популістських сил як всередині, так і за межами блоку.
Проте країни-сусіди мають радіти її присутності, особливо Україна.
Урсула фон дер Ляєн послідовно відстоювала підтримку Києва, навіть коли «втома від України» проявлялася у деяких куточках блоку. Вона відіграла важливу роль у забезпеченні статусу кандидата (також Грузії та Молдови), а також у нещодавньому відкритті переговорів про вступ, і була настільки ж впливовою у забезпеченні довгострокового фінансування для України.
Хоч протягом наступних пʼяти років може і не статися жодного приєднання нових членів до ЄС, фон дер Ляєн точно заклала основу для розширення блоку після її відходу від своїх обовʼязків.
Подобається більшості, але є питання
Антоніу Кошта, здається, подобається більшості, якщо не всім іншим главам держав і урядів ЄС. Він добре володіє англійською та французькою мовами, має великий політичний досвід, і кажуть, у свої 62 роки навряд чи буде таким шалено амбіційним, як його молодий попередник Шарль Мішель.
Кошту, ймовірно, розглядає цю свою посаду як свій останній внесок у велику політику. Він також користується широкою повагою на «Глобальному Півдні», а оскільки його батько має напівгоанське, напівмозамбіцьке походження, Кошта стане першим в історії керівником установи ЄС, який не є білим.
На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, у той час, як Антоніу Кошта був прем’єр-міністром Португалії, ця країна, розташована на самому краю європеського континету, надала Києву 250 мільйонів євро фінансової підтримки.
Однак до Кошта є певні питання, зокрема щодо звинуваченнь його помічників в участі у сумнівних інвестиційних угодах для проєктів екологічного водню.
Свою причетність Кошта заперечив, але сказав, що подає у відставку, бо діяльність прем’єра «несумісна з підозрою в будь-якому злочинному діянні».
Попри зупинку розслідування ситуація до кінця не зʼясована.
Виникали й питання, наскільки насправді Кошта є свідомим призильником підтримки України в її стримуванні російської агресії.
Однак його прихильники кажуть, що він має чудові стосунки із Зеленським, не в останню чергу через значну українську діаспору в Португалії.
Також ця країна, на відміну від інших південних держав ЄС, таких як Італія та Іспанія, завжди підтримувала санкції Росії та подальше розширення блоку.
Яструб…дипломатії?
Естонка Кая Каллас у цьому списку – яструб, настільки хижий щодо Росії, що Москва оголосила її в розшук.
Глибока неприязнь Каллас до Кремля зробила її, принаймні в очах західних країн-членів, непридатною для посади генерального секретаря НАТО, на яку вона також балотувалася.
Дехто висловлює сумнів, що Каллас вдасться керувати дипломатичним корпусом ЄС, зважаючи на відвертий характер.
Однак, останніми місяцями вона пом’якшила свій тон, особливо з огляду на майбутню роботу, але з іншого боку, і Жозеп Боррель часто потрапляв у халепу, відходячи від загальної лінії та висловлюючи думки, які більше відображали його рідну Іспанію, ніж Брюссель, зокрема щодо війни в Газі та критики Ізраїлю.
Як сухо висловився один східний дипломат: ми весь час повторюємо: «ми ж казали», коли мова заходить про Росію, то, може, настав час до нас частіше прислухатися?»
НАТО: майстер компромісів
Тут все залишиться як було.
Марк Рютте багато в чому є продовженням Єнса Столтенберга, генерального секретаря, який найдовше займав посаду в історії військової організації – 10 років. Рютте – досвідчений (прем’єр-міністр Нідерландів протягом 14 років!), якого люблять такі великі гравці, як Франція, Німеччина, Велика Британія та США.
Рютте є майстром досягнення компромісів. Він не раз формував уряд із величезної кількості партій, які вигравали вибори в Нідерландах.
Як і Столтенберг, він дуже тісно спілкується із українським керівництвом і є одним із небагатьох основних західних політиків, яких поважає колишній президент США і теперішній конкурент Байдена на виборах-2024 Дональд Трамп.
Кажуть, Рюттє уміє добре жартувати, але й над ним піджартовують за його звичку – зупинятися завжди у тих самих готелях, ходити в ті самі ресторани і замовляти одні й ті самі речі.
Іншими словами, НАТО передають у дуже надійні неавантюрні руки.