2.1 C
Kyiv
Четвер, 19 Грудня, 2024

Твоя кров рятує життя – як стати донором крові (Відео) – ЧЕline |
(cheline.com.ua)

Найпопулярніші

Із понеділка по п’ятницю до Чернігівського обласного центру крові навідуються чернігівці, які виявляють бажання стати донором. Та навіть попри наявність охочих, Чернігівський обласний центр крові потребує поповнення запасів усіх груп.

«Щоб стати донором, по-перше, треба мати бажання. Також має виповнитися 18 років, вага має бути не менше аніж 50 кілограмів і ви маєте бути здоровою людиною. В такому разі, будь ласка, приходьте до нас»,- Людмила Чернявська – завідувач відділу комплектування донорських кадрів та розвитку донорства Чернігівського обласного центру крові.

Отже, перше, що необхідно зробити, якщо ви бажаєте стати донором крові – взяти з собою документи, що посвідчують особу, та прийти до Чернігівського обласного центру крові в робочі години закладу, а це з понеділка по п’ятницю, з 8-ї години ранку до 13-ї.

Одразу біля входу розташоване віконце реєстратури – нам сюди.

«Хочу записатися на здачу крові. Це до вас?

Так, звісно, а ви раніше здавали в нас? – Ні, це вперше. – Паспорт маєте з собою ? – Так».

О так, це моя перша здача крові. Я вже кілька разів роздумувала над тим, щоб нарешті стати донором, утім, щоразу мене зупиняв потужний страх – я боюсь вигляду крові, більше того, періодично навіть втрачаю свідомість. Та цього разу я впевнено вирішила – вже час. Тож тепер я тут – чекаю, поки створять мою картку донора.

А ось, до речі, вона. В ній зазначена деяка паспортна інформація про мене, а також наявні окремі пункти стосовно мого здоров’я – цю частину картки заповнюватиме лікар. Я отримую свою картку, ставлю підпис і рухаюся далі.

«Зараз із карткою ви підіймаєтесь на другий поверх у 206 кабінет, там ліворуч по коридору будуть сходи».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Укрзалізниця скасовує поїзд Intercity Київ-Чернігів-Київ

Далі за планом – лабораторія. Тут у мене беруть кров із пальця, аби перевірити її групу. Процедура, відверто кажучи, неприємна, утім швидка. Вже за кілька хвилин результати лабораторного дослідження готові – мені віддають картку донора і я прямую до наступного кабінету.

Тут на мене вже чекає лікар, який має провести медичний огляд, проаналізувати загальні показники здоров’я та зробити висновок, чи можна допустити мене до здавання крові. Лікар вимірює мені тиск, запитує зріст і вагу, а далі… Далі розмова повністю конфіденційна, тож ні вас, ні оператора я з собою не беру.

«Людина повинна повідомити про свої хронічні захворювання. Лікар надалі вирішує, чи допускає, чи тимчасово не допускає до донації. Також у період інфекційних захворювань не можна здавати. А ще донація заборонена тим, хто хворіє на ВІЛ, сифіліс, на туберкульоз, гепатити – це все протипокази до донорства»,- Людмила Чернявська – завідувач відділу комплектування донорських кадрів та розвитку донорства Чернігівського обласного центру крові.

Тож після короткого медичного огляду лікар дозволяє мені здавати кров.

Наступна локація найприємніша – буфет. Тут мені пропонують теплий солодкий чай і печиво. Швиденький перекус – і я готова рухатись далі.

Ну а далі найстрашніше – донація. Та спершу на кілька хвилин зупиняюся біля місцевої реєстратури.

«Добрий день. – Вітаю. – Хочу здати кров. – Будь ласка».

Тут дані з моєї картки переносять у комп’ютер, все швидко. А вже за кілька хвилин я отримую свою картку назад і готова стати донором.

«Тримайте, будь ласка. Двері перед кулером – донаційна зала».

А оце власне те, чого я боялася найбільше, – донаційна зала. Саме тут відбувається процес забору крові.

На руку мені накладають джгут, після чого ставлять внутрішньовенний катетер для забору крові.

«Я насправді трохи переживаю. – Все буде добре. Сподобається – будете нашим активним донором. – А якщо я втрачу свідомість? – Не допустимо цього, все буде добре».

І це те, чого я боялася найбільше. Процедура справді не з приємних, утім, вона не настільки болісна, як мені завжди здавалося, до того ж больові відчуття швидко вщухають.

«Затискайте долоньку в кулачок. Розтискайте. Якщо під час процедури будуть якісь зміни – запаморочення, жар, нудота, слабкість – одразу нам кажете. – Добре, звісно. 

Далі ваша кров піде у відділ переробки, там її перероблятимуть. Саме те дозування, яке ви здаєте – 450 мілілітрів, – це стандартно для всіх, це та доза, яка не шкодить донору, але допомагає трьом людям».

Протягом процесу забору крові медичні працівники перебувають поряд зі мною, а також перепитують, як я почуваюся. Загалом же процедура забору крові займає в нас приблизно 7 хвилин.

«Все? – Так. – Швидко. – Без змін? – Так, усе дуже добре. – Сьогодні побільше води. – Ви довше хвилювалися, аніж здавали».

«Коли людина здала кров, вона веде звичайний спосіб життя без великих навантажень. Але ми рекомендуємо все ж таки більше пити води в цей період, краще харчуватися, аби відновити як кількість крові, так і якість»,- Людмила Чернявська – завідувач відділу комплектування донорських кадрів та розвитку донорства Чернігівського обласного центру крові.

Одразу в донаційній залі мені видають довідку, в якій зазначено, що я стала донором крові.

«Будь ласка, ваш підпис тут, у довідці – вона дає право на відгул сьогодні-завтра, або ж можете додати цей день до відпустки, якщо офіційно працюєте. На першому поверсі в нас є каса – там покажете довідку і заберете кошти на харчування донора. Будьте здорові!».

Останній етап – отримання коштів. За здачу крові я отримала 45 гривень 50 копійок.

«Ваші кошти, будь ласка. – Дякую. – Гарного дня. – Дякую, і вам».

Загалом увесь процес донації зайняв у мене не довше як 40 хвилин, а якби я робила це без оператора та підзйомок, то впоралися б ще швидше.

«Тож такою була моя перша донація крові. Насправді вже тепер, стоячи тут, перед вами, з цією пов’язкою на руці, я сміливо можу сказати, що страхів і переживань у мене було значно більше, аніж справ по суті. Якщо ж якщо ви, як і я, давно хотіли спробувати здати кров, давно хотіли, аби ваша кров врятувала чиєсь життя, але при цьому надзвичайно сильно переживали, як і я, то раджу вам усе-таки спробувати. Адже працівники підтримують, пояснюють, що відбувається. Та й загалом, це зовсім трошки страшно, зовсім трошки неприємно, але відчуття того, що ти врятував чиєсь життя, згладжує всі ці неприємності»,- Таліна Тарасенко – журналістка. 

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Журналіст Таліна Тарасенко

Оператор Сергій Бутько

ЧEline

Цікаве

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Останні новини