Цього чоловіка звати Григорій Герасименко, він – один із найстарших жителів села Кучинівка, яке у Сновській громаді на Чернігівщині. Народився чоловік у 1928 році в родині, що складалася з вісьмох людей. Протягом свого життя він став свідком низки історичних подій, кожну з яких добре пам’ятає.
«У 1938 році в мене забирають батька. Він розстріляний у 1938 році. Після цього я залишився головним у родині, так ми і жили. У 16 років я вже був бригадиром у колгоспі імені Куйбишева. Коли завершувалася війна, почали повертатись солдати з війни, я передав свою бригаду. А тоді вже пішло: армія, колгосп – за палички працював», — Григорій Герасименко – 96-річний житель села Кучинівка.
Усе своє життя чоловік провів у тяжкій праці – багато сил вкладав у роботу та, певне, найбільше зусиль доклав до створення сімейного затишку: самостійно зводив дім, облаштовував усе у своєму дворі, виховав двох синів.
Сьогодні в будинку чоловіка поряд із вікном стоїть великий стіл, увесь закладений газетами та книжками – у свої 96 років Григорій Герасименко щоденно читає, в середньому цій справі присвячує по кілька годин на день.
«Читаю газети, газету «Сільські вісті» я виписую скільки себе пам’ятаю. Читаю Біблію, читаю історію України, читаю «Гетьмани України», тричі прочитав уже. Немає чого тепер робити, то я сиджу, то ту книжку почитаю, то ту», — Григорій Герасименко – 96-річний житель села Кучинівка.
Пізніше прочитане Григорій Герасименко конспектує в особистому щоденнику. Такий собі журнал спостережень чоловік почав вести після смерті своєї другої дружини – таким чином він продовжує її справу.
«Моя дружина писала щоденник, поки жива була, а вона перестала писати – почав писати я. Що я тут пишу? Он я пишу про тиск свій тричі на день, що я коли роблю, коли та хто до мене приїжджав, коли що відбулося», — Григорій Герасименко – 96-річний житель села Кучинівка.
Григорій Герасименко розповідає, що зараз його життя легке та спокійне – від великого господарства залишилися лише три вулики та песик Дружок, а поратися по господарству 96-річному Григорію зараз допомагає соціальна працівниця, двоє дорослих синів часто телефонують батькові, а один із них періодично навідується в гості.
«Я прожив велике та складне життя. Так було з самісінького дитинства, але зараз я нарешті живу вже легко», — Григорій Герасименко – 96-річний житель села Кучинівка.
Журналіст: Таліна Тарасенко