Про зміни в роботі артилерії протягом повномасштабного вторгнення Росії в Україну, неякісні снаряди та їхній вплив на ефективність стрільби, а також про те, чого не вистачає артилеристам на фронті окрім боєприпасів – в ексклюзивному інтерв’ю для Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) розповів начальник артилерії 93-ої ОМБр «Холодний Яр» Денис Попов.
Бракує снарядів, бракує прикриття
– Як багато тонн чи десятків тисяч, а може, сотень тисяч снарядів вистріляли в артилерії у бригаді, на вашу думку?
– На серпень 2022 року, я підрахував тільки за бойові завдання, які ми виконували на Сумщині–Харківщині та Ізюмі, було десь близько 20 тисяч снарядів.
На добу, я так не пам’ятаю, це потрібно піднімати документацію, але приблизно півтори тисячі снарядів ствольної артилерії і десь дві тисячі снарядів реактивної артилерії.
– І у вас інтенсивність, напевно, збільшилась після цього?
– Ні, вона зменшилась. Тоді ми набагато інтенсивніше працювали. Зараз просто немає такої можливості.
– Розумію, що артелиристам завжди снарядів бракує. А от в теперішніх ваших умовах, від тої кількості снарядів, яка є, у скільки разів більше вам потрібно, аби виконувати всі необхідні вогневі завдання?
– Напевно, разів у 10 більше – для того, щоб ми могли противника утримувати і завдати йому певну кількість втрат, щоб він втратив свій наступальний потенціал. Така кількість.
Може, я трошки і завищив, але ми зазвичай рахуємо в боєкомплектах. Тож якщо ми зараз використовуємо на добу, умовно, 0,1 боєкомплекта, то нам потрібно хоча б 0,7-0,8 боєкомплекта. Це було б відчутно для противника, дуже відчутно. Наприклад, один боєкомплект – це 50 снарядів. На одну гармату.
Тоді ми набагато інтенсивніше працювали. Зараз просто немає такої можливості
– Як давно ви у бригаді керуєте саме артилерійською частиною підрозділу?
– Я був призначений на посаду начальника артилерії в січні, на початку січня 2022 року. До моїх обов’язків належить управління, підтримка бойової готовності всієї артилерії бригади, включаючи бригадну артилерійську групу – раніше так вона називалась, зараз – це дивізіони самохідної артилерії безпосередньо підтримки загальновійськових підрозділів, а також мінометні підрозділи батальйонів.
Інтенсивність і зміни дуже швидко відбуваються… Скажімо так, кожна локація, де ми виконували бойові завдання, має специфіку. І дуже відрізняється. Це пов’язано з тим, що дуже швидко розвиваються технології. Зараз війна змінюється кожних 2-3 місяці.
Читайте також: Боєприпасний голод надовго: чому ЗСУ нічим поповнити запаси для артилерії?
На початку [повномасштабної] війни ми виконували завдання у Харківській і Сумській області. Тоді у мене в підпорядкуванні був дивізіон самохідно-артилерійський – це 2С1 «Гвоздика», 18 гармат. Потім 12 гармат 2С3 «Акація» – дивізіон. Також дивізіон 2А65 «Мста-Б», яка була передана з 40-ої [артилерійської] бригади нам, ще дивізіон «Ураганів» і батарея «Смерчів». Це такий у мене був комплект, яким ми, в принципі, успішно виконали задачу – відбили навалу ворога та вийшли на кордони Сумської і Харківської області.
Зараз ми маємо на озброєнні вже М109А6 «Паладін». Далі, коли ми виконували завдання на Ізюмщині, затрофеїли самохідні гармати 2С5 «Гіацинт-С». М777 американського зразка, які нам були дані безпосередньо під час виконання завдань у Бахмуті.
– З тих систем, з якими ви стикались, яку б назвали топовою у плані ефективності, якості?
– Якщо правильно спланувати і розподілити сили та засоби і застосовувати їх грамотно, то кожна система є дуже добра. Дальність [має значення] так, але, наприклад, такі системи, як 2С1, знову ж, повторююся, в різних локаціях, я більше застосовував їх, передавав їх в батальйони. Вони виконували завдання в батальйоні безпосередньо, підпорядковуючись командиру батальйону на якихось окремих напрямках.
Зараз війна змінюється кожних 2-3 місяці
Ми мали дуже великі смуги [відповідальності], і смуги у нас були і 60 кілометрів, і 25 кілометрів. І були задачі, які ми виконували, надскладні, коли ми обороняли два міста – Соледар і Бахмут.
Щоб ви мали розуміння, загальний фронт, враховуючи міста, складав 25 кілометрів. І в нас тоді на першому ешелоні було 9 батальйонів, які потрібно було підтримати, забезпечити вогнем. Але, в принципі, справлялися з задачею. Я ж кажу, що є боєприпаси, – артилерія буде виконувати за будь-якої погоди задачу.
Коригують роботу безпілотні системи – зараз це «Мавіки», раніше це були «Фурії», «Лелеки». І зараз вони є, але вже менше, бо дуже інтенсивно працює РЕБ противника, який нам заважає виконувати завдання з [БПЛА] літакового типу. Але виконуємо. Все одно виконуємо.
– Вам, як артилеристу, як людині, яка опікується значною кількістю людей і систем, чого найбільше не вистачає, крім снарядів?
– Загалом для виконання завдань дуже не вистачає прикриття РЕБ, дуже не вистачає прикриття від повітряного противника – це ППО, у яких теж немає, на жаль, великої кількості боєприпасів.
Противник має дуже велику кількість безпілотних систем – вони мають за мету нас знайти і знищити. Безпілотні системи-розвідники, такі як Zala, Supercam, «Орлани», вишукують артилерію – це їхнє основне завдання – а потім наводять і артилерію свою, а також і ракетні удари, і КАБи, і «Ланцети».
Тому для нас дуже важливо, щоб нас могли прикрити, аби ми могли виконувати бойові завдання. Зараз ми викручуємося, виконуємо завдання, але набагато гірше, ніж якби нас прикривали.
Які системи і снаряди кращі
– Є враження, що снаряд – це доволі така проста штука. Шмат заліза з вибухівкою. Як артилерист, чи можете пояснити, наскільки це відповідає дійсності і наскільки цей виріб все-таки складний?
– Я наведу приклад. Не буду називати самі снаряди, партії і так далі. Але стикались ми з такою проблемою: якщо траплялись неякісні боєприпаси, вони не завдавали втрат противнику. Тобто снаряд міг розірватися біля противника і не завдати йому ніяких втрат взагалі, просто контузити і все, і то малоймовірно, якщо він заліг.
Дуже не вистачає прикриття РЕБ, дуже не вистачає прикриття ППО
Були такі випадки, коли з радянської системи, наприклад, такої як «Акація», снаряд падав у 30 метрах і противник втрачав кінцівки. Тобто, як я це розумію, це сплав, метал, різниця вибухової речовини і під час розриву цього снаряду кількість осколків.
– Це суттєво впливає на ефективність?
– Так, звісно. Наприклад, західні снаряди відрізняються тим, що їх дуже велика кількість різних, як зарядів, так і самих снарядів. Не так, як ми звикли ще до радянських зразків, де є певна кількість, не знаю, 4-5 видів снарядів, які ми використовували: осколково-фугасні, спеціальні снаряди, такі як димові, освітлювальні, агітаційні.
В основному ми застосовували осколково-фугасні, і були касетні боєприпаси. Касетні боєприпаси переважно трофейні: у них (у армії РФ – ред.) касетні на 152 міліметри снаряди були. У натівських зразках їх дуже багато – видів снарядів і видів зарядів.
– Ви вже собі, напевно, коли бачите якусь партію снарядів, подумки виокремлюєте, знаєте, що оце гарне, а це…
– Я, напевно, скажу, що в нас немає вибору. Ми не можемо собі [цього] дозволити. Наша основна задача, щоб не розірвався (снаряд – ред.) в стволі, щоб не постраждала техніка і особовий склад. А в нас немає вибору, ми працюємо всім, що нам дають.
– Як правило, стріляють постійно осколково-фугасними, а яка доля використання активно-реактивних снарядів, може, Excalibur застосовували?
– Excalibur ми застосовували. Вони показали себе неефективно, тому що Російська Федерація, на жаль, має дуже великий потенціал засобів радіоелектронної боротьби. У них це дуже потужно розвинуто і вони дуже потужно прикривають свої підрозділи. Як ми знаємо, Excalibur працює за системою GPS-наведення, і він просто не влучає в ціль.
У нас немає вибору, ми працюємо всім, що нам дають
Активно-реактивні снаряди застосовуємо. Далекобійні снаряди застосовуємо в основному, коли в нас є змога побачити противника на такій відстані. Системи у нас зараз західного зразка – вони від 9 кілометрів, є 11-14 км снаряди, 22 кілометра, 17, 30 кілометрів, 40 кілометрів. Excalibur – до 60 кілометрів летить.
Але ви ж повинні розуміти, що потрібен засіб розвідки, аби побачити [ціль] – щоб не просто так пуляти, куди попало. Повинні бачити, коли стріляти. Застосовуємо. Коли є змога – обов’язково.
Дуже ефективно себе показали касетні боєприпаси, їх теж застосовуємо. Переважно якщо противник відкритий. Касети мають більший радіус ураження і якраз по піхоті, яка штурмує, це дуже ефективно працює. Це навіть краще, ніж осколкові, осколково-фугасні снаряди.
– Наскільки багато ви вистрілюєте?
– З розвитком технологій, зі зміною війни, це все змінювалось. Ми стали мати більше засобів коригування, тобто дронів, ми стали мати змогу бачити противника на полі бою. Тому кількість боєприпасів, витрата саме по цілях – зменшилась. Але все дуже залежить від якості боєприпасів.
Якщо неякісний снаряд або порохи і вони неукомплектовані, невідснарені і не розкладені по партіях, тобто різняться партії, вагові знаки снарядів (вказують відхилення ваги снаряда від нормативної – ред.), тоді витрата буде збільшуватись…
Кількість боєприпасів, витрата саме по цілях – зменшилась
Відповідно, ми керуємося установками і стандартами коригування. І коли ми так коригуємо стрільбу, то один снаряд полетить туди, куди потрібно, а інший вже не полетить. І це ще ми не враховуємо всі фізичні якості, балістику цих снарядів. Вона ж теж має певний еліпс розсіювання, розкидання цих снарядів в районі цілі.
Починаючи від метеоумов, які ми враховуємо у вирахуванні установки, враховуючи балістичні властивості снарядів, балістичні властивості гармати, індивідуальні поправки гармати. Потім технічна підготовка, коли ми виміряємо температуру заряда, яка теж впливає на дальність польоту.
Тобто дуже багато умов, які ми повинні виконати. І одна з тих умов, що в нас повинні бути бажано однієї партії одних вагових знаків снаряди. От зараз ми маємо дуже велику проблему таку.
Читайте також: «Вони більше бояться командирів, ніж померти»: як довго триватиме російський наступ?
– А ви зі скількох країн вже бачили снаряду в своєму розпорядженні?
– Я не впевнений, що можна цю інформацію розповсюджувати.
– Ми не називаємо країни, просто кількість.
– Кількість, я думаю, десь країн 6-7.
– І якість «гуляє»?
– Дуже «гуляє». Буває якість дуже погана – ми маємо проблеми, наприклад, з відривом стволів, з детонацією снарядів в каналі ствола, відривів дульних гальм. Це дуже часта проблема.
– А надовго тоді вибувають гармати з ладу?
– Все залежить від постачання замінних вузлів. Якщо є на складах технічного забезпечення ствол, який ми можемо замінити, то це виходить одна-дві доби. Змінюється ствол, і гармата виходить знову на бойове завдання.
Якщо деталей нема, то це певний час забирає. Наприклад, зараз маємо інколи такі проблеми, коли немає якоїсь деталі, і нам доводиться чекати 3-4 тижні для того, щоб ця деталь прийшла, ми її замінили, і все.
Читайте також: Їх заклали козаки і німці, а руйнує Росія: як шахтарські містечка стримують наступ на Покровськ
Радянські зразки більш адаптовані до такого – до такої інтенсивності, до такого виходу з ладу. І особовий склад більш навчений ці всі несправності усувати.
На натівських зразках ми зараз вже маємо певний досвід, набули цей досвід, і будемо в подальшому його нарощувати, для того, щоб можна було швидше ставити техніку в стрій.
– Ви згадували, що зараз є і радянські системи на озброєнні, і західні. А зараз все-таки, з яких ви більше випускаєте снарядів?
– Більше з західних. На радянські системи вже дуже мало боєприпасів.
– А співвідношення, це 1 до 3, 1 до 5, якщо можете називати, наскільки більше?
– 1 до 10.
«Оборона міста і бої в місті – це найважче»
– А в плані того, з якими силами російськими доводиться стикатися, вас ці штурми постійні дивують? Те, що вони там, умовно кажучи, колонами по тих самих шляхах ходять?
На радянські системи вже дуже мало боєприпасів
– Вони зараз колонами не ходять, тому що ми вже дуже багато їхньої техніки знищили. Вони зрозуміли, що неефективно себе показує техніка в таких тактичних завданнях. І знову ж, є різні поля бою, де відрізняється рельєф місцевості.
У нас є протитанкові засоби, в них є протитанкові засоби. І якщо організована протитанкова оборона і місцевість не дозволяє застосовувати техніку – вони її застосовувати не будуть, тому що вона буде знищена. Це 99%.
І зараз, з появою FPV-дронів ще більше – це вже до 100%, що техніка, навіть якщо вона проскочить, потім буде знищена в будь-якому разі. Тому вони більше застосовують, наприклад, на цьому нашому напрямку, на Бахмутському, більше штурм піхотою. І не дивує, бо я ж кажу, ми бачили набагато гірше – коли ми воювали з «Вагнером», коли вони пачками клали особовий склад.
Ми за день, я так підрахував, вбивали – тільки наша бригада – десь 40-50 осіб. Це в смузі нашої бригади. Кожен день, і це протягом 9 місяців. Можете собі приблизно порахувати, скільки вони мають втрат.
– З приводу навантаження, важкості періодів боїв. Ті періоди, які застала бригада – Сумщина, Харківщина, оборона Бахмуту, зараз – для вас на якому етапі найважче було виконання завдань?
– Найважчим був Бахмут – Соледар. Оборона міста і бої в місті – це було найважче.
– Зараз інтенсивність дещо нижча? Чи просто тактика змінилася в них?
– Зараз інтенсивність менша. Тактика, в принципі, я б не сказав, що дуже змінилася. Малими групами штурмовими, зараз вони по два-три (групи у складі 2-3 осіб – ред.).
Єдине, що намагались змінити, це застосування піхоти під впливами FPV, скидів, ударних дронів [ЗСУ]. Тобто противник став більше маскуватися, застосовувати маскувальні властивості, якісь плащі термоізоляційні, щоб ми їх не бачили, вночі переміщуватися тільки, малими групами по дві людини, а то і по одному.
Кожна локація бойових дій дуже відрізняється. Зараз здебільшого це відбиття штурмів противника, тому що ми маємо завдання оборони, оборонні дії. В основному відбиваємо штурми.
Читайте також: Урбіцид на Донбасі: навіщо Росія стирає на порох міста сходу?
– Зараз в публічному просторі дуже багато відео з дронів і всі через це більше говорять про дрони. Наскільки їхня масова поява застосування вплинула на застосування ваших підрозділів?
– Я би не сказав, що воно вплинуло на застосування. Зараз більш виконуємо завдання сумісно.
– Ви маєте на увазі FPV, якісь скиди?
– Скажу так, ефективність FPV і скидів буде набагато гіршою, якщо не буде застосовуватись разом з артилерією. Наприклад, противник вирушив в пішому порядку до наших позицій. Можливо, ми його одним пострілом не вб’ємо, але противник застопориться, заляже, і це дає час для FPV і скидів, щоб вони могли замінитись, полетіти у зворотному напрямку, спорядитись і вилетіти знову на завдання.
Тому тут більш сумісне виконання завдання. Через те, що в нас не така велика кількість боєприпасів, це просто покращило ефективність вогневого ураження. Від артилерії відмовлятися не потрібно, бо артилерія застосовується за будь-якої погоди, за будь-яких умов. На неї не впливає ні РЕБ, ні дощ, ни сніг, нічого взагалі. Так, це буде впливати на точність, але вона буде стріляти і буде противника вбивати.