Багато залежатиме від здатності ворога підтримувати інтенсивність тривалий час. Втім, наближення сезону дощів і зими – теж фактор
Вугледарський, Курахівський і Покровський напрямки – найгарячіші на карті бойових дій.
Що там нині відбувається?
Фактично в режимі нон-стоп обстріли ворожої артилерії, мінометів, КАБів, FPV-дронів. Крім того, на цих відтинках фронту російські окупанти стали активніше застосовувати техніку, чого, за словами експертів, не було ще певний час тому.
Наскільки загрозливою виглядає ситуація, які ризики існують? Якщо коротко…
«Вугледар беруть у кліщі. Паршива ситуація. Штурмувати Покровськ сил немає, місто Селидове виявилося їм не по зубах. Тому противник переносить зусилля на південь від Селидового і рветься до Курахового. Проміжні етапи Цукурине та Гостре. Там найжорсткіші бої», – коментує політолог, військовослужбовець 41-ї окремої механізованої бригади Кирило Сазонов.
«На фронті цими днями дуже гаряче. Ворог має тактичні успіхи – окупував Українськ, а також просунувся біля Селидового, Невельського, Желанного Першого (Покровсько-Курахівський напрямок), а також Пречистівки (Вугледарський)», – акцентує керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук.
«Я б не став поспішати з висновками, що, мовляв, це кінець, ворог прорвав оборону. Це не зовсім так. Станом на зараз ситуація по згаданих напрямках ще не апокаліптична, але справді складна. Якою вона буде завтра, післязавтра? Не берусь прогнозувати. Лише рекомендую нашому громадянському суспільству морально та психологічно готуватися до різних сценаріїв», – військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
А тепер більш предметно.
- Вугледарський напрямок
Найперше пропонуємо ознайомитися з двома картами, які допоможуть краще зрозуміти те, що там відбулося протягом останніх 24 днів.
Карта №1 – обстановка станом 1 вересня:
Карта №2 – 24 вересня:
«Російські окупанти зараз мають можливість вийти до КП «Водоканал» біля Вугледара. Це по трасі 05-32 з вулиці Травневої, Дачної та Садової. Зокрема, в районі котеджних селищ біля шахт», – каже Олександр Коваленко.
КП «Водоканал» фактично є вхідними воротами у Вугледар. З цієї локації ворог матиме змогу просуватися в саме місто. Втім, «проблема полягає в тому, що росіяни поступово охоплюють Вугледар не тільки з півдня, де вони форсували річку Кашлагач, а й зі сходу та півночі», – розповідає оглядач.
Окупанти намагаються оточити Вугледар з усіх напрямків.
«Зараз росіяни намагаються через Пречистівку з напрямком на Новоукраїнку закрити ще й західний шлях. У такому випадку наші війська у Вугледарі зможуть отримувати постачання виключно з Богоявленки», – додав пан Коваленко.
Однак і тут є проблема. Після захоплення Водяного і просування в районі шахти імені Сургая російські окупанти мають можливість розвивати наступ у напрямку Богоявленки.
«Якщо буде перерізаний шлях від Богоявленки на Вугледар, то місто дійсно може опинитись в оточенні», – підкреслив експерт.
А це – Павло Лакійчук: «Вугледар, змінивши тактику, росіяни намагаються охопити з флангів – з півночі і сходу з рубежу Водяне і Микільське, з одночасним наступом з плацдарму на північному березі Кашлагачу. Це загрожує нашій логістиці, і очевидно змусить наші сили відходити на північ – у сторону Богоявленки. Однозначно, коли є вибір між утриманням території і збереженням війська, потрібно обирати другий варіант».
Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко наголосив, що українське командування оточення сил ЗСУ у Вугледарі не допустить.
«Якщо стане зрозуміло, що через переважаючі сили ворога і через те, що він задіяв додаткові резерви, то я думаю, що наші війська будуть відходити. Командування дасть відповідний наказ», – пояснює він.
Водночас є й така думка: українське командування може віддати наказ захищати місто, підсиливши його резервами.
На думку аналітиків Інституту вивчення війни (ISW), за таких обставин окупантам може бути важко боротись за населений пункт, який ЗСУ зміцнювали кілька років: «Якщо росіяни не займуть поселення відносно швидко, російський маневр уздовж флангів Вугледара може також постраждати через початок осінніх дощів, що значно ускладнить просування військ переважно навколо Вугледара».
Та навіть якщо ЗСУ відійдуть з Вугледара, то це не зможе кардинально змінити хід війни у Донецькій області, вважають в ISW. Мовляв, Вугледар не є особливо важливим логістичним вузлом, та й майже всі дороги (Вугледар-Пречистівка, Павлівка-Вугледар, Вугледар-Мар’їнка) – уже під контролем росіян. Окрім останньої – на Богоявленку, яка, попри те, що обстрілюється артою ворога, залишається важливою для матеріально-технічного забезпечення ЗСУ.
Втім, з останнім змушені не погодитися, адже важливість Вугледара в іншому – за 18 км на схід від міста проходять залізничні колії, якими російська армія може перекидати війська та техніку по лінії Донецьк-Волноваха і далі на південь.
«Від Вугледара до залізниці – до гілки Волноваха-Мелітополь – приблизно 20 кілометрів. Це означає можливість накриття її (ЗСУ, – ред.) реактивними системами «Град», наприклад, або ствольною артилерією. І саме тому росіяни не використовували цю ділянку. Тому, якщо у них така можливість з’явиться, це дуже покращить їм логістику», – вважає військовий експерт Павло Нарожний.
- Курахівсько-Покровський напрямок
Знову ж таки почнемо з карт: вгорі – ситуація на Покровському напрямку станом на 1 вересня, внизу – на 24 вересня:
Як бачимо – зміни є, але вони незначні.
«Хто пам’ятає, до якого вересня росіяни мали взяти Покровськ? А статтю у The Times про те, що окупанти візьмуть Покровськ і підуть на Дніпро та Запоріжжя – не забули? Я голос тоді зірвав, доводячи, що Покровськ із Мирноградом їм не по зубах і ні про яке «далі на Дніпро» не йдеться. Все, вони вперлися. Ще маневрують, накривають із чого можуть, але вже усвідомили масштаб проблеми. Покровськ не по зубах. Доводиться шукати варіанти просування на південь. А на південь із Селидовим за два дні теж не склалося. При тому, що туди одразу кинули цілий корпус та танкові сили окремо», – розповідає Кирило Сазонов.
Тож катастрофи немає. Противник уперся у Покровськ і Селидове.
«І через це змушений знову шукати шпаринку, щоб просочуватися. Зокрема, йдеться про шпаринку в сторону Курахового», – додав він.
Карта №1, Курахове – за 1 вересня:
Карта №2, Курахове – за 24 вересня:
«Де найгірше, найважче? Певно, все там же – на південь від Покровська. Наш Невельський виступ («Невельський ковш», як передчасно назвали його зетблогери ще тиждень тому) продовжує, з ар’єргардними боями, «всихати» – «котла» не сталося. Втім, рашисти крок за кроком витісняють наших оборонців з плацдарму на східному березі Вовчої між Гірником і Курахівкою: наступають з півночі на південь вздовж річки на Желанне Перше в напрямку на Желанне Друге, західніше орки вийшли на північну околицю Гірника. В купі з проривом від Красногорівки до Гострого з загальною дирекцією до східного берега Курахівського водосховища – загроза оточення повністю не знята», – коментує Павло Лакійчук.
Карта №1, Селидове – 1 вересня:
Карта №2, Селидове – 24 вересня:
Північніше росіянам вдалося протиснути оборону між Гірником і Селидовим та захопити селище Українськ, що значно ускладнює оборону Селидового з півдня і південного сходу.
«Очевидно, якщо росіянам вдасться посунути наші війська на півдні далі рубежу Гірник-Курахівка, фокус бойових дій на Покровському напрямку зосередиться довкола Селидового. Поки що ворог уперся в Покровськ і Селидове. Його плани швидкого, «за три дні», оточення на Вовчій теж не справдилися», – запевняє керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI».
Його доповнює військовий оглядач Денис Попович: «Невельська кишеня»… Там вже кілька тижнів йдуть ар’єргардні бої, які мають призвести до організованого відступу – не втечі, наголошую, а щоб зберегти там порядок і зберегти людей».
Після того, коли «Невельська кишеня» буде «зачинена», то виникнуть питання щодо Курахового.
«Це теж дуже небезпечна історія, оскільки Курахове знаходиться на важливій трасі і взагалі являє собою логістичний хаб», – підкреслив він.
Паралельно виникне ще більша загроза для Селидового: «Це вже Покровський виступ безпосередньо. Там потроху теж окупанти намагаються його охопити. Там не так, як зараз у Вугледарі. Там ці кліщі формуються, але видно, як вони формуються і з яких напрямків».
Селидове окупантам потрібно, аби далі наступати на Покровськ, зазначив Попович: «Після вирішення питання Селидового, виникне питання Покровська. А Покровськ, нагадаю, має ключове значення для оборони Часового Яру, Торецька, околиць Бахмута, оскільки там пролягає траса Покровськ-Костянтинівка, яка є рокадною і дуже важлива для забезпечення всієї донецької дуги».
- Інші важливі питання
Яким чином ворогу вдалося досягти ТАКТИЧНИХ успіхів?
«За рахунок концентрації зусиль на вузьких в оперативному значенні ділянках фронту, створення вирішальної тактичної переваги в силах і засобах на напрямках головних ударів», – каже Павло Лакійчук.
Грубо кажучи, «м’ясом і залізом».
Але чи зможе противник підтримувати задану інтенсивність ударів тривалий час? Сумнівно.
«Для того, щоб компенсувати щоденні втрати та продовжувати тиск з тією ж інтенсивністю, потрібні стратегічні резерви. А чи вони є у Путіна? Дефіцит особового складу вже проявляється. Далекобійні удари сил оборони України по глибоких тилах ворога і по фронтовій логістиці роблять виконання планів наступу русні ребусом з багатьма невідомими», – стверджує військовий експерт.
Куди кидати резерви: на схід України чи підкріплювати Курськ і Бєлгород – дилема кремлівських генералів.
«А дилема, яка стоїть перед Кремлем серйозніша, можна сказати екзистенційна, – продовжувати війну тими ж, очевидно недостатніми для перелому, силами і зрештою спасувати, програти. Чи ставити «ва-банк» – оголошувати мобілізацію, не зважаючи на зростаюче внутрішнє невдоволення і зовнішній тиск», – розмірковує пан Лакійчук.
Та Сили оборони України теж перебувають у непростій ситуації.
«Відтак багато що залежатиме від готовності до непопулярних рішень нашого вищого державного керівництва і від політичної волі наших партнерів. Найближчі місяці покажуть», – додав аналітик Центру глобалістики «Стратегія XXI».
Подібним чином висловився Кирило Сазонов: «Найближчий розвиток подій залежить від того, чи знайде ворог нові резерви. Щоб перекрити свої щоденні втрати та продовжувати тиск на цих напрямках з тією ж інтенсивністю. Удари наших дронів по тилах і ракетах, по складах і логістиці недалеко від фронту сильно ускладнюють завдання. І дефіцит людей у росіян відчувається».
Мирослав Ліскович. Київ