В Україні набирає популярності субкультура “квадроберів”, які імітують поведінку тварин з використанням тематичного реквізиту. Водночас це також і в певній мірі вид спорту, в якому задіюються майже всі групи м’язів. Проте ставлення до тих, хто цим займається, наразі неоднозначне, а іноді й агресивне.
Дев’ятирічна донька черкаської журналістки Юлії Фомічової квадробікою займається вже пів року. Дівчинка від самого початку боялася виходити на вулицю, аби потренуватися, бо боялася насильства від противників цього спорту. Втім, коли почала виходити – разом з мамою – кожна прогулянка перетворювалась на боротьбу з дітьми-хейтерами. Зараз дівчинка вже знає, чому дехто недолюблює квадроберів.
“Надійка, коли захопилась квадробікою, боялася, що її захейтять і будуть бити, – розповідає журналістам Про все Юлія Фомічова. – Бачила відеоролики з росії, де хтось казав: “Іду вбивати квадробера”. Питала в мене, чому хейтять. Кажу, мовляв, це тільки в росії так, в Україні нормальні люди. Я так думала. Але я помилялась. Російські наративи, в яких закликають знищувати квадроберів з абсолютно надуманих причин, поширилися й на українську аудиторію користувачів соцмереж – не тільки дитячу, а й дорослу”.
Юлія пояснює, що квадробіка для її дитини це не стиль життя чи субкультура.
“Донька взагалі спортивна дівчинка, – продовжує черкащанка. – Вона займається у спортшколі жіночим футболом і футзалом. Їй цікаво ходити по рукоходах, висіти вниз головою на турніку тощо. Так само їй подобається квадробіка. Це не субкультура чи стиль життя. Вона не ходить тротуарами на чотирьох. Надійка пояснює, що, скажімо, дуже складно стрибати на чотири кінцівки, тому вона хоче опанувати цю вправу – а ні в якому разі не жити, як тварина. Візьмемо йогу: там багато поз, які наслідують поведінку тварин. Але ж ні в кого не виникає думок, що це якесь відхилення. Тому моя дитина так само намагається відпрацювати всі ці рухи”.
Маску та інші “частини” тварин дівчинка використовує лише як реквізит.
“Лапки, маска і хвіст – не більше як реквізит, – говорить Юлія. – Це для неї творчість, адже їй цікаво розмальовувати маски. Зі хвостом є теж певні вправи, аби тренувати вестибулярний апарат. Тому це не означає, що вона відчуває себе твариною. Коли дівчатка носять, наприклад, корону, це ж не значить, що вони вирішили, що вони принцеси Великобританії і їх треба ізолювати від світу. Це рольова гра, це уява, притаманна всім дітям”.
Водночас чимало черкащан, коментуючи тему квадробіки у соцмережі, засуджують це захоплення молоді й не погоджуються з тим, що це спорт. Дітям радять зайнятися чимось кориснішим.
Черкаська психологиня Інна Лук’янець зауважує, що різні субкультури постійно з’являються час від часу і їхні представники завжди наражаються на осуд.
“Кожного періоду завжди з’являються якісь певні субкультури: емо, готи, панки і так далі, – коментує фахівчиня. – І вони завжди зустрічалися з нерозумінням і неприйняттям. Це говорить про дуже низьку толерантність в нашому суспільстві. В Європі до подібного ставляться абсолютно лояльно. В нас же досі радянське, вузьке й стереотипне мислення, що має бути тільки ось так і так.
Поки не виросте нове покоління, подібний погляд на щось нове в старої генерації не зміниться, каже Інна Лук’янець.
“Ми всі були квадроберами у дитячому садочку, – сміється психологиня. – Але чогось це було нормально, бо хтось так сказав. Тому потрібно, щоб це суспільство переросло і на заміну прийшло нове покоління. Взагалі, через війну на вулицях з’являються і з’являтимуться люди, які від нас відрізняються: без рук, ніг чи частини голови. Суспільству доведеться різко до них звикати і толерантність доведеться проявляти й ламати стереотипи, хоче цього хтось чи ні. Тому квадробери на цьому фоні легкий варіант. Після них з’явиться щось інше і це нормально, адже це циклічно”.
Батькам варто приймати захоплення своїх дітей і навчати їх відстоювати себе, радить Інна Лук’янець.
“Мова ж не тільки про те, аби відстояти право бути квадробером, – пояснює вона. – Батькам треба вчити дітей взагалі відстоювати свою думку, коли вони чогось хочуть чи їм щось подобається. Якась умовна баба Маша сидить на лавці і каже: “Що ти ото натягнула на себе”? Хто мені ця баба Маша і чому її думка мені має бути важлива? Тому треба вчити дітей не кидати захоплення тільки тому, що це комусь не подобається”.
Водночас, каже фахівчиня, батьки можуть іноді й жорстко захистити дитину та навчити її саму це робити й не намагатися бути хорошими для всіх.
Як пояснюють у Вікіпедії, засновником субкультури вважається японець Кенічі Іто. Дитиною з нього глузували та вважали схожим на мавпу. Коли Іто виріс, то почав вивчав особливості поведінки мавп та швидко бігати навкарачки. Японець постійно покращував свій результат в стометрівці навкарачки: від 18,58 секунд у 2008 році до 15,71 секунд у 2015 році. Його техніка бігу привернула увагу американських фітнес-тренерів, що започаткували тренування «в стилі тварин», які поєднували йогу, пілатес, стретчинг тощо. Цей тип фізичних вправ отримав назву «квадробіка», від лат. quattuor («чотири») та англ. aerobics («аеробіка»).
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram