В Росії знову заговорили про загрозу економічної кризи. Все частіше як на політемігрантських кухнях, так і в ході офіційних заходів звучать такі слова, як “перегрів”, “стагфляція”, “рецесія”. “Апостроф” розбирався, що відбувається з економікою країни-агресорки, і як економічна ситуація в РФ вплине на її здатність продовжувати війну.
Росії передрікали глибоку економічну кризу ще 2022 року, невдовзі після її вторгнення в Україну. З початком великої війни країни Заходу зробили ставку на санкції, які повинні були ізолювати РФ, позбавити її доходів, у тому числі нафтогазових, виснажити її фінансові ресурси.
Спочатку складалося враження, що Росія впевнено рухається до краху – рубль обвалився, у торгових мережах почалися перебої з продуктами, товари, зокрема місцевого виробництва, стрімко дорожчали. Валютні резерви РФ на 300 мільярдів доларів були заморожені в країнах Заходу, а те, що залишалося в скарбничці в самій Росії, витрачалося з шаленою швидкістю. Багато галузей економіки, наприклад, авто- і літакобудування, почали занепадати.
Однак згодом стало очевидним, що російська економіка, незважаючи на значні труднощі, не впала. Курс рубля стабілізувався, зростання цін сповільнилося, а ВВП показав зростання вище багатьох прогнозів.
ВПК витягує ВВП
На думку фахівців, основна причина того, що РФ встояла – половинчастість санкцій і дуже повільний темп їх введення, що дозволило країні-агресорці адаптуватися до обмежень, що на неї накладалися. До того ж, багато країн світу, насамперед ті, що представляють так званий Глобальний Південь, не приєдналися до санкційного режиму щодо Росії, а, навпаки, вирішили скористатися ним та активізували співпрацю з РФ на вигідних для себе умовах. Та й, чого там, чимало західних компаній продовжують вести бізнес – напряму чи через посередників – з країною-агресоркою, внаслідок чого в російських ракетах, які прилітають по Україні, досі знаходять закордонні деталі.
Лише нещодавно США та країни Європи почали вводити вторинні санкції проти компаній, які допомагають Росії обходити раніше введені обмеження. Це ускладнює РФ ведення бізнесу, але лазівки все одно зберігаються.
Пожвавлення російської економіки, яке почалося після шоку санкцій 2022 року, багато в чому пов’язане з розвитком військово-промислового комплексу, в який стали вливати колосальні державні інвестиції. Якщо 2023 року витрати на війну становили близько 4% ВВП, то 2024-го вони збільшилися до 6% ВВП. Наступного року вони, як очікується, стануть ще більшими.
Оборонна промисловість у Росії (хоча назвати її “оборонною” язик не повертається) справді зростає останні два роки – темпи виробництва, залежно від типів озброєнь, збільшилися в 3-10 разів. Це, власне, і визначає економічне зростання, яке виявилося вищим від багатьох прогнозів.
Доповненням до “оборонки” йдуть колосальні виплати тим, хто укладає контракт на участь у війні з Україною, а також “гробові” сім’ям тих, хто на цій війні гине.
“Їхня економіка підтримується за рахунок значних вливань з Фонду національного добробуту та бюджету. І залізниця просить грошей, і авіабудування просить грошей, і автомобілебудування, і навіть “Газпром” вже у збитках і теж просить грошей, – розповідає “Апострофу” керівник аналітичного напряму мережі “АНТС” Ілля Несходовський. – Також їхня економіка тримається за рахунок державного замовлення у сфері військово-промислового комплексу. Це трильйони рублів, і в результаті він формує відповідний показник зростання ВВП. Але це – інвестиції в нікуди” .
У той же час, інші сектори російської економіки сповільнюються, а то й зовсім стагнують.
Центробанк РФ попереджає
У липні прокремлівський Центр макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування застеріг, що в другій половині цього року Росія може зіткнутися з “тихою кризою” в економіці. На думку аналітиків центру, така криза може статися, якщо Центральний банк РФ ще більше підвищить ключову ставку.
Російський регулятор підвищив процентну ставку 13 вересня – до 19% річних з 18%, і не виключив подальшого підвищення ставок, причому вище 20%.
ЦБ РФ вже давно попереджає, що російська економіка перегріта, що виявляється у перевищенні попиту над пропозицією, а це, своєю чергою, веде до неконтрольованого прискорення інфляції. Саме для уповільнення зростання цін регулятор і підвищує відсоткову ставку, але це допомагає, скажімо прямо, не дуже.
При цьому зростання ставок робить запозичення як з боку бізнесу, так і населення дуже витратними, що сприяє уповільненню ділової активності та економічного зростання.
Але справа в тому, що зростання, крім ВПК, і так уже немає, а деякі галузі, як було зазначено вище, вже давно перебувають у стані стагнації, а тому “остуджувати” в російській економіці фактично нема чого.
Більше того, схоже, що зростання, яке стимулюється капітальними інвестиціями у ВПК, також перебуває на межі вичерпання. Згідно з макроекономічним прогнозом ЦБ РФ, у 2025 році в оптимістичному сценарії ВВП зросте всього на 1,5%, а в песимістичному – на 0,5% (після майже 4% у 2023 та 2024 роках).
“Є ознаки охолодження внутрішнього попиту. Однак зниження інфляційного тиску не спостерігається” , – повідомив російський регулятор за підсумками засідання, на якому було ухвалено рішення підвищити ключову ставку до 19%.
Те, про що говорять у Центробанку Росії, є провісником так званої стагфляції (коли стагнація економіки поєднується із високою інфляцією).
Відомо, що подолання стагфляції – досить складна штука, тому що для боротьби з нею потрібні заходи, які часто прямо протилежні один одному (наприклад, для стимулювання економічного зростання рекомендується знижувати відсоткову ставку, а для приборкання інфляції – її піднімати). Так, США у другій половині XX століття для подолання стагфляції знадобилося понад десять років.
При стагфляції зазвичай зростає безробіття, але у Росії такої проблеми немає. У неї прямо протилежна проблема – робочих рук катастрофічно не вистачає, у тому числі для підприємств ВПК (даються взнаки мобілізація та еміграція через страх мобілізації), і вже відомі випадки, коли строковиків відправляли замість військових частин на збройові заводи. Очевидно, що кадровий голод також стане фактором уповільнення економічного зростання.
На тлі збільшення видатків на війну, які у 2025 році складуть 32,5% усіх бюджетних витрат (а разом з іншими “силовими” статтями перевищать 40%), соціальна сфера в РФ наступного року опиниться під великим тиском. Це пов’язано як із високою інфляцією, так і з запланованим підвищенням податків та тарифів для населення (тільки тарифи на комунальні послуги, згідно з проєктом бюджету-2025, зростуть майже на 12%).
Нафта всьому голова
Але наскільки великим є ризик рецесії та повноцінної економічної кризи у Росії?
Відомий російський економіст Владислав Іноземцев, який рішуче засудив агресію Росії проти України і незабаром після вторгнення залишив РФ (має в Росії статус іноагента), відомий тим, що не поділяє думки про швидкий крах російської економіки та вкрай скептично оцінює ефективність західних санкцій.
У розмові з “Апострофом” Іноземцев сказав, що ризик стагфляції в Росії на сьогоднішній день виглядає як невисокий. Він також не бачить передумов до того, щоб у РФ найближчим часом сталася економічна криза. Відповідно, вважає фахівець, країна-агресорка і надалі матиме фінансові можливості вести війну проти України.
Інші економісти з РФ, які через незгоду з політикою Путіна також були змушені залишити батьківщину, не так охоче спілкуються з українськими ЗМІ, навіть за умов анонімності, мабуть, побоюючись провокацій.
Українські експерти таких стримувальних факторів не мають.
“Ті, хто прогнозують стагфляцію, спираються, перш за все, на стан офіційного сектору РФ і не беруть до уваги неофіційні фонди Росії, якими оперують їхні спецслужби, державні банки та компанії, – каже в розмові з “Апострофом” економіст, колишній член Ради Національного банку України Віталій Шапран. – Подальший економічний сценарій у Росії залежатиме саме від локалізації цих неофіційних фондів за межами РФ та від ефективності західних санкцій”.
При цьому він упевнений, що такого економічного піднесення, як рік тому, російська економіка вже не побачить.
На думку експерта, повноцінна криза в РФ також цілком можлива. “Але глибина цієї кризи залежатиме від санкцій, локалізації неофіційних фондів Росії та цін на російську нафту” , – зазначає Шапран.
“Якщо ціна нафти буде досить високою, це дозволить (Росії) уникнути і стагфляції, і рецесії, хоча стагфляція, вже, в принципі, почалася, – каже Ілля Несходовський. – Якщо ціна як зараз коливатиметься в межах 70-80 доларів за барель, буде недостатньо, щоб вийти з цього стану, вливання (у ВПК) продовжаться, інфляція продовжить розкручуватися, і буде відсутність зростання виробництва. І виходу з цієї ситуації, взагалі-то немає”.
Ну, а якщо нафта подешевшає, скажімо, до 50 доларів за барель, і така ціна протримається хоча б півроку, гроші в російській скарбничці швидко закінчаться, і повториться ситуація кінця 1980-х – початку 1990-х років, коли нафтові котирування значно впали, і Радянський Союз під тягарем економічних проблем врешті-решт розпався (при цьому незадовго до розвалу був змушений вивести свої війська з Афганістану).
До речі, Саудівська Аравія зовсім недавно пригрозила обвалити ціну на нафту до 50 доларів за барель, якщо країни ОПЕК+, серед яких і Росія, і надалі порушуватимуть свої зобов’язання щодо скорочення видобутку.
“Я оцінюю ймовірність падіння в рецесію як дуже високу. Єдиний порятунок для них – це зростання ціни на нафту на 20-30%”, – резюмує Несходовський.
Від економічного стану країни-агресорки безпосередньо залежатиме її здатність продовжувати війну проти України. Справа за малим – треба, щоб наші союзники посилили санкції, а країни ОПЕК (а це насамперед Саудівська Аравія) збили ціни на нафту. Ну, а решту зроблять ЗСУ.