Кріс Ріклтон
АЛМАТИ, КАЗАХСТАН – 6 жовтня казахстанські виборці підуть на дільниці, щоб вирішити долю будівництва першої атомної електростанції в країні. Нині Казахстан – лідер у світі з видобутку урану.
Питання у бюлетені буде лише таке: «Чи згодні ви з будівництвом атомної електростанції в Казахстані?».
Проте дискусія навколо ядерної енергетики значно складніша, враховуючи важку спадщину ядерних випробувань радянської епохи, давню ядерофобію та невирішені питання щодо компаній і країн, які будуватимуть станцію, якщо виборці її підтримають.
Напередодні першого референдуму в Центральній Азії щодо ядерної енергетики, Радіо Свобода детальніше дослідило цю тему.
Що каже уряд
У багатьох країнах національні референдуми можуть розколювати правлячі коаліції та призводити до відставок в уряді, але в Казахстані немає жодних ознак таких процесів – політична еліта твердо підтримує план будівництва атомної електростанції.
Ця одноголосність поширюється від уряду до парламенту, де всі шість партій підтримують ідею, а щонайменше один депутат, який спочатку виступав проти, тепер заявляє, що змінив свою думку.
Головний аргумент уряду полягає в тому, що лише ядерна енергетика має потенціал забезпечити майже нульовий рівень викидів вуглецю в масштабах, необхідних для покриття дефіциту електроенергії, який зростає з кожним роком, особливо на півдні країни.
Чому не відновлювані джерела енергії?
Хоча частка вітрової та сонячної енергії в енергетичному балансі країни, що переважно залежить від викопного палива, зросла до приблизно 6 відсотків за останні роки, міністр енергетики Алмасадам Саткалієв стверджує, що залежність відновлюваних джерел від «природних і кліматичних умов» робить їх надто «непередбачуваними».
Президент Касим-Жомарт Токаєв вперше запропонував ідею використання ядерної енергетики ще у 2019 році.
Як і інші посадовці, він запевняє казахстанців, що майбутня атомна електростанція буде побудована з використанням новітніх технологій, щоб забезпечити найвищі стандарти безпеки.
Токаєв вважає, що для країни, яка є найбільшим у світі виробником урану, настав час піднятися вище в ядерно-паливному циклі.
Чому проводять референдум?
Це слушне запитання, враховуючи, що будь-яке народне голосування несе ризик протестів, а авторитарний режим Казахстану лише нещодавно провів парламентські (березень 2023 року) та президентські вибори (листопад 2022 року).
Однак керівництво країни розуміє, що тема викликає суперечки — не в останню чергу через те, що знайомство країни з ядерною енергетикою почалося під час першого випробування ядерної бомби Радянським Союзом у 1949 році. Після того були сотні інших, що спричинили страшні людські та екологічні наслідки у північно-східному регіоні Семей.
Токаєв стверджує, що всенародне голосування щодо ядерної енергетики відповідає його концепції «Держави, яка слухає», а це означає прислухатися до людей.
Проте, з так званими «адміністративними ресурсами» на боці уряду і тривалою історією контрольованих виборів у Казахстані, мало хто очікує чесної перемоги варіанту «так».
Затверджене урядом опитування минулого місяця показало, що лише 22,3 відсотка казахстанців зараз виступають проти цієї ідеї, тоді як у серпні показник становив 32,5 відсотка.
Тим часом опитування, не санкціоновані урядом, є незаконними, і щонайменше двоє громадянських журналістів і одне ЗМІ були оштрафовані після того, як самі опитали громадськість щодо ядерної енергетики напередодні референдуму.
Чи існує кампанія «проти»?
Наскільки це дозволяється в Казахстані, вона існує.
Проте супротивникам ядерної енергетики неодноразово забороняли проводити демонстрації проти атомної станції, а нещодавно готель у найбільшому місті Алмати, де вони планували провести подію, раптово відмовився їх приймати.
Щонайменше п’ятьох казахських активістів, які виступали проти ядерної енергетики, взяли під варту за звинуваченнями у підготовці масових заворушень на початку цього місяця, тоді як інші зіткнулися з адміністративними покараннями.
Публічні дебати, що відбулися в казахських містах за останній рік, були емоційними, особливо в Алмати, Астані та Улькені – місті, яке розташоване найближче до передбачуваного місця будівництва на південному березі озера Балхаш.
Одним із важливих голосів, який додає ваги кампанії «проти», є Асет Науризбаєв, колишній топменеджер національної електромережі.
Він стверджує, що навіть сама оцінка уряду в 10-12 мільярдів доларів на будівництво станції є надто дороговартісною для Казахстану. Це вимагатиме або різкого підвищення тарифів на електроенергію, або значних субсидій на виробництво електрики.
Науризбаєв наполягає на тому, що збільшення виробництва відновлюваної енергії реалістичніше і в чотири рази дешевше, ніж ядерний варіант.
Інші опоненти вважають, що проєкт, який влада планує збудувати за вісім років, стане магнітом для корупції, як і багато інших казахстанських масштабних проєктів. Це може поставити під загрозу безпеку.
Уряд стверджує, що нагляд міжнародних організацій, таких як Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), забезпечить високий рівень дотримання вимог і мінімізує ризики корупції.
Чи будуватиме атомну станцію Росія?
Слова «Росія» в бюлетені не буде.
Але для багатьох це одна із найважливіших тем, яку потрібно обговорювати.
Москва зробила значний внесок у глобальну ядерну фобію в перші тижні свого повномасштабного вторгнення в Україну, коли російські військові сили окупували територію навколо Запорізької атомної електростанції. Війна викликала побоювання щодо ядерної катастрофи.
Крім того, російський ядерний енергетичний гігант «Росатом», який планує будувати меншу атомну станцію в сусідньому Узбекистані, може опинитися під ризиком санкцій у майбутньому, навіть якщо компанія поки що не у санкційних списках Заходу.
На сьогодні «Росатом» є лише одним із чотирьох підрядників, чиї реактори розглядають для майбутньої атомної станції. Інші три: французька EDF, Китайська національна ядерна корпорація та корейська Korea Hydro & Nuclear Power.
Цікаво, що казахська влада згадувала про можливість міжнародного консорціуму, який працюватиме над проєктом – чудовий приклад «багатовекторної» зовнішньої політики, яку Астана активно просуває після початку війни в Україні.
Однак надзвичайно високі геополітичні напруження, безумовно, зроблять Росію небажаним партнером якщо не для Пекіна, то для Сеула та Парижа.
І з огляду на те, що Кремль уже роздратований нейтральною позицією союзного Казахстану щодо війни, повне ігнорування Москви в такому стратегічному проєкті може виявитися занадто дорогою ціною для цієї центральноазійської країни.