Третій президент України Віктор Ющенко наголосив, що ще в 2008 році не мав сумніву щодо того, що після Грузії Росія розверне свої танки в бік України.
Про це Віктор Ющенко розповів в інтерв’ю “Апострофу”.
За його словами, він не мав сумнівів стосовно того, що після Грузії танки Росії поїдуть до України:
“Але не всі фракції у Верховній Раді в серпні 2008 року розуміли, який небезпечний знак подав Кремль. Переконаний, що Путін і тодішній президент Медведєв дуже уважно дивилися, хто в українській політиці відвернеться від цієї проблеми і промовчить. Щось зрадливе в українській політичній палітрі сформувало цю кремлівську ілюзію про взяття Києва за три дні, про цю легкість, з якою українці здадуть свою державу”.
Стосовно того, чому все ж “взяття Києва за три дні” для росіян не спрацювала ні в 2014, ні в 2022 році, говорить:
“В Україні не партії звершують долю країни. Ці рішення приймають люди, і я думаю, що в Кремлі це досі не збагнули. Це рішення — боротися або здаватися, визначає не мілітаризація нації, а її усвідомлення себе”.
Для прикладу пропонує звернути увагу на мілітаризовану, проте несвідому націю РФ:
“Подивіться на Росію. Це мілітаризована нація, але несвідома себе. Захистити свою землю може усвідомлена і об’єднана спільнота, а не просто озброєна і велика група людей”.
Для прикладу він навів “вражаючі оцінки” інвестицій РФ у мілітаризацію:
“Є вражаючі оцінки, що виплати російським військовим та родичам загиблих військових за рік, з червня 2023 до липня 2024, становлять суму, яка 1,5% ВВП або 8% річного бюджету Росії. Це дуже велика інвестиція режиму у мілітаризацію”.
Ющенко називає це “проплаченим патріотизмом”: “Заберіть гроші і силовий апарат — і ніхто не піде вмирати за ту державу ні з Бурятії, ні з Москви; вона розпадеться на безліч удільних князівств і продовжить деградувати”.
“Те, що українська ідентичність стала щитом проти агресора – це надзвичайний прояв сили людей. Ті, хто цього не очікував, просто не розумів, якою є Україна сьогодні”, – підсумовує він.
Повне інтерв’ю з Віктором Ющенком читайте далі в “Апостроф”.