ЛЬВІВ ‒ «Дім вільної Білорусі», в якому формують музей, присвячений білоруським героям, які загинули в Україні на Майдані і в російсько-українській війні, захищаючи Україну відкрили у Львові. Рідні загиблих приносять у музей особисті речі героїв.
Невдовзі тут запрацює школа білоруської мови і проводитимуть різноманітні зустрічі та майстер-класи для білорусів, які втекли від репресій влади Лукашенка.
Тетяна Шатрова привезла у музей з назвою «Вільна Білорусь з Україною в серці» дорогі для неї речі.
Зберігати вдома ці речі боляче
Це горнятко і наплічник її загиблого чоловіка ‒ Вадима Шатрова (позивний «Папік»). А ще листи, які йому писав син.
«Тато, я вітаю тебе з Днем батька. Я тебе прошу, вернись додому живим», ‒ написано в одному з листів.
«Зберігати вдома ці речі боляче. Кожен день бачиш, згадуєш. Хочеться, щоб люди також знали, за що воювали хлопці, за що вони віддали своє життя, що в них також є сім’ї, діти залишилися і залишилися спогади», ‒ каже Тетяна Шатрова.
Вадим Шатров родом із Білорусі, з Орші. Його мама померла, коли він був підлітком. Хлопець збагнув, що жити під керуванням Лукашенка, справа марна і переїхав в Україну. Тут прожив двадцять років у Кіровоградській області. З дружиною виховував трьох синів.
Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, Вадим Шатров працював у Києві. Хотів записатися у тероборону, але його не взяли, тому що білорус.
12 березня 2022 року Вадим Шатров приєднався до білоруського полку імені Кастуся Калиновського Збройних сил України, який був сформований у березні 2022 року як батальйон для захисту Києва.
26 червня 2022 року білоруський воїн Вадим Шатров загинув під час виконання бойового завдання.
Він був українським білорусом
«Він мені від початку сказав, що не буде сидіти вдома, чекати, коли прийдуть до його родини, що піде на війну. Звісно, я почала його відмовляти. Він пішов у військкомат і отримав відмову, бо білорус. В теробороні теж відмовили. Щовечора сидів у телефоні і шукав, куди піти служити. Просто поставив вже перед фактом, що знайшов і йде до своїх. Він не хотів, щоб прийшли сюди росіяни, до дітей і до дружин, тому пішов захищати державу. Він хотів зробити громадянство України, але так і не встигли. Завжди говорив, що режим до добра не доведе, але оскільки не всі повстають, то один-двоє нічого не можуть зробити.
Він був українським білорусом. Але не забував свою батьківщину, де він виріс, провів свої молоді роки. Україна для нього стала другим домом, де він знайшов своє щастя і віддав життя», ‒ ділиться Тетяна Шатрова.
Світлини і особисті речі
У «Домі вільної Білорусі» представлені десятки світлин білорусів, які загинули в російсько-українсько війні, починаючи від АТО у 2014 році. Серед них ‒ портрет Героя Небесної Сотні Михайла Жизневського, який у 17 років приїхав до України.
Михайло жив у Донецьку, Кривому Розі, Києві та Білій Церкві на Київщині. З перших днів Майдану у 2013 році Жизневський долучився до протестувальників.
22 січня Михайло Жизневський перебував біля одного зі спалених автобусів, коли в нього влучила куля. Йому було 25 років. Поховали майданівця у рідному білоруському селі.
За даними благодійного фонду «Вільна Білорусь», у російсько-українській війні загинули понад 70 білорусів. Однак це не є точна цифра. У музеї хочуть зібрати всю інформацію про бійців, експонувати особисті речі. Дещо вже представлено і можна ознайомитися з історією кожного воїна, побачити, для прикладу, наплічник Михайла Шавельскі.
Або ж особисті речі Дмитра Апанасовича, родом з Гродненської області. Перед початком повномасштабної війни мешкав у Польщі. Але вирушив захищати Україну. Він був бійцем білоруської роти, на основі якої сформувався полк Калиновського. Брав участь у боях біля Ірпеня.
24 березня був поранений уламками внаслідок російського обстрілу. Але врятувати життя бійця медикам не вдалося. 25 березня його серце зупинилось. На честь Дмитра Апанасовича ‒ його позивним «Терор» ‒ названо добровольчий батальйон.
А поруч речі Павела Горбача з Мінська, бойового побратима і друга Дмитра Апанасовича.
Павел Горбач брав участь у масових протестах проти фальсифікації виборів президента у Білорусі у 2020 році. Приїхав в Україну і, як і Дмитро, Павел воював з перших днів війни у добровольчому батальйоні. Брав участь у боях за Ірпінь. Важко пережив втрату свого друга. Але продовжив воювати, звільняв Херсон, брав участь в операціях ГУР на різних напрямках фронту.
Загинув у складі одного з підрозділів української розвідки 24 жовтня 2023 року.
Він так і не побачив своєї донечки після народження.
Дружина бійця Олена Горбач вважає, що якомога більше українців мають дізнаватися про те, що білоруси захищають Україну у складі ЗСУ, як її чоловік, який віддав життя. Тому що люди про це не знають і є не завжди прихильне ставлення до білорусів в Україні. Про це говорить і дружина Вадима Шатрова.
Білоруси захищають нас
«Ми маємо пам’ятати про своїх героїв. Треба доносити до людей, що білоруси захищають нас. Я пам’ятаю, коли познайомилася з його побратимами, то перше запитала, чому вони воюють, це не їхня війна і не їхня територія. Чому вони віддають свої життя? Я не розуміла, а коли поспілкувалась, то зрозуміла, що вони не лише Україну захищають, а що можна буде визволити Білорусь», ‒ каже дружина загиблого білоруського воїна Тетяна Шатрова.
Мета музею ‒ розповідати українцям і світові, що білоруська нація пліч-о-пліч з українцями в Україні захищає весь цивілізований світ від російських агресорів. На цьому наголошує ініціатор створення «Дому вільної Білорусі», керівник Благодійного фонду «Вільна Білорусь» Олексій Францкевич.
Білоруси це друга нація після українців, яка служить у лавах ЗСУ
«Білоруси ‒ це друга нація після українців, яка служить у лавах ЗСУ і захищає світ від російських окупантів, російської імперії. Білоруси воюють у різних військових підрозділах ЗСУ. Ми тут збиратимемо символіку всіх українських підрозділів, де воювали і воюють білоруси. Збираємо інформацію про білорусів не за громадянською ознакою, а національною. Багато білорусів втекли від режиму Лукашенка у 2010, 2015, 2020 роках. Тут отримали громадянство України. Білоруська спільнота за чисельністю ‒ друга в Україні. 20 років тому в Україні проживали понад 360 тисяч білорусів, згідно з переписом. Ми хочемо створити «Дім вільної Білорусі», щоб тут вибудовувати зв’язки з усіма білоруськими спільнотами в Україні, щоб їх об’єднати», ‒ говорить Олексій Францкевич.
У «Домі вільної Білорусі» започаткують курси білоруської мови для всіх охочих, знайомитимуть з білоруською культурою, проводитимуть конференції за участю громадян Білорусі та опозиції, що зазнали утисків з боку режиму Лукашенка.
Тут виставлено біло-червоно-білу стрічку, які пошила дружина «Народного Героя» України Дмитра Рубашевського. Він мешкав з родиною у Львівській області. У 2016 році воював у складі «Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» (ДУК ПС).
Після повномасштабного вторгнення Росії на територію України Дмитро Рубашевський захищав Україну як воїн 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Галицького.
Білорус Дмитро Рубашевський загинув 12 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання на Луганщині.
Донька залишилась без тата.
Таких історій про білоруських воїнів, які воювали за Україну у складі ЗСУ в музеї у Львові ‒ десятки. Тут розповіді про тих білорусів, які вже облаштувались за кордоном, але покинули комфорт і приїхали захищати Україну.
У цьому місці нагадують, що 510 років тому, 8 вересня 1514 року, під Оршею війська Великого князівства Литовського на чолі з гетьманом Костянтином Острозьким розгромили війська Московського князівства, що перевершували його майже втричі. А нині білоруси у складі ЗСУ захищають Україну від російської окупації.
У «Домі вільної Білорусі» також збирають докази російських злочинів в Україні. Можна побачити уламки «шахедів» і російських ракет, які вбили і поранили мирних українців під час обстрілів Росією українських міст і сіл.