І знову доводиться повертатися до теми нашої славнозвісної “Укрнафти”.
Бо ми вже не вперше бачимо дивні юридичні баталії між державною “Укрнафтою” та такою самою державною “Укртатнафтою” – за нібито загублені нафту та Нафтопродукти.
І все це м’яко кажучи виглядає дивно, бо обидві компанії після націоналізації очолює одна й та сама людина – Сергій Корецький.
Як керівник він має доступ до всього обсягу первинної інформації та даних про рух фізичних ресурсів і грошових коштів на обох Підприємствах. Проте, коли читаєш матеріали судових справ складається враження, що йдеться або про серйозне роздвоєння особистості або про спробу прикрити чи то спритну оборудку чи то службову Недбалість. Судіть Самі.
Перший позов “Укрнафта” подала ще 4 вересня 2023 року вимагаючи від “Укртатнафти” повернути 183 тис. тонн нафти, які та отримала від “Укрнафти” в 2022 році на Переробку. (справа № 917/1636/23).
Після націоналізації цей обсяг містичним чином “Загубився” і “Укрнафта” вимагала в господарському суді Полтавської області, аби “Укртатнафта” повернула їй сировину в натурі або грошима – 6,4 млрд Гривень.
Впродовж шести місяців судового розгляду “Укрнафта” кілька разів міняла позовні вимоги і не змогла остаточно сформулювати свої претензії: чи то “Укртатнафта” злочинним шляхом привласнила нафту, чи то вона неналежним чином зберігала передану Нафту.
При цьому “Укрнафта” нарікала що лише відповідач в силу об’єктивних причин (бо тільки він має доступ до своїх резервуарів) може точно встановити наявність чи відсутність нафти у своїх Сховищах.
Разом з тим, відповідач займає категоричну позицію, що встановити відповідний факт технічно неможливо, чим, по суті, блокує можливість з’ясувати ключові обставини цієї Справи.
Такі закиди були би зрозумілими, якби мова йшла про суперечку непов’язаних Юросіб. Але ж керівником і позивача і відповідача є Сергій Корецький, який позивається до самого себе і сам же блокує можливість встановити ключові обставини у цій Справі. Ситуація може виглядати абсурдно, але це класичний кейс конфлікту Інтересів.
У травні 2024 року господарський суд відмовив “Укрнафті” у задоволенні позовних вимог, справа перейшла в апеляцію, а от доля 183 тис тонн нафти залишається невідомою – кримінальне розслідування результатів не Дало.
Проте люди, які знайомі з обставинами справи, говорять, що знайти цю нафту неможливо, оскільки вона була перероблена, а нафтопродукти реалізовані “Укрнафтою” ще в 2023 Році. Але без відповідного документального Оформлення. А позов – спосіб зняти претензії Державна аудиторська служба України, яка теж цікавиться долею зниклої нафти, мовляв судимось, процес Іде.
Ще один епізод – позов “Укрнафти” проти “Укртатнафти” від 4 березня 2024 року (справа №917/328/24
На цей раз Сергій Корецький (“Укрнафта”) просить господарський суд Полтавської області стягнути з Корецького Сергія (“Укртатнафта”) збитки у розмірі 245,4 млн грн, з яких: 244,2 млн грн вартість гудрону прямої перегонки нафти, а 1,2 млн грн – пального ТС-1.
Як випливає з матеріалів справи, вказані нафтопродукти “Укртатнафта” виробила з нафти “Укрнафти” переданої на переробку ще в березні 2022 року; частину гудрону “Укрнафта” забрала на реалізацію, а на зберіганні мали залишитись 9,3 тис. тонн гудрону та 16,2 тонн Авіагасу. Аж поки їх не Стало.
Незручність ситуації полягає в тому, що ревізія підприємств після націоналізації (листопад 2022 року) не виявила нестачі цих Нафтопродуктів.
Більше того, до вересня 2023 року “Укрнафта” справно сплачувала “Укртатнафті” за зберігання і гудрону і авіагасу, обидві компанії підписували акти про надані Послуги.
Однак суд ухвалив: Сергію Корецькому (“Укртатнафта”) належить сплатити Сергію Корецькому (“Укрнафта”) 245,4 млн грн за зниклі нафтопродукти та ще 1,1 млн грн витрат по судовому Збору.
Проте Сергій Корецький (“Укртатнафта”) з рішенням суду не погодився і 20 червня 2024 року подав Апеляцію. Імовірніше за все доля зниклих 9,3 тис тонн нафтопродуктів, як і 183 тис тонн нафти, залишиться Невідомою.
Сергій Корецький, імовірніше за все, буде звинувачувати у всьому своїх “Папєрєдніков” на посадах керівників “Укрнафти” та “Укртатнафти”, але чи можемо ми з вами бути на 100% впевненими у тому, що нафтопродукти, які продовж багатьох місяців ним обліковувались (і за зберігання яких він сплачував з однієї керованої ним компанії іншій), а потім дивним чином зникли, не були продані ним самим третім особам без документального Оформлення?
А куди ділись гроші, себто до чиєї кишені вони потрапили у цьому випадку – питання Риторичне.
То що ж ми маємо у Залишку? Ці позови можуть виглядати комічно і навіть абсурдно: ну хто при здоровому глузді буде судиться сам із Собою.
Проте вони є симптомами серйозніших проблем в “Укртатнафті” та “Укрнафті” – системний конфлікт інтересів внаслідок суміщення керівних посад однією людино, відсутність належного контролю з боку наглядових рад обох підприємств та державних органів, що виконують функції акціонерів, непрозорість діяльності компаній – жодна з них досі не опублікувала фінансову звітність за 2022 та 2023 Роки.
І все, що ми чуємо, це лише запевнення керівництва, в якого є численні конфлікти Інтересів… А скелетів у шафі виявляється дедалі Більше…
Усі ці питання не є якоюсь Новиною. Про них говорили як про ризики одразу після Націоналізації. Зараз вони матеріалізувались у цілком конкретні проблеми у вигляді нестачі нафти та нафтопродуктів, а “Позивач-Відповідач” намагається сховати кінці у воду руками Суду.
Враховуючи боязку позицію наглядових рад та державних акціонерів в особі Міноборони та НАК “Нафтогаз України” існує висока вірогідність того, що цей трюк їм, на жаль, таки вдасться.
На превеликий Жаль.