Бойова медикиня Єлена Ланівська дала велике інтерв’ю виданню «Суспільне», в якому розповіла про рішення стати добровольцем і приєднання до батальйону «Госпітальєри».
Єлена почала свій шлях у бойовій медицині після трагічної загибелі свого хлопця Михайла в березні 2022 року. Михайло був морським піхотинцем та учасником АТО. Вона приєдналася до «Госпітальєрів», оскільки не могла знайти собі місця в мирному житті і шукала середовище, де її б зрозуміли.
«Я просто знаходилися там в середовищі людей, які просто розуміли про що я. Мені не потрібно було, щоб мене типу хтось сидів наді мною і мене жалів весь час чи ще щось», — розповіла вона.
Дівчина зізнається, що працювати в бойових умовах дуже складно як морально, так і фізично. Відсутність графіку, постійні виїзди на евакуацію поранених, потреба в швидких і точних діях – все це ставить медиків в надзвичайно складні умови. Вона розповідає, що спочатку боялася, що не витримає психологічного навантаження, але з часом навчилася справлятися зі своїми емоціями.
«Відсутність графіку взагалі будь-якого: ти буквально можеш працювати 24/7… ти от буквально тут і зараз і ти просто береш і робиш», — ділиться медикиня.
Єлена згадує, як їй було важко переживати втрати побратимів, особливо коли це ставалося з близькими друзями. Вона зазначає, що підтримка цивільних іноді може бути недоречною, адже вони часто запитують про деталі, які лише поглиблюють біль втрати.
«Цивільні часто починають розпитувати дуже багато якихось деталей, які ти намагаєшся стерти зі своєї пам’яті, а ці люди тільки більше достають», — каже вона.
Військова також розповіла про використання росіянами безпілотних літальних апаратів (БПЛА) та їх вплив на процес евакуації. Вона зізнається, що сучасні БПЛА ускладнюють евакуацію поранених, оскільки вони можуть атакувати під час транспортування.
«Зараз ти буквально дуже далеко весь час їдеш з думкою про те, що тебе може наздогнати FPV-дрон, ланцет і так далі», — ділиться жінка.
Єлена також розповіла про свої відчуття при поверненні до мирного життя в Чернівцях. Вона зазначає, що тепер немає такого контрасту між фронтом і тилом, як було на початку війни, але інколи відчуває різницю між роботою в бойових умовах та спокійним життям в тилу.
Єлена Ланівська – приклад справжньої відваги і самопожертви. Її історія показує, як важливо мати підтримку та розуміння в складних життєвих ситуаціях, а також наголошує на важливості навчання і забезпечення медичними засобами для збереження життя військових.