Київську Русь вигадали, а російська історія Криму тривала 200 років
Історія України строката та місцями недостатньо вивчена. Наша країна завжди лежала на перетині шляхів торгівлі, воєн та й в середині держави було достатньо проблем.
З нагоди підготовки до річниці Незалежності, “Телеграф” розповідає про три основні міфи щодо України, які дуже полюбляє російська пропаганда. Деякі з них досі живі і у свідомості багатьох наших співвітчизників.
Міф 1: “Україна не Русь”
Ідея того, що спадкоємцем Русі є Російська імперія, народилася в російських істориків у XVIII столітті. Вони вигадали це аби догодити монархам того часу. Завдяки співзвучності термінів “Русь” та “Росія” їм це частково вдалося. Терміну “Київська Русь” насправді не існувало. Держава називалася просто Русь і охоплювала землі сучасної Київщини, Чернігівщини, Поділля, Галичини та Волині. Сам термін “Київська Русь” почали вживати трохи пізніше, у першій половині XIX століття, для означення земель з центром в Києві.
Рубіж XVIII-XIX століття взагалі відзначився багатьма міфами, які були спрямовані на возвеличення Росії. Саме тоді почали порівнювати назву “Україна” з російським словом “окраїна”. Ці назви не мають нічого спільного, адже з давніх-давен ще за часів Речі Посполитої, Україною називали південну Київщину, Східне Поділля та Запоріжжя — те що лежало на межі з татарським світом, тоді як частина, яка була ближче до Європи зберегла назву Русь. Ба більше, термін “Україна” згадується раніше ніж термін Росія, зокрема в літописі про смерть переяславського князя у 1187 році — назва “Україна” в цьому літописі походить від слова “відкраяний”, тобто виділений.
Міф 2: “Україна — це Малоросія”
Щоб поглибити зв’язки України та Росії, пропагандисти країни окупанта довгий час політизують термін “Мала Русь” перекроївши його у “Малоросію”. Коли цей термін “Мала Русь” був вигаданий у XIV столітті, значення він мав зовсім інше: “Мала Русь” — первісна територія, тоді як “Велика Русь” стала наслідком її розширення. Термін використовувався для церковного вжитку.
Ідея політизувалася у XVI-XVII столітті, коли церковні діячі через тиск на православ’я з боку влади Речі Посполитої звертались до Московської держави по допомогу, потім термін “Мала Русь” використовувався на означення Гетьманщини, а потім став тотожний назві “Україна”.
У XVII столітті влада в Москві вирішила, що треба кардинально все повернути і розповісти що “Мала Русь” відкололась від “Великої”, щоб пояснити чому московський цар має право на землі в Україні. Згодом цю ж ідею вписали в концепцію великоросів-малоросів-та білорусів, яка мала на меті виправдати монархічну окупацію України та наступну “колиску братських народів”.
Міф 3: “Крим — це подарунок”
“Одвічний російський” Крим та “подарунок” Микити Хрущова — до яких тільки маніпуляцій не вдавалися російські пропагандисти, щоб виправдати анексію півострова у 2014 році. Історія розставляє все по місцях. За 3000 років тут жили кіммерійці, таври, греки, скіфи, сармати, готи, гуни, половці, татари, караїми та навіть італійці. Тільки після захоплення землі Кримського ханства Російською імперією у 1783 році тут почали з’являтися росіяни.
Російська історія Криму налічує менш ніж 200 років, за цей час Російська імперія, а потім Радянський Союз накоїли лиха на цих землях: вони депортували представників корінних народів, переселяли до Криму росіян, змінювали історичні назви та навіть побудували тут військово-морську базу, однак у 1954 році президія Верховної Ради СРСР ухвалила рішення передати тоді Кримську область до складу УРСР, тобто Української Республіки.
Мотивацією було зовсім не бажання її подарувати, а спільна економіка та територіальна близькість. В цей час Крим був в занедбаному стані, мав проблеми з питною водою і чимало руйнувань після Другої світової війни. Рішення Хрущов самостійно про це прийняти не мав права, а Україні Крим став не подарунком, а лише додатковою статтею витрат.
Зазначимо, проблеми в Криму з водою вдалося вирішити завдяки побудові каналу. Після анексії Криму в 2014 році він був перекритий, однак коли росіяни захопили Каховську ГЕС після вторгнення 2022 року, вони знов відновили подачу води. Та ненадовго — відступаючи від Херсона вони підірвали гідроелектростанцію.
“Телеграф” розповідав, що це спричинило екологічну катастрофу на території Херсонської області та нижче по руслу Дніпра. Сам же окупований Крим знову відчуває перебої з питною водою.