«Безбар’єрність» – слово, яке, зазвичай, асоціюється з великими містами. Однак на Вінницьких Хуторах дотримуються зовсім іншоїдумки: «Безбар’єрність – це коли зручно всім без винятку!» Це село Вінницької міської територіальної громади стало впевненим лідером з впровадження стандартів просторової безбар’єрності. Причому – в національному масштабі, вважають експерти.
Село Вінницькі Хутори, що розміщене безпосередньо поблизу обласного центру, міста Вінниці, та з осені 2020 року входить до складу Вінницької міської територіальної громади, є незаперечним лідером серед сільських населених пунктів України, які вживають заходів щодо забезпечення просторової безбарʼєрності.
У 2022 році Вінницькою міською радою було прийняте рішення щодо розбудови просторової мережі на центральних вулицях села: будівництва тротуарів, облаштування зупинок громадського транспорту та реконструкції алеї-переходу між двома частинами населеного пункту. Усі роботи виконувались за обовʼязкового забезпечення повної чи часткової безбарʼєрності у майбутньому користуванні, що стало одним із перших прикладів даного підходу в Україні.
Це рішення стало частиною ширшої стратегії міста (Програми розвитку безбарʼєрного простору) з покращення якості життя мешканців, зокрема, людей з інвалідністю.
Місцеві жителі висловлюють свою підтримку та схвалення щодо таких змін.
«Це дуже важливо для нас, особливо для тих, хто має труднощі з пересуванням», – говорить Валентина, жителька села, яка часто гуляє з онуками. – «Тепер ми можемо безпечно і комфортно пересуватися по селу, що раніше було просто неможливо».
Окрім безпечних тротуарів, за кошти міського бюджету були облаштовані сучасні посадкові майданчики на зупинках громадського транспорту. Вони оснащені тактильною плиткою для незрячих та збудовані з відповідною висотою, що дозволяє людям з особливими потребами більш безпечно користуватися громадським транспортом.
«Я користуюся кріслом колісним, і раніше було складно під’їхати до автобусу. Та що тут казати – раніше і транспорту такого не було. Тепер усе інакше, і це значно полегшує моє життя», – зазначає Микола, місцевий мешканець.
Варто також зазначити, що у 2023 році в селі була побудована алея-перехід між двома частинами населеного пункту. Ця алея, як і нова тротуарна мережа, є безбар’єрною, що створює умови для зручного пересування всіх мешканців. Загальна протяжність інклюзивної системи на основних артеріях населеного пункту, становить понад 8 кілометрів, що робить Вінницькі Хутори одним з перших сільських населених пунктів в Україні з такою розвиненою інфраструктурою безбар’єрності.
Крім інфраструктурних змін, у селі також реалізуються безпекові проєкти на дорогах. Зокрема, на основних транспортних артеріях було нанесено нову дорожню розмітку та облаштовано зони заспокоєння дорожнього руху. Ці заходи спрямовані на підвищення безпеки пішоходів, зокрема дітей та літніх людей.
«Раніше на нашій вулиці машини дуже ганяли, це був просто жах, адже діти гралися на дорозі. А тепер водії змушені знижувати швидкість через берлінські подушки, та й діти тепер граються на новому дитячому майданчику», – підкреслює Лідія, жителька Вінницьких Хуторів.
«Наша ініціатива була підтримана міським головою Сергієм Моргуновим та депутатським корпусом Вінницької міської ради, за що ми надзвичайно вдячні. Облаштування просторової безбар’єрності має особливе значення в умовах війни, коли багато поранених Захисників та Захисниць повертаються додому. Створення зручного середовища для людей з інвалідністю стало одним із пріоритетів розвитку інфраструктури нашого населеного пункту. Проте, ми не зупиняємося на цьому. Сьогодні працюємо над інклюзивністю наших комунальних закладів: школи, садочки, медичні заклади, заклади культури, тощо. Також, окрему увагу приділяємо таким питанням в роботі з підприємцями: це як і реконструкція наявних закладів, так й інклюзія при будівництві нових. Ця робота є надзвичайно важливою для реабілітації та соціальної адаптації ветеранів та, безумовно, покаже результат у майбутньому», – розповідає староста Вінницького-Хутірського округу Владислав Кривешко.
Стратегія розбудови безбар’єрного простору у Вінницьких Хуторах не формальна, а відштовхується від реальних потреб. Про одне з «ноу-хау» ділиться Владислав Кривешко.
«Не робіть для нас нічого – без нас!» – цей мудрий принцип неодноразово нагадують люди з інвалідністю», – каже староста. – «Саме тому ми, перед тим, як перейти до наступного кроку, радимося з тими, задля кого все це робиться».
Перед кожним наступним етапом робіт проводяться консультації з експертами, і це – принципово.
Так, днями на запрошення старости, Вінницькі Хутори відвідала член правління ГО «Паросток», адміністратор Гуманітарного Хабу Анастасія Ліщинська.
Пані Анастасія особисто оглянула й оцінила рівень адаптації до вимог людей з особливими потребами входів та внутрішніх приміщень будинку культури, ліцею, аптеки та старостату, зупинок громадського транспорту, провела моніторинг цілісної мережі адаптованих тротуарів, яка охоплює весь населений пункт, з пониженням у місцях перетину проїжджої частини, гармонізований перехід через став.
Як вважає експертка, Вінницькі Хутори є беззаперечним лідером серед сільських населених пунктів за темпами розбудови й перспективного планування безбар’єрного середовища, причому не лише в рамках Вінницької міської територіальної громади.
«Енергія до позитивних перетворень і темпи практичного впровадження безбар’єрності на Вінницьких Хуторах просто вражають», – не приховує емоцій пані Анастасія. – «В жодному населеному пункті сільського типу в Україні я такого не бачила!»
Спираючись на власний багаторічний досвід, Анастасія Ліщинська надала низку корисних порад, зокрема, щодо вдосконалення технології облаштування пандусів на соціально значущих об’єктах, проведення публічних заходів із залученням маломобільних груп населення та ще чимало корисних пропозицій.
Вельми результативною була й зустріч з головою Правління Вінницької організації Українського товариства сліпих Віктором Зелінським. Оглянувши стан справ на місці, пан Віктор високо оцінив уже пророблену роботу: розширені тротуари, пониження в місцях перетину дороги, тактильну плитку, маркування сходів, гармонізований перехід-алею.
Він також переконаний, що Вінницькі Хутори впевнено лідирують за темпами розбудови безбар’єрного середовища у форматі сільського населеного пункту, та не лише в рамках Вінницької міської територіальної громади.
«Я пересвідчився, що на Вінницьких Хуторах не рахують, скільки незрячих проживає у громаді, а роблять все, щоб кожному і кожній з них було зручно», – підсумовує пан Віктор. – «Причому роблять це виважено, не формально, з розумом».
Спираючись на власний досвід, Віктор Зелінський запропонував кілька новацій, зокрема, щодо встановлення маячків для незрячих, облаштування аудіосекції у бібліотеці (для цього він незабаром передасть громаді записи книжок, начитаних ним особисто).
Треба щиро визнати: чинні державні будівельні норми не завжди відповідають актуальним вимогам сучасності, тож консультації з експертами є цінним джерелом інформації для вдосконалення безбар’єрного простору.
«Враховуючи сучасні й повоєнні виклики, безбарʼєрність є одним з основних пріоритетів в роботі міської влади. Маємо створювати максимально комфортний муніципальний простір для наших мешканців», – впевнений староста Вінницько-Хутірського округу Владислав Кривешко. – «Наша команда чітко розуміє, що безбар’єрність має постійно вдосконалюватися, і ми готові працювати над цим постійно».