Через російські ракетні атаки на об’єкти енергетичної інфраструктури нашої країни українці змушені жити в умовах дефіциту електроенергії. По всій Україні діють графіки багатогодинних відключень світла, навіть уночі. Тим часом жителі Житомира майже не відчувають на собі блекаутів, адже місто ще до великої війни почало рухатися в бік енергонезалежності. ТЕЦ на альтернативному паливі, сонячна електростанція, сміттєспалювальний завод, газопоршневі машини – ці та інші проєкти вже реалізуються мерією. Завдяки чому місту вдається уникати тривалих відключень електроенергії та знаходити кошти на енергетичні проєкти, в інтерв’ю “Апострофу” розповів міський голова Житомира СЕРГІЙ СУХОМЛИН.
– Як Житомир пережив минулу зиму? На скільки сьогодні у місті вимикають світло?
– Найскладніша зима була 2022-23 років. Вона стала першим випробуванням для нас, наших комунальних підприємств. Ми її пройшли більш-менш нормально, і тепло, і вода в оселях житомирян були. Розуміємо, що третій зимовий сезон в умовах війни буде найскладніший – дефіцит електроенергії, балансуючих потужностей ставить нас перед викликом повних блекаутів. Тож ми маємо підготуватися до того, щоб пройти цей опалювальний сезон так само більш-менш спокійно.
Сьогодні в Житомирі, як і по всій Україні, є відключення. Можливо, дещо менші, ніж у більшості міст країни, але вони теж є.
– Рух до енергонезалежності Житомир почав ще до повномасштабного вторгнення. Що вдалося реалізувати?
– Це складний процес, за рік-два цей шлях неможливо пройти. Щоб кудись рухатись, потрібна стратегія. Ми починали з енергомоніторингу. Адже треба розуміти, скільки конкретне комунальне підприємство, чи теплокомуненерго, чи водоканал використовує води, електроенергії, інших ресурсів. Тоді можна прописати цю стратегію. Не варто оминати увагою й те, що Україна рухається в Європейський Союз і має зменшувати викиди CO2. Стратегія повинна враховувати це, а також перехід на альтернативні види палива.
Коли я став міським головою, це 2014-15 роки, теплокомуненерго використовувало приблизно 102-109 мільйонів кубометрів газу за сезон. Останні декілька сезонів ми проходим з показником 46-47 мільйонів кубометрів. Скоротити більш, ніж удвічі використання газу вдалося завдяки будівництву ТЕЦ на відходах деревини. Також ми будуємо котельні, які спалюють відходи деревини і дають більш дешеве тепло в оселі житомирян. Крім того, ТЕЦ виробляє електроенергію, що в умовах війни особливо актуально.
Чому я кажу, що стратегія дуже важлива? Наприклад, у нас є районна котельня, яка виробляє 20 мегават тепла і працює на газу. Коли ми розраховуємо, яку ТЕЦ чи котельню нам побудувати на альтернативному паливі, враховуємо, що в мікрорайоні, який вона опалює, через 5-10-15 років буде проведена повна термомодернізація, відтак він братиме тепла в два рази менше.Тож будуючи ТЕЦ, ми вже закладаємо потужність у два рази меншу, ніж газова котельня, щоб не використовувати зайвий фінансовий ресурс, не прокладати тепломережі більшого діаметру.
– Місто будує сонячну електростанцію, яка частково покриє потреби водоканалу. Наскільки це актуально взимку, зважаючи на зниження сонячної активності в холодні пори року?
– Сонячна енергія – допоміжний спосіб зекономити кошти і зменшити навантаження на енергомережу. Також це вигідно самому водоканалу. Водоканал має багато об’єктів. Наприклад, у Житомирі є станція першого підйому, яка з водосховища подає воду на місто. Їй потрібно 1-1,2 мегавата на годину електроенергії. У водоканалу є своя трансформаторна підстанція. Нам не треба платити за технічні умови обленерго і, що головне, на всіх об’єктах водоканалу є санітарні зони, є баланс землі, на які можна встановити сонячні станції.
За місяць-півтора завершиться будівництво сонячної електростанції на 3 мегавата. Загалом у нас сім проєктів, тобто сім станцій на водоканалі. Влітку вона працюватиме на 100%, а взимку – на 10-15% від запланованої потужності. Але за рік ми зекономимо приблизно 15 мільйонів гривень коштів водоканалу. Термін окупності СЕС – 3-3,5 роки. Сьогодні, коли НКРЕКП не піднімає тариф для водоканалу, і є ряд інших викликів, мати додаткових 3 мегавата на водоканалі – це і безпека, й економія, це і зменшення викидів СО2.
Я знову говорю про зменшення викидів СО2, бо це дуже важливо для залучення донорських коштів. У 2019 році ми отримали срібну нагороду міста від ЄС за зменшення викидів СО2 на 20%. На сьогодні ми вже підтверджуємо більше 34% скорочення викидів. Це дає можливість місту отримувати грантові кошти від різних інституцій ЄС. Адже для них важливо реалізовувати проєкти в місті, де є розуміння, куди воно рухається, де проблеми екології поставлені на чільне місце, а також де є зразки успішних проєктів.
– Раніше ви озвучували думку, що Україні потрібно швидко будувати саме газопоршневі станції. Чи можуть вони допомогти пережити зиму?
– Газ на сьогодні ми не імпортуємо. В умовах війни маємо значне скорочення виробництва, зупинку промислових підприємств. Для забезпечення потреб населення, промисловості, цілком достатньо українського газу. По-друге, газопоршневі станції мають переваги і в умовах війни, і в перспективі. Наприклад, тільки щоб забезпечити критичну інфраструктуру у Харкові, потрібно 650 мегават електричної енергії. Харків отримував її від декількох ТЕЦ, які сьогодні зруйновані ракетними ударами Росії. Якщо по місту в різних районах поставимо 80-150 газопоршневих станцій (це модульні контейнери, які можуть бути встановлені в приміщеннях), ми зробимо децентралізовану генерацію, матимемо невеликі втрати на доставку електроенергії, і, що головне, встановлювати ці 150 об’єктів – економічно вигідніше, ніж будувати ТЕЦ.
Газопоршнева машина, яка виробляє 4 мегавата електроенергії, паралельно виробляє стільки ж тепла. А завдяки тому, що нам не потрібно від однієї великої ТЕЦ подавати тепло на десятки кілометрів, ми можемо уникнути величезних втрат у зв’язку з низькою якістю мереж в Україні. ККД таких машин – 94-95%, великі ТЕЦ, як правило, показують ККД на рівні 70-80%, не кажучи про втрати в мережі. Тобто установка газопоршневих, газотурбінних станцій не тільки унеможливлює знищення атаками Росії, а й забезпечує місто великою кількістю дешевої теплової енергії.
У Житомирі завдяки USAID (Агентство США з міжнародного розвитку) ми встановили дві газопоршневі станції. Місто отримало їх безкоштовно, виділили кошти лише на встановлення й підключення. Крім того, вже з приватними інвесторами розробили, прийняли відповідне перше рішення на сесії, і маємо надію, що у жовтні отримаємо газопоршневих станцій на загальну потужність 33 мегавата. Паралельно опрацьовуємо ділянки для легкого підключення на підстанції обленерго.
– У зимовий період бізнес у Житомирі був переведений на роботу у вихідні й нічний час. Як вдалося комунікувати з бізнесом потребу в економії електроенергії?
– Взимку 2022-23 років в нас не вимикали часто світло не тому, що нам давали більше електроенергії, а тому, що ми кожен день спілкувалися з обленерго і розуміли, скільки мегават електроенергії і на яку годину буде дефіцит. Якщо, наприклад, на 12 годину дефіцит 12 мегават, у нас був вибір – відключити все місто, чи щось зробити, щоб зняти навантаження в 12 мегават. Ми відключали деякі об’єкти водоканалу, так, щоб люди не відчули цього. З 35 котелень відключили 25, відтак знімали ще 6 мегават, знімали 20 тролейбусів і таким чином входили в ліміт. Не завжди це вдавалося зробити, але часто так відпрацьовували.
Так само і з бізнесом. Зібрали бізнес і сказали: ми можемо працювати як працюємо, і будуть відключення. Або домовимося, щоб певні підприємства на цьому тижні працювали в суботу і неділю, хтось перейде на роботу вночі, коли немає дефіциту електроенергії, а на наступному тижні – інші підприємства. Бізнес погодився, адже це можливість для нього далі працювати.
– Що порадите мерам інших міст для проходження наступної зими?
– На жаль, ті міста, які на цей момент не розробили якихось кроків до енергонезалежності, спізнилися. Можна тільки закупити генератори для житлових будинків і сподіватися, що якось переживемо. Бо ті самі газопоршневі машини європейських виробників законтрактовані по 2026 рік, і отримати їх сьогодні неможливо.
Але на майбутнє варто думати про газопоршневі машини, адже це не такий складний проєкт, як наприклад, ТЕЦ, над яким ми працюємо. Закінчується тендер на її будівництво за кошти ЄБРР, плюс 4 мільйони євро грантових коштів. Вона вироблятиме і тепло, і електроенергію. Але реалізація таких проєктів – 2-3 роки. Також починаємо роботу над проєктом, який готували 2,5 роки – це велика ТЕЦ по спалюванню переробленого сміття. ТЕЦ забезпечить теплом 25% міста і вироблятиме велику кількість електроенергії. Але ми до цього довго готувалися. За цей час побудували й запустили завод з переробки сміття. Тобто більшість проєктів неможливо реалізувати за півроку-рік. Але всім зараз потрібно зрозуміти, де ми знаходимося і куди маємо прийти. Так легше будувати захищене від блекаутів місто.