Поновлений російський наступ на півночі Харківської області триває два місяці. Окупанти не відмовилися від намірів та опановують нові тактики у порівнянні з 2022-2023 роками.
10 травня 2024 року російська армія вдруге змогла зайти до північних сіл області. Наступ, про який розвідка попереджала від початку 2024 року, а деяких відтинках був успішним. Чому стався прорив, потім напишуть у підручниках історії. У Генштабі поки що не озвучують офіційної версії причин швидкого просування ворога на Липецькому та Вовчанському напрямках.
Розстріли і депортації
Прикордонні села Лук’янці, Глибоке, Красне, Мороховець, Олійникове, Стрілеча, Пильна, Борисівка на Липецькому напрямку були окуповані вдруге. Місцеві жителі не встигли виїхати: завчано звідти були евакуйовані виключно сім’ї з дітьми. Згодом окупанти просунулися і до Глибокого, навіть зачепились за крайні вулиці Липців, де і були зупинені Силами оборони. На Вовчанському напрямку вдруге під окупацією опинилися жителі Бугруватки, Стариці, Приліпки, Огірцевого, Гатищ та Плетенівки. Це здебільшого “старі” маленькі села. Скільки мешканців там лишалося на 10 травня, достеменно невідомо, а скільки зараз — і поготів. У Вовчанську станом на початок травня перебувало 5000 жителів. За перший день наступу більшість виїхала та була евакуйована у Харків або далі по Україні.
Волонтери та поліція вивозили людей під прицільним вогнем окупантів: ворожі дрони “висіли” у повітрі щохвилини. Від перших днів повторної окупації із сіл Симинівка, Вовчанські хутори, Синельникове, Вільча, Покаляне, Лиман та Зибине виїхати можна було тільки за допомогою волонтерів Координаційоного штабу та поліції. Із окупованих сіл шляху в Україну не було, люди вимушені були ховатися у льохах та підвалах.
Як і під час першої окупації, росіяни прийшли убивати. Проте якщо у 2022 році місцеве населення здебільшого не чіпали, то у травні 2024 році стало відомо принаймні про кілька жорстоких убивств. Так, 15 травня росіяни розстріляли двох людей, які самотужки намагалися евакуюватись із Вовчанська, зокрема літню жінку в інвалідному візку.
“70-річний чоловік разом з дружиною вирішили самостійно евакуюватись із Вовчанська. До них приєднався ще один містянин. У жінки тривалий час були проблеми із ногами, тож чоловік знайшов для неї крісло колісне. Втрьох вони рушили у напрямку Харкова”, — повідомили у Харківській обласній прокуратурі.
16 травня стало відомо, що в окупованому селі Стариця західніше Вовчанська окупанти убили чоловіка, ще одного поранили.
Уже на початку червня на пропагандистських каналах почали з’являтися відео із депортованими з цих напрямків жителями. Людей із Вовчанської громади росіяни вивозять до Орловської області РФ, де на камери записують історії “порятунку”. Скількох людей вивезли, невідомо. У Національній поліції просять рідних писати заяви про такі випадки.
За відсутності систем ППО і літаків, які би могли наносити ураження по російських аеродромах, окупанти безкарно створюють анонсовану Путіним “буферну” зону. Щодня на прикордоння скидають до 30-ти авіабомб. Найбільше потерпають Вовчанськ, Липці, Глибоке, Дергачі, прикордонні села Золочівської громади. У деяких селах КАБами стерті цілі вулиці.
“Нашого села немає. На вулицю скинули, може, десять, а може і більше авіабомб, порахувати ми уже не могли. Коли хат не стало, сиділи у виритих нашими солдатами окопах дві доби, щоб перечекати, а потім зрозуміли, що немає чого чекати і пішли пішки. Багато йшли, кілька кілометрів, а то й більше, поки не дісталися сусіднього села, куди не дійшли окупанти. Але ми молоді, могли йти, а в селі самі бабусі лишилися. Повертатися нам немає куди. Від хати вирва, худоба загинула, та і села немає. Це пекло. Людей вивезли, знаємо, що частину до Орловської області, але вони точно будуть повертатися додому”, — розказала KHARKIV Today мешканка Вовчанської громади Людмила.
Багато її односельців також депортували, але про більшість взагалі немає ніяких даних, усі сподіваються тільки на те, що вони якимось дивом вижили.
За офіційними даними, від початку нового російського наступу на Харківщині загинули щонайменше 125 людей.
Повітряний терор
В оперативно-тактичному плані росіяни не досягли своєї мети під час другого наступу, але і не відмовилися від неї. Вони частково відтягли сили ЗСУ з інших напрямків. Уже 10 травня, коли противник зміг “нирнути” на кілька кілометрів вглиб України, Головнокомандувач ЗСУ терміново змінив командувача ОТУ “Харків” і замість штабіста Галушкіна призначив бойового генерала Михайла Драпатого. На Харківщину терміново повернули кілька місцевих бойових батальйонів, посилили їх штурмовими та “летючими” бригадами. Наступ ворога вдалось зупинили.
Станом на 10 липня росіяни концентрують зусилля у Вовчанську, біля Липців і Стариці, повідомив начальник штабу, заступник командира ОТУ “Харків” Віктор Солімчук.
“Нам вдалося стабілізувати обстановку, не дати противнику досягти цілей, яких він хотів досягти. Це здійснено шляхом шалених зусиль. Є напрямки, де противнику вдалося закріпитися. Противник поніс втрати 10 000 військовослужбовців, втрати техніки значні, сягають декількох тисяч. Була спроба розтягнути Сили оборони між усіма напрямками, а зараз противник сам має знімати сили для стабілізації лінії фронту. Є підтверджена інформація, що багато військ частин виведені з нашого напрямку на відновлення”, — зазначив полковник Солімчук.
Втрати окупантів на Харківщині сягнули 10 000 (це близько 2500 загиблих, понад 6000 поранених та взяті у полон). Проте ворог виводить окремі підрозділи на відновлення і заводить нові, зокрема з південного і східного напрямків, залучає резерви.
“За цей час вони вже втратили у Вовчанську більшу частину своєї 138-ї мотострілецької бригади, “сточили” 83-й, 157-й танковий полки. Їхня 83-я десантно-штурмова бригада теж постійно несе втрати іноді по кількадесят осіб на добу, що підтверджується і полоненими, і у радіоперехопленнях. Харківський бліцкриг росіян захлинувся у власній крові”, — повідомляє пресслужба ОТУ “Харків”.
Головне, чого не вдалося досягти ворогу, — якнайближче підійти до Харкова, аби бити з артилерії. Натомість він розпочав авіаційний терор, який раніше застосовував лише на лінії бойового зіткнення. За офіційною статистикою, за два місяці ворог скинув на місто та область понад 1700 авіаційних бомб із різною кількістю тротилу. Ба більше, росіяни перетворили Харківщину на полігон для випробувань: починаючи з 27 березня 2024 року, коли до міста уперше прилетів УМПБ. Відтоді стало зрозуміло: російські КАБи можуть досягти будь-якої точки на мапі Харкова. Авіабомби летять по житлових будинках, школах, лікарнях.
У червні пропагандисти заявили, що випробували на Харківщині КАБ-3000. Начебто цей боєприпас скинули на лікарню у Липцях. Але у Нацполіції попередньо відкинули версію росіян. На сьогодні поліція попередньо встановила, що насправді авіаудар був завданий не ФАБ-3000, а ФАБ-1500, повідомив начальник Головного управління Нацполіції у Харківській області Володимир Тимошко в ефірі “Суспільного”.
Злагоджені, сильно вмотивовані підрозділи, гарно оснащені, націлені на провдення бліцкригц на Харк. Відб зміна тактики: це не 2022-23 роки. Фахова підготовка, дії продумані і забезпечені. Перехід від артилерії на ударні дрони та сучасні комплекси РЕБ.
Заступник командувача ОТУ “Харків” говорить, що ворог став іншим, аніж у 2022-2023 роках, його тактика змінилася та “порозумнішала”. За словами Солімчука, загарбники майже відмовились від підтримки важкої техніки, пересуваються здебільшого маленькими групами на баггі або квадроциклах. Вони вмотивовані, загартовані, добре підготовлені і чудово “укомлектовані”. За відсутності “перемог” працює їхня пропаганда. Наприклад, вони досі розказують своєму населенню про захоплення прикордонного села Сотницький Козачок у Золочівській громаді. Проте на даний момент там немає жодного російського солдата, запевняють в ОТУ “Харків”, ЗСУ повністю контролюють цей населений пункт.
У Вовчанську російська армія залишається на півночі міста, до річки Вовча. На Агрегатному заводі перебувають до 100 заблокованих загарбників, логістика з ними порушена, проте не виключена: їжу, воду та БК скидають дронами. Учора кілька росіян спробували перейти Вовчу, аби потрапити у південну міста. Чим закінчилася ця “вилазка”, невідомо.
Останніми днями почали надходити тривожні новини з іншого напрямку, який не підпорядковується ОТУ “Харків”, Куп’янського. Тут росіянам вдалось просунутися біля села Синьківка та у напрямку річки Оскіл із села Піщане. Як повідомив військовий аналітик Костянтин Машовець, їм лишається близько 10 кілометрів до Осколу, де вони хочуть вибити ЗСУ з плацдарму і створити власний. У Генштабі поки що не коментують цю інформацію.
Нагадаємо, від самого початку контрнаступу на Вовчанськ головною метою росіян називали це місто як “місток”, із якого вони могли би наступати у тил нашого Куп’янського угруповання.