Візит приурочили до 85-річчя битві на Халхин-Голі
Ввечері 2 вересня літак президента РФ прибув до аеропорту столиці Монголії, країни — члена Міжнародного кримінального суду. Монгольська влада мала заарештувати кремлівського очільника по прибутті та відправити його під суд до Гааги. Проте цього так і не відбулося. В Улан-Баторі (і не тільки) надали гарантії безпеки президенту РФ взамін на економічні преференції. Так розпочався офіційний візит військового злочинця Владіміра Путіна до Монголії, який підкреслив імпотентність міжнародного права, а фактично його крах, створюючи небезпечний прецедент.
Які наслідки прибуття Путіна до Монголії несе для міжнародного права? Чому демократична влада в Улан-Баторі погодилася прийняти у себе кремлівського диктатора?
На шляху до побудови нового світового порядку
Головна стратегічна мета Росії з приходом Путіна до влади полягає у переформатуванні світового порядку, де Москва має зайняти місце одного з полюсів сили. Звідси намагання Кремля відновити фактично географічні кордони Радянського Союзу: війни в Грузії та Україні — наочні приклади політики зі спроби примусової інтеграції до одного геополітичного простору під головуванням РФ. Одним з елементів створення багатополярного світу для росіян є питання руйнування міжнародної правової системи, яка була утворена Заходом після 1950-х років.
Москва послідовно демонструє власну зневагу до міжнародного права, інститутів, міждержавних договорів. Анексія Криму та незаконне приєднання українських областей до свого складу спрямоване також на прискорення краху теперішнього світового порядку, заснованого на правилах. Такий процес, на думку Кремля, займає важливе місце у переформатуванні міжнародної системи відносин шляхом знищення основних засад попередньої. Путін, неначе повторюючи рядки Інтернаціоналу “Весь мир насилья мы разрушим до основанья, а затем мы наш, мы новый мир построим”, всіма своїми діями рухається до цієї мети.
У березні 2023 року МКС видав ордер на арешт Владіміра Путіна та уповноваженої з прав дітей в РФ Марії Львової-Бєлової. Їх підозрюють у незаконній депортації українських дітей з окупованих територій до Росії, що класифікується як воєнний злочин. Путін та Львова-Бєлова, як офіційні підозрювані, підлягають арешту в 123 країнах, які ратифікували Римський статут, включаючи також Монголію.
Перебуваючи в країні — члені МКС, російський диктатор створив претендент, що дозволяє іншим державам ігнорувати зобов’язання перед міжнародним судом, таким послаблюючи авторитет міжнародних судових інстанцій серед країн Глобального Півдня. Цілеспрямованість таких дій росіян підтверджує спроба Путіна поїхати до ПАР на тогорічний саміт БРІКС. Навіть погрожуючи президенту Південної Африки Сирілу Рамафосі військовою відповіддю на потенційний власний арешт по прибуттю до Преторії, Путін все-таки не зміг отримати гарантії недоторканності, зважаючи на відсутність впливу влади на судову гілку.
У Монголії фактично всі суди та правоохоронні органи перебувають під владою панівної Монгольської народної партії (МНП). Така ситуація дозволила гарантувати Путіну відсутність загрози арешту згідно з рішенням МКС.
Безвихідна ситуація
Монголія перебуває у доволі важкому геополітичному положенні, враховуючи, що єдиними географічними сусідами країни є РФ та КНР. Не маючи виходу до моря, Улан-Батор повністю економічно та логістично залежний від Москви та Пекіну. В рамках політики “сусіди перш за все”, Монголія ставить у пріоритет відносини зі своїми сусідами.
Чи мала монгольська влада можливості заарештувати Путіна? Абсолютно ні. Якби Улан-Батор виконав рішення суду, то, скоріше за все, на наступний день Росія розпочала б військові дії проти Монголії, а Китай ввів економічну блокаду проти монгольської держави. З погляду президента Ухнаагійна Хурелсуха, така авантюра зруйнувала б монгольську державність.
Проте, Улан-Батор гіпотетично міг відмовити Путіну у візиті, відповідно уникнути міжнародного скандалу і порушення власних зобов’язань. Як бачимо, під політичним тиском Москви, а також Китаю (Сі Цзіньпін начебто особисто надав гарантії безпеки Путіну у Монголії) Монголія все-таки дала “зелене світло” прибуттю російського диктатора.
Центральною темою перемовин росіян з монголами є питання побудови трубопроводу “Сила Сибіру-2”, який проходить з Росії до Китаю через територію Монголії. Нещодавно Улан-Батор призупинив реалізацію проєкту. Причина — позиція Пекіну щодо газогону. Сі Цзіньпін вимагає від РФ продавати газ за внутрішньоросійськими цінами, що не задовольняє інтереси Кремля.З огляду на риторику російських високопосадовців, Москва планує попри тимчасову невизначеність майбутнього “Сили Сибіру-2 “, почати будування газогону з надією розв’язання проблемних питань з Китаєм.
У цій історії Монголія виступає зацікавленою стороною, бо очікують значні інвестиції від реалізації проєкту російського газогону. Одночасно, Улан-Батор планує отримати від РФ значні знижки на пальне, газ та зниження мит експорт монгольських товарів.
Підсумки
Путін приурочив власний візит до 85-річчя битві на Халхин-Голі, де фактично Радянська армія на чолі з комбригом Георгієм Жуковим здобула перемогу над японською імператорською армією. Російський диктатор бажає підкреслити міф про радянські спадщину, одночасно демонструючи “власні досягнення”.
В інтерв’ю монгольській газеті “Оноодор” Путін вкотре заявив, що Україну створили більшовики у 1917 році, та “висловив співчуття, що Україну використовує Захід як антиросійський інструмент”. Росія намагається відродити міфи про Радянський Союз, із натяком на відродження попередньої величі.
Показова зневага до міжнародного права також виступає таким засобом переформатування світового порядку. Візит Путіна до Монголії продемонстрував фрагментацію сучасної системи міжнародних відносин, де міжнародне право існує лише в тих країнах, які бажають його дотримуватися. Розділення світу на “Захід” та “Незахід” прискорюється процесом хаотизації з боку Кремля, а також інших ревізіоністських режимів.
Відносини України з Монголією прогнозовано підуть на спад, особливо після закликів українського МЗС до Улан-Батора заарештувати Путіна. Поки невідомо, як відреагує МКС на цю ситуацію та чи буде хоч якесь покарання для Монголії. Цікаво, що лише пів року тому в Міжнародному кримінальному суді почав працювати монгольський суддя. Чи відбудеться виключення Монголії та її представників з організації? Чим жорсткіше буде реакція МКС та міжнародної спільноти, тим менший буде ефект від політичного тріумфу Путіна після візиту до Монголії.