Коли на початку серпня до Праги завітали бійці 3-ої окремої штурмової бригади й організували захід «Двіж», щоб зібрати кошти на потреби підрозділу, у чеській столиці їх привітали неоднозначно. Кілька десятків людей прийшли під театр, де була організована зустріч військових бригади із українцями та чехами, щоб висловити свій протест проти проведення заходу. Протестувальники прийшли із прапорами Чехії, Словаччини та СРСР. У деяких з них були плакати із написами «Ні фашизму», «Ми проти «Азова» та «Стоп неонацизму!». Один з учасників був у футболці із зображенням президента РФ Володимира Путіна.
Психолог з України та засновник Українського інституту у Чехії Ростислав Прокоп’юк вважає, що тоді, 1-го серпня, іспит на інформаційну гігієну не склали і чеські медіа.
«Деякі медіа підхопили [наратив про те, що 3-тя штурмова бригада має зв’язок з нацистами], і це була для них така тема, яка дозволила їм зробити те, що вони давно роблять – дезінформація і приховування правди», – каже в коментарі Радіо Свобода Прокоп’юк.
Як пропагандистська термінологія потрапляє у чеські незалежні і проєвропейські видання? Як чеським медійникам протистояти впливу російської пропаганди? І як саме варто писати про війну в Україні, щоб не спотворити реальність? Саме ці питання обговорювали на конференції у Празі під назвою «Мінне поле інформаційної війни», яку організував Український інститут.
«Президент РФ Путін та його пропагандисти не приховують, що ведуть інформаційну війну проти Заходу. Вони вміло використовують демократичні принципи свободи медіа та слова, ЗМІ та соціальні мережі, щоб інфільтрувати свої наративи та фейки в європейський інформаційний простір», – кажуть організатори конференції.
На форум запросили медійників з України та Чехії, щоб «поділитися досвідом, знайти нові кути висвітлення війни, поліпшити інформаційну гігієну наших медіа та посилити спільний опір російській інформаційній агресії».
Тож про що говорили? І яких висновків дійшли?
Від «братніх народів» до «нацистів у ЗСУ»
Може скластися враження, що в Україні воюють, може, якісь українці самі з собою
Одним із найбільш часто вживаних словосполучень в західних медіа є «війна в Україні», який вже сам по собі дещо спотворює природу збройного конфлікту, каже Андрій Городиський, журналіст української служби RFI і один з модераторів конференції.
«Фраза «війна в Україні» без зазначення ролі Росії дуже часто використовується в європейських медіа, і чеських зокрема. В Європі, коли чують таке словосполучення, може скластися враження, що в Україні воюють, може, якісь українці самі з собою. І потім, коли в Європі чують повідомлення про те, що необхідно посилити тиск на Росію, то може скластися такий дисонанс: до чого тут Росія, якщо війна в Україні?», – сказав Городиський.
Вираз про «війну в Україні» став уже настільки усталеним, що журналісти навіть поважних західних медіа використовують його без необхідного важливого контексту вже несвідомо. Але те, що саме Росія є не лише стороною у війні, але і є агресором, може бути очевидним для журналістів або людей, занурених у суспільне життя.
Необхідно правильно розставляли акценти: якщо говорити про «фашистську» або «нацистську» країну, слід мати на увазі саме Росію
Водночас середньостатистичні споживачі новин на Заході можуть з часом про це забути або не надавати цьому великого значення, особливо коли збройний конфлікт триває вже 11-ий рік, а його повномасштабна фаза – вже третій, а розмови про «втому від війни» на Заході лунають все частіше.
Редакторка Суспільного Вікторія Курчинська, яка прибула на конференцію з Києва, зазначила, що маніпулятивність термінології, яку російська пропаганда просувала на Захід, їй з колегами доводилось пояснювати західним колегам від 2014 року.
«Я як редакторка пам’ятаю багато розмов з іноземними колегами і експертами, яким ми пояснювали, що війна на Донбасі не є кризою, як у 2014-му це називала російська пропаганда», – каже Курчинська.
Але у 2024 році російська пропаганда продовжує запускати нові лексичні прийоми, які, на жаль, спрацьовують на європейську спільноту, каже редакторка: «У Європі не одразу зчитується як російський пропагандистський прийом наратив про те, що «Маріуполь відбудовується»…Ми опитували багатьох людей з Маріуполя і знаємо, що ситуація там просто жахлива. А ця «відбудова» є нічим іншим, як відбудова на тілах, на кістках загиблих людей, кількість яких ми досі не знаємо».
Як же протидіяти впливу таких брехливих наративів? Курчинська каже, що вони продовжують пояснювати це закордонним колегам, з якими часто перетинаються в Україні.
Необхідно правильно розставляти акценти: якщо говорити про «фашистську» або «нацистську» країну, слід мати на увазі саме Росію
Протест проти заходу 3-ої окремої штурмової бригади показав, що наративи про нацистів у лавах української армії, які просуває російська пропаганда, досі живі, попри численні спростування. Причина може полягати у тому, що цей наратив не виник у 2014 році, а в певному сенсі існував завжди і використовувався не лише щодо України.
«Російська держава завжди була імперською і геноцидною. В їхній уяві цей наратив має сенс: «ми найкращі, ми є носіями добра, решта – нацисти і фашисти, темна сторона», – пояснює чеський історик Петр Главачек, – необхідно, щоб сьогодні ми, історики, політологи і журналісти, правильно розставляли акценти: якщо говорити про «фашистську» або «нацистську» країну, слід мати на увазі саме Росію. І це стосується не лише одного Путіна або більшовицької традиції, а 100-річних традицій російського імперіалізму і колоніалізму».
У цій же логіці полягає і наратив про «братні народи», каже історик, і додає, що його використовують і в Чехії теж: «братні народи – це симулякр, як іншими словами сказати, що росіяни – це великий культурний народ, а українці і білоруси – це якісь етнічні групи, які не мають права на повноцінну державність. Зараз цей наратив багато використовується в нас – ніби ми всі словяни».
Як зазначила Курчинська, серед наративів, які російська пропаганда успішно просуває на Заході, є і ті, які в Україні на сто відсотків не спростовані. Наприклад, наративи навколо заборони РПЦ.
«В Україні з цього питання теж є багато маніпуляцій… це звучить так: Україна забороняє віруючим ходити до їхньої церкви. Це не правда, Конституція гарантує свободу віросповідання, і цей закон це теж не забороняє… Однак, ми як журналісти висвітлювали те, як російські гроші впливають на церкву на прикладі тої ж Печерської лаври», – каже Курчинська, вкотре наголошуючи на тому, що російські наративи особливо ефективні, коли поширюються без необхідного контексту.
До конференції у Празі також долучився і експерт Центру стратегічних комунікацій Максим Віхров, який виокремив два основні меседжі російських ІПСО, які активно просуває в Україні російська пропаганда просто зараз:
- «Путін нібито готовий до миру, це Зеленський і Захід змушують українців воювати»
- «Відключення світла бувають не тому, що Росія здійснює обстріли енергетики, а тому, що Зеленський не хоче домовлятися, провокує РФ, як, наприклад, у Курській області»
Схожі наративи просуває РФ і у Чехії, але окремо просувають наративи про те, як допомога біженцям негативно впливає на економіку країни, зазначають чеські колеги у Празі.
Українське посольство, а також уряд Чехії кілька разів наводили цифри про те, що насправді податки, які за час повномасштабного вторгнення Росії в Україну сплатили українські біженці у Чехії, перевищують витрати на їхню підтримку.
«Люди не можуть бути фактчекерами, а фактчекери мають йти до людей»
У другій частині обговорення у Празі присутні сконцентрувалися на тому, як же можна виявити російські фейки та інформаційні спецоперації, та як їм можна протидіяти. Максим Віхров поділився досвідом України.
«За 10 років війни Україна зробила великий прогрес у боротьбі з дезінформацією. Але виклики зростають, ми рухаємось у бік інституціоналізації боротьби із дезінформацією. Ми маємо не лише спростовувати фейки, тобто реагувати, але і мати проактивну позицію. Наша організація, до прикладу, займається не лише спростуванням, але також аналізом наративів, виявляємо ІПСО. Це той функціонал, якого не мають зазвичай журналісти і представники громадянського суспільства», – каже Віхров.
Він додає, що наступним етапом у розвитку протидії пропаганді має стати міжнародна співпраця і розбудова інституцій, адже «інфовійна ведеться не лише проти України, а проти всього світу».
Експерт також зазначив, що насправді виявити фейки не так і складно, адже більшість з них доволі прості, однак більшість людей цього просто не роблять.
«Для цього потрібні інституції, які будуть окремо говорити: от зараз поширюється оцей конкретний фейк. Люди не можуть бути фактчекерами, фактчекери мають йти до людей».
А як у Чехії із інституціями, які борються із пропагандою?
Фахівець з інформаційної безпеки Роман Маца у коментарі Радіо Свобода відзначає значну роль малих проєктів у Чехії, які на початку повномасштабного вторгнення Росії долучилися до того, що він називає «громадянською обороною» від російської дезінформації.
До протистояння пропаганді і розвінчування фейків долучаються багато як суспільних, так і комерційних чеських мовників, каже аналітик. Водночас здебільшого російські наративи у чеських медіа поширюють проєкти, які позиціонують себе як «альтернативні» та такі, що «розкажуть правду, яку приховують традиційні ЗМІ». На думку Маци, такі медійники можуть фінансуватися Росією.
Враховуючи непросту політичну ситуацію у Чехії, нинішній владі може бути нелегко активно протистояти «російським голосам». «Для політиків це досить токсична тема, тому що коли ти кажеш: у нас тут російська пропаганда, це небезпечно, і з цим треба щось робити, то прибічники Росії в медіа та на політичному рівні починають називати це цензурою або ж утисками свободи слова», – пояснює Маца.
Він зазначає, що ці ж «російські голоси» ніколи не згадують про блокування соцмереж та цензуру в Росії. Експерт вважає дивним, що такі наративи знаходять свою авдиторію у Чехії, оскільки для чехів, які застали радянську окупацію, ідея, що влада може цензурувати медіа не нова, однак деякі з них чомусь не бачать різниці між окупаційною комуністичною владою, призначеною Кремлем, і демократично обраним чеським урядом. Маца каже, що це активно використовують проросійські пропагандисти.
Однак поза політичними заявами, чеський уряд все ж має розгалужену систему органів, які борються із дезінформацією, і зважаючи на те, як на них реагують проросійські діячі, вони можуть бути ефективними, вважає Маца.
«Наприклад, у нас є координатор зі стратегічної комунікації Отакар Фолтин і його департамент… Звичайно, він є ворогом тих людей, які тут працюють на Кремль. Вони вже кажуть, що [робота Фолтина] – це цензура і так далі», – каже Маца.
У Чехії також функціонує Центр протидії гібридним загрозам при МВС, який здебільшого займається аналітикою дезінформаційних кампаній. Їхня цільова авдиторія – не широка публіка, а органи, які ухвалюють рішення.
Окремою загрозою є наративи, які поширюють боти у соцмережах, адже у 2024 році розробити такі кампанії, зокрема в Чехії, стало набагато легше, враховуючи нові можливості штучного інтелекту.
У розмові з Радіо Свобода Роман Маца звертає увагу на те, що якщо раніше для того, щоб поширювати маніпуляції у Facebook чеською, потрібно було як мінімум знати добре мову. Але сьогодні програмне забезпечення генерує маніпуляційні меседжі чеською не гірше за носіїв.
«Як боротися з цим? Навряд чи така країна як Чехія може тут якось системно протидіяти. Це вже питання регулювання соцмереж, принаймні на рівні ЄС», – каже Маца.