Назви консервації в різних частинах України
Консервація на зиму — це давня українська традиція, яка об’єднує покоління та зберігає смак літа протягом холодних місяців. Цікаво, що в різних регіонах України цей процес та його результати називають по-різному.
Здійснімо невелику лінгвістичну подорож Україною та дізнаємося, як називають консервацію в різних куточках нашої країни. Ця різноманітність термінології відображає культурні особливості та традиції.
Загальноукраїнські терміни
Перш за все, варто зазначити, що існують загальноприйняті терміни, які використовують по всій Україні:
- Консервація — найбільш поширений та офіційний термін.
- Закрутки — розмовний варіант, який часто можна почути в побуті.
Часто можна почути також просто банки, закатанки, засолки, заготовки.
Регіональні особливості
Центральна Україна
У центральних областях України часто можна почути такі назви:
- Закатки — від дії “закатувати” банки;
- Закривачка – закрутки, консервація на зиму.
Західна Україна
Захід України славиться своїми унікальними діалектизмами:
- Конфітури (від французького “confiture”) — частіше використовується для позначення варення, але іноді застосовується і до інших видів консервації.
- Компот — так часто називають будь-які законсервовані фрукти, не лише напій.
- Слоїки — від слова “слоїк”, що означає скляну банку.
Специфічні назви для певних “закаток”
Крім загальних назв, існують специфічні терміни для окремих видів консервації:
- Квашенина — квашена садовина та городина, найчастіше капуста, огірки.
- Цукати — засушені в цукровому сиропі фрукти чи ягоди.
- Лечо — овочева суміш з перцю, помідорів та інших овочів. Класична страва угорської кухні, поширена на Закарпатті. Вона не має точної рецептури, але незмінною та обов’язковою є наявність трьох видів тушкованих овочів – паприки, помідорів та цибулі.
До речі, в Україні цукати з’явилися досить рано, їх називали “Київське сухе варення”. Перша згадка про сухе варення відноситься до XIV століття, вірніше, до 1386 року. Його привезли з Києва і подавали на весільному бенкеті литовського князя Ягайла.
“Телеграф” вже розповідав, як називають деруни в різних куточках України. Деякі з цих слів геть не асоціюються з картоплею.