Віктор Ягун про замахи на колаборантів і роль спецслужб
(www.radiosvoboda.org)

В окупованому Енергодарі 4 жовтня вибухнув автомобіль, в якому перебував так званий начальник охорони окупованої російськими військами Запорізької атомної електростанції Андрій Короткий.

У повідомленні ГУР Міноборони України не підтверджується причетність України до замаху, але зазначено, що Андрій Короткий був «колаборантом, причетним до воєнних злочинів і репресій українців в окупації». Після захоплення Запорізької АЕС він добровільно пішов на співпрацю з російськими військами, видав їм списки працівників станції з їхніми персональними даними, вказавши на громадян з проукраїнською позицією, зазначили в ГУР. У розвідці додали, що Короткий також очолював в Енергодарі підконтрольну Росії «раду депутатів».

В етері передачі Радіо Свобода «Свобода Live» генерал-майор запасу Служби безпеки України, колишній заступник голови СБУ Віктор Ягун розповів про стратегію ліквідації колаборантів, які перейшли на бік Росії.

Він пояснює юридичні нюанси таких операцій, їхній вплив на морально-психологічний стан військ РФ, а також коментує можливу конкуренцію між українськими спецслужбами.

– Пане Ягун, замахи, які мають на меті усунення колаборантів, що пішли на співпрацю з Росією, це більше спроба покарання чи намагання залякати інших?

– Тут є два моменти: є момент юридичний і момент морально-психологічний. У юридичному аспекті Україна, наскільки мені відомо, за жодний такий випадок відповідальності собі не взяла. Це просто «карма прилетіла», знаєте, таким боком.

– Коли СБУ коментували вбивство Іллі Киви, вони брали на себе відповідальність?

– Це проблеми СБУ, тому що, якщо вони реально це зробили, то вони зробили велику помилку, тому що людина була засуджена українським судом, але не до страти. СБУ, можливо, просто коментувала.

Я знаю цю ситуацію, вони справді казали, що це колаборанти, що треба бути більш уважнішими, де ти живеш і де ти перебуваєш, але точно не брали на себе відповідальність юридично. Усе інше – це морально-психологічний вплив, все, що стосується колаборантів… навіть якщо ми не досягаємо своєї мети по всіх, а тільки по окремих випадках, то морально-психологічний настрій в їхньому середовищі відчутно падає.

– Чи можна говорити про збільшення кількості таких спецоперацій?

– Ні, це просто створюється таке враження, бо ми не завжди акцентували увагу на подібних випадках. Люди хотіли якоїсь сатисфакції. Усі казали про «український Моссад», але не зовсім розуміють, що таке Моссад і чому він повинен бути українським, тому що це служба зовнішньої розвідки, а наша аналогічна структура існує з 2004 року.

Що саме хотіло наше населення? Наше населення хотіло відплати. Як це відбувається: чи це приватні особи, чи це можуть бути кримінальні сутички – усе може бути. Але ще раз наголошую, що я би з усіх цих моментів виділив юридичний момент і чітко казав би, що Україна, як держава, не має до цього стосунку.

Інша справа, коли відбувається покарання безпосередньо окупантів на окупованій території, то там усе зрозуміло. Ми їх сюди не кликали, йде війна і їхнє перебування на тих чи інших так званих посадах, які вони собі намалювали на наших територіях, загрожує деякими такими наслідками.

– З юридичної точки зору, якщо ми говоримо про громадян України, які перебувають на окупованій території України, і справді перейшли на бік Росії і почали займати якісь посади… Чи з точки зору закону, вони є легітимною військовою ціллю?

– Тут треба думати. Якщо йдуть бойові дії і громадянин України взяв зброю в руки або умовно ту чи іншу посаду, яка передбачає допомогу ворогу… наприклад, військовий медик, що не передбачає зброю, але людина перебуває на лінії вогню. Хто його захистить? Ніхто його не захистить.

Комунікація українських спецслужб

– Чи є конкуренція між СБУ та ГУР щодо ліквідації колаборантів?

– Напевно неформально можна так сказати, але я думаю, що усі роблять одну справу і усі працюють в одному напрямку.

Стояло зараз завдання про потужний удар по одному з аеродромів, то там ніхто не розподіляв… У кого які дрони є, хто який підрозділ очолює (і СБУ, і ГУР), то усі зусилля були скеровані в одному напрямку і воно досягло свого результату.

Якщо є необхідність обʼєднати зусилля, то не думаю, що хтось буде конкурувати, а усі підуть на співпрацю. Тому що є критичні точки, на які треба тиснути, наприклад, є інформація про те, що противник активізувався на тому чи іншому напрямку, можливо, репресії якісь, можливо, акцентують увагу на чомусь і необхідно просто деякий прошарок колаборантів або окупантів «попередити» такими от діями.

Я думаю, що навіть цей випадок, який був у Підмосков’ї з керівником одного з навчальних центрів по БПЛА, я думаю, що це якраз той випадок, коли необхідно було просто показати, що в нас є спроможності і ми можемо дістати кожного.

Різниця між замахами в Україні та Росії

– Чи є відмінності між замахами на колаборантів у Росії та на окупованій території України?

– Звісно, тому що в Росії діє дуже жорсткий контррозвідувальний режим. І використати, наприклад, можливості громадян України фактично неможливо. Це все буде прораховано, їх поставлять на контроль і точно можна буде сказати, що провести ту чи іншу спецоперацію буде дуже важко.

– Подібні операції – це складні операції чи, якщо можна так сказати, рутинні?

– Ні, це дуже складні операції.

Якщо ми беремо за комплекс, що за цим стоять українські спецслужби, то уявіть собі, що треба підготуватися, що треба знайти джерела, треба фінансування, треба дуже багато речей і тут багато факторів, бо треба підготувати відхід людей, організувати безпеку.

– Чи подібні операції створюють небезпеку для України?

– Знаєте, не ми це перші розпочали. Тут ситуація така, що у «білих рукавичках» війну не виграти. Решта – це похідне.