Постріл у Пенсільванії вивів президентські перегони в Сполучених Штатах на новий неочікуваний рівень. Чи таки очікуваний? Адже поляризація в американському суспільстві наростала останні вісім років, з моменту першої номінації Дональда Трампа в кандидати у президенти від Республіканської партії 2016 року, коли йому довелося змагатися з демократкою Гілларі Клінтон.
Тоді виборча конкуренція (яка й раніше, визнаймо щиро, не вирізнялася високою моральною чистотою) втратила будь-які рамки пристойності, всі неформальні політичні домовленості, суспільні конвенції і те, що на пострадянському просторі звикли називати аргонним словом «понятія», полетіли коту під хвіст. Використання хакерства, потужних компроматних зливів, домовленості з Кремлем, масове використання тролів і ботів – усе це увійшло в арсенал політичної боротьби. Тож цілком логічно, що президентська каденція Трампа завершилася штурмом святої святих американської демократії – Капітолію.
Але навіть вилетівши з Овального кабінету, Трамп не склав зброї. Зализавши політичні рани, він зумів відновити свої впливи в партії завдяки шаленій низовій підтримці. За якийсь місяць після отримання префіксу «екс» Трамп знову став не просто лідером республіканців, а партійним диктатором, який здатен карати й милувати на свій розсуд. Згадати хоча б безславне завершення політичної кар’єри такої авторитетної республіканки як Ліз Чейні, доньки віцепрезидента Діка Чейні. Перебуваючи в десятці найвпливовіших членів партії, конґресвумен дозволила собі критично висловлюватися про Трампа. І де вона тепер? Так отож. А раніше подейкували навіть про її досить високі шанси потрапити в Білий дім.
Але повернімося до Трампового вуха. Як стверджують експерти, які посекундно аналізували момент замаху на експрезидента під час передвиборчого мітингу в місті Батлері 13 липня, фатального наслідку вдалося уникнути лише дивом. Трамп під час виступу повернув голову саме в мить польоту кулі. Таке чудесне спасіння багатьма прихильниками експрезидента було зразу ж оголошене «Божим провидінням», «рукою Божою», яка відвернула загрозу. Ну просто Месія, який «смертю смерть подолав».
Ми ж люди в цьому аспекті скептичні, але можемо констатувати одне: куля надала неймовірного імпульсу кампанії Трампа. Фото, на якому він з піднятим догори кулаком й окривавленим обличчям стоїть на тлі американського прапора, надовго зафіксується у свідомості пересічних американців. І тих, хто любить Трампа, і тих, хто його ненавидить, а головне – тих, хто досі був до нього байдужим.
Акції Трампа розпочали стрімкий ріст догори. Причому не лише фігуральні. Наприклад, наступного після замаху понеділка, зразу ж на відкритті біржових торгів у США акції компанії Trump Media подорожчали на 35%. Потужні американські технологічні кампанії оперативно почали переказувати мільйони доларів у виборчий фонд Трампа. У букмекерських конторах перемогу експрезидента, за даними інформаційного порталу RealClearPolitics, який збирає такі відомості, оцінюють тепер вище за 65%, а чинного президента – лише на рівні 18%. В опитуваннях громадської думки Трамп з кожним днем далі відривається від Джо Байдена, а передовсім у тих штатах, які коливаються.
На такому емоційному підйомі в Мілвокі пройшов конвент Республіканської партії, делегати якого одностайно проголосували за номінацію Трампа на кандидата в президенти. Цікаво, що деякі учасники конвенту з’явилися на захід з перев’язаним правим вухом, щоб засвідчити солідарність зі своїм лідером. У цьому контексті пригадується історія зі замахом на Рональда Рейґана в березні 1981 року. Коли президента готували до операції з вилучення кулі, він жартівливо запитав у хірурга: «Сподіваюся, ви республіканець», на що той відповів: «Сьогодні, пане президенте, ми всі республіканці». Щось схоже відбувається й нині. Навіть більше, адже оці з перев’язаними вухами ніби заявляють: «Сьогодні ми всі Трампи!».
Кілер цілився у Трампа, а влучив у Байдена – такою є нині одна з найходовіших фраз в американських публіцистів. Після замаху в Пенсільванії главі Білого дому почали чимраз частіше закидати те, що він надміру таврував свого опонента, виставляв його ледь не вселенським злом, повернення до влади якого загрожує світові апокаліпсисом. І можливо, на думку критиків, саме це спонукало 20-річного Томаса Метью Крукса взяти батьківську рушницю AR-15, видертися на дах будівлі й звідти пульнути в Трампа. Щоб нібито врятувати світ від загибелі.
Байденові довелося навіть вибачатися за його невдалу фразу про те, щоб «помістити Трампа в центр мішені». «Я помилився, використовуючи це слово. Я закликав сфокусуватись на тому, що він (Трамп, – ред.) робить. Сфокусуватися на його політиці, кількості брехливих заяв, висловлених ним на дебатах», – мусив виправдовуватися Байден в інтерв’ю NBC.
Дискусії про необхідність замінити «дідуся Джо» на дистанції, які на кілька днів затихли після атентату, тепер розпалилися з новою силою. Навіть ті, хто раніше заступався за Байдена, за доцільність його балотування, нині кардинально змінили думку.
Видання Politico з посиланням на свої джерела в Білому домі передало на своїх шпальтах приватну розмову колишньої спікерки Палати представників Конґресу Ненсі Пелосі з Байденом. Вона доволі різко заявила президентові, що, як й інші законодавці від Демократичної партії, стурбована тим, що його участь у президентських перегонах позбавляє Демократичну партію шансів на перемогу. Покликаючись на останні опитування громадської думки, вона запевняла президента, що той не зможе перемогти Трампа. А тому краще Байдену знятися з виборів, а то й взагалі подати у відставку за станом здоров’я.
Газета The Washington Post повідомляє, що зі схожими закликами звернулися до американського президента під час особистих зустрічей лідер демократичної більшості в Сенаті Чак Шумер, а також лідер меншості в Палаті представників Гакім Джеффріс. Вони застерігали Байдена, що через його впертість партія ризикує втратити контроль в обох палатах Конгресу.
Певна надія, що Байден стане трохи поступливішим, з’явилася 18 липня. І цю надію дає, як не дивно, COVID-19. Тест на цю недугу у президента США дав позитивний результат. А буквально напередодні в інтерв’ю CBS News глава Білого дому заявив, що готовий знятися з президентських перегонів тільки за однієї умови: якщо лікар скаже йому, що він має справу зі серйозною медичною проблемою. «Якби в мене виявили якесь захворювання, якби хтось – лікарі – прийшли та сказали, що у вас така проблема», – зазначив Байден.
Ну от – прийшли і сказали. То, може, вже час? Бо інакше неминуча перемога Трампа. Його президентство, звісно, не апокаліпсис, але ризиків і загроз несе достатньо. Зокрема, і для України, у чому ми зайвий раз пересвідчилися після оголошення кандидатури ймовірного віцепрезидента – сенатора від штату Огайо Джеймса Девіда Венса. Цей політик «прославився» для нас ще перед самим початком повномасштабного вторгнення 2022 року, заявивши: «Я повинен бути з вами чесний, мені все одно, що станеться з Україною так чи інакше». Він активно виступав проти надання військової допомоги Україні та за встановлення миру за рахунок втрати Україною своїх територій.
Чи означає це, що Трамп в українському питанні поділяє думку свого другого номера? Не обов’язково. Але певний негативний сигнал він усе ж нам посилає. Тому я б більше сподівався на коронавірус.
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та
натисніть
Ctrl+Enter